Постанова № 33962445, 01.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 жовтня 2013 року 15 год. 45 хв. № 826/8745/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір-К" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 06 червня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір-К" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (також далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 01 березня 2013 року № 0001102250 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є неправомірним на підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам, що є порушенням податкового законодавства.

Ухвалою суду від 17 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 05 серпня 2013 року. Пояснила, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем у зв'язку із виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Враховуючи заявлене представником позивача у судовому засіданні 12 серпня 2013 року письмове клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, згоду на такий розгляд представника відповідача та достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 12 серпня 2013 року судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення у порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи у порядку письмового провадження судом, згідно зі ст. 55 КАС України, здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 11 по 15 лютого 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 20 лютого 2013 року складено акт № 103/22.5.09/32312227 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин із приватним підприємством "Одеська будівельна компанія" (також далі - ПП "Одеська будівельна компанія") та товариством з обмеженою відповідальністю "Фрументумопт" (також далі - ТОВ "Фрументумопт") за період із 01 січня 2008 року по 30 вересня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 5621650,00 грн., у тому числі за березень 2008 року - 115558,00 грн.; квітень 2008 року - 132018,00 грн.; травень 2008 року - 80393,00 грн.; червень 2008 року - 101605,00 грн.; липень 2008 року - 87544,00 грн.; серпень 2008 року - 78492,00 грн.; вересень 2008 року - 118158,00 грн.; жовтень 2008 року - 86193,00 грн.; листопад 2008 року - 54926,00 грн.; грудень 2008 року - 73656,00 грн.; січень 2009 року - 13275,00 грн.; лютий 2009 року - 57223,00 грн.; березень 2009 року - 86882,00 грн.; квітень 2009 року - 82386,00 грн.; травень 2009 року - 113421,00 грн.; червень 2009 року - 391313,00 грн.; липень 2009 року - 248996,00 грн.; серпень 2009 року - 146894,00 грн.; вересень 2009 року - 455881,00 грн.; жовтень 2009 року - 300722,00 грн.; листопад 2009 року - 235943,00 грн.; грудень 2009 року - 143845,00 грн.; січень 2010 року - 61324,00 грн.; лютий 2010 року - 90779,00 грн.; березень 2010 року - 83287,00 грн.; квітень 2010 року - 121009,00 грн.; травень 2010 року - 146558,00 грн.; червень 2010 року - 215746,00 грн.; липень 2010 року - 306827,00 грн.; серпень 2010 року - 288880,00 грн.; вересень 2010 року - 319090,00 грн.; жовтень 2010 року - 410884,00 грн.; листопад 2010 року - 221582,00 грн.; листопад 2011 року - 78627,00 грн.; грудень 2011 року - 53217,00 грн.; січень 2012 року - 18516,00 грн., чим порушено підпункти 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 , підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (також далі - Закон) та п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 01 березня 2013 року складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2355002,00 грн. за основним платежем та у розмірі 588750,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання неправомірним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, перевірку позивача проведено на підставі наказу від 05 лютого 2013 року № 184 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Вибір-К", копію якого направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення 05 лютого 2013 року.

Стосовно складання відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що висновок відповідача про заниження ПДВ ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП "Одеська будівельна компанія", ТОВ "Фрументумопт", оскільки позивач не надав до перевірки первинних документів, які б підтвердили зворотне.

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, податковий кредит позивачем сформовано на підставі документів, складених між позивачем та ПП "Одеська будівельна компанія", ТОВ "Фрументумопт".

Слід зазначити, що вказаних документів також не надано представниками позивача у ході судового розгляду справи.

На підтвердження наявності господарських операцій між позивачем ПП "Одеська будівельна компанія", ТОВ "Фрументумопт" представниками позивача надано суду копії укладеного між позивачем та ТОВ "Фрументумопт" договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2011 року № 17КП-2011 (у договорі невірно зазначено найменування контрагента позивача), укладених між позивачем та ПП "Одеська будівельна компанія" договорів купівлі-продажу від 01 листопада 2007 року № 21Т/2007, від 01 червня 2009 року № КП-187, видаткових та податкових накладних, сертифікатів відповідності, договорів оренди нежилих приміщень та актів приймання-передачі до них.

У матеріалах справи також наявні копії інших документів, які, однак, не є прямим та достатнім підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та ПП "Одеська будівельна компанія".

До того ж, ПП "Одеська будівельна компанія" та ТОВ "Фрументумопт" мають ознаки "фіктивності".

Зокрема, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії протоколу допиту підозрюваного від 13 лютого 2012 року, ПП "Одеська будівельна компанія" зареєстровано за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності з настанням відповідних економічних наслідків. Особа, на яку зареєстровано вказане підприємство, не вчиняла будь-яких дій, направлених на здійснення фінансово-господарської діяльності, не мала відносин із товариствами-контрагентами, а також первинних документів ПП "Одеська будівельна компанія" не складала та не підписувала.

У зв'язку із викладеними обставинами, відносно засновника та директора ПП "Одеська будівельна компанія" порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (також далі - КК України), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією постанови від 20 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження.

Крім того, як також з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується інформацією, зазначеною в акті перевірки, відносно засновника та директора ТОВ "Фрументумопт" також порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09, необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності" та порушення кримінальної справи відносно засновників (директорів) таких підприємств.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій акту від 20 липня 2012 року № 229/22-5/37723199 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Фрументумопт" з питань дотримання податкового законодавства за період із 01 січня 2011 року по 31 червня 2012 року та акту від 17 вересня 2012 року № 1624/23-513/34319643 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Одеська будівельна компанія" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за липень-грудень 2009 року, лютий 2010 року, 2011 рік, у ТОВ "Фрументумопт" та ПП "Одеська будівельна компанія" відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

У постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З викладених положень вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ повинен підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт не надання представниками позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Одеська будівельна компанія", ТОВ "Фрументумопт", хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір-К" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір-К" залишити без задоволення.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин