Постанова № 33962361, 01.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р. Справа № 805/12818/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосуд І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги від 09.08.2013 № ф 855 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,37 гривень та зобов'язання звільнити від нарахування та сплати єдиного соціального внеску, -

В С Т А Н О В И В:

04.09.2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання звільнити від нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

В обґрунтування позову зазначив, що він є пенсіонером за віком на пільгових умовах та знаходиться на обліку в управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області з грудня 2010 року. На даний час позивач працює приватним підприємцем та знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Позивач зазначає, що 10.08.2013 ним була отримана вимога управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області від 15.08.2013 № ф 855 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,37 гривень, з якою позивач не погоджується.

Позивач вважає, що він відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», серед яких зазначені фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком. Таким чином, оскільки він є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію, тому вимога управління про сплату боргу винесена незаконно та необґрунтовано. З вказаних підстав просить задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 16), 01.10.2013 через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву, в якій, у зв'язку з технічною помилкою у позовній заяві просив скасувати вимогу від 09.08.2013 № ф 855 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,37 гривень. Просив справу розглянути без його участі (арк. справи 28).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 17). 30.09.2013 через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача (арк. справи 18) та письмові заперечення проти позовних вимог з необхідними документами, в яких зазначив, що оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах та враховуючи його вік, він є платником єдиного соціального внеску та на нього не розповсюджується дії норми частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З вказаних підстав просив відмовити у задоволенні позову (арк. справи 19 - 21).

За таких обставин та враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача на підставі наявних у справі доказів у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області в якості фізичної особи-підприємця 23.06.2009, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 (арк. справи 7), перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області.

Судом встановлено, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, у зв'язку з тим, що він займав посаду на роботі, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Зазначена обставина підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_1 Серії НОМЕР_3, виданого 05.04.2011, в якому зазначено вид пенсії - за віком, термін дії - довічно (аркуш справи 6).

Позивач обрав спрощену систему оподаткування та звітності, є платником єдиного податку з 01.01.2012 за ставкою 10% група-1 що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку НОМЕР_4 виданого Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією (арк. справи 6).

Відповідач - управління Пенсійного фонду в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області є юридичною особою публічного права, суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як встановлено судом, 09.08.2013 управлінням Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області, у відповідності до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника єдиного внеску, винесено вимогу про сплату недоїмки. Відповідно до зазначеної вимоги, управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 6 960,37 гривень (арк. справи 5).

До вимоги було складено розрахунок суми заборгованості, з якого вбачається, що до спірної вимоги увійшли суми єдиного внеску, що на думку відповідача підлягали сплаті за 2 квартал 2013 року (арк. справи 27).

Спірна вимога була отримана позивачем 20.08.2013, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 23).

З картки особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка брала спрощену систему оподаткування ОСОБА_1 вбачається, що станом на 25.09.2013 за позивачем обраховується сума заборгованості з єдиного внеску та штрафу за неподання звітності у загальному розмірі 6 960, 48 гривень (арк. справи 24).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць.

Відповідно до пункту 4 части 11 статті 25 Закону № 2464-VI, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Таким чином, позивач є пенсіонером за віком у розумінні наведених вище норм законодавства.

Судом встановлено, що позивач не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску та відповідно до цього не зобов'язаний подавати звітність щодо обчислення та сплати єдиного внеску до відповідного територіального органу Пенсійного фонду.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, тому що позивач не досяг 60-річного віку, та вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється, зокрема, у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що на позивача не розповсюджуються положення статті 4 Закону № 2464-VI. Як встановлено судом, позивач є пенсіонером за віком, а той факт, що йому призначено пенсію на пільгових умовах не доводить наявності у нього обов'язку здійснювати сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду. Суд зазначає, що на підставі статті 19 Конституції України, відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише на підставі законодавства. Нормами Закону № 2464-VI не передбачено обов'язку особи у разі, якщо їй була призначена пенсія на пільгових умовах, здійснювати сплату єдиного внеску. Також такого застереження не містять й інші норми вказаного Закону.

У відповідності до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів перед судом правомірність своєї вимоги, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 КАС України.

За таких обставин, управлінням Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області незаконно винесено вимогу від 09.08.2013 № ф 855 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,37 гривень.

Підсумовуючи вищевикладене, а також те, що під час розгляду справи було встановлено, що відповідач приймаючи спірну вимогу діяв з перевищенням своїх повноважень, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття спірної вимоги.

Разом з тим, вимоги позивача про зобов'язання звільнити його від нарахування та сплати єдиного соціального внеску є необґрунтованими та заявленими передчасно, оскільки відповідно до статті 12 Закону № 2464 в редакції від 14.05.2013, органи Пенсійного фонду України забезпечували збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, здійснювали контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску. Отже, до компетенції відповідача входило нарахування та стягнення єдиного внеску.

Крім того, положення КАС України передбачають захист порушених прав і не дозволяють вирішувати вимоги на майбутнє.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені (арк. справи 13) у розмірі 114, 70 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 112, 121, 136, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги від 09.08.2013 № ф 855 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,37 гривень та зобов'язання звільнити від нарахування та сплати єдиного соціального внеску - задовольнити частково.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області від 09 серпня 2013 року № ф 855 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,37 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Старосуд І.М.