Постанова № 33962222, 26.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року 09:09 № 826/11406/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомДержавного госпрозрахункового підприємства «Укрінформзв'язок»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного правління Міндоходів у м. Києві провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2004 р. № 0003462610/0/23539109 та № 0003472610/0За участю представників сторін:

від позивача: Совівська О.В. (довіреність № 18/213 від 05.06.2013 р.);

Ревуцький Г.М. (довіреність № 15/213 від 04.06.2013 р.);

від відповідача: Глушковська А.О. (довіреність № 3329/9/10-034 від 22.04.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Державне госпрозрахункове підприємство «Укрінформзв'язок» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного правління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2004 р. № 0003462610/0/23539109 та № 0003472610/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2013 р. позовна заява Державного госпрозрахункового підприємства «Укрінформзв'язок» була залишена без руху з підстав не надання позивачем до позовної заяви документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в сумі різниці між сумою, встановленою законодавством та фактично сплаченою сумою, а саме - 2 259 грн., а також не надання жодних документів на підтвердження повноважень ОСОБА_5 (що підписав позовну заяву), як Голови комісії з ліквідації Державного госпрозрахункового підприємства «Укрінформзв'язок». Також, позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, було надано до позовної заяви документи (докази) з дуже поганою якістю друку, які не є можливими для читання, а відповідно не можуть розглядатися судом, як докази по справі.

Зважаючи на усунення позивачем у визначені судом строки недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/11406/13-а та призначено справу до судового розгляду на 26.09.2013 р.

В судовому засіданні 26.09.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та в судових дебатах просили суд:

- визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного правління Міндоходів у м. Києві від 18.11.2004 р. № 0003462610/0/23539109 та № 0003472610/0;

- стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача послалися на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до Державного бюджету, за період липень - жовтень 2003 р. в загальній сумі 101 348,66 грн., а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо заниження податку на прибуток підприємств, який підлягав сплаті до Державного бюджету в загальній сумі 152 023,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі даного Акта перевірки - є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 26.09.2013 р. представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача Спільного українсько-німецького підприємства «Літа ЛТД» (СУНП «Літа ЛТД»), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини СУНП «Літа ЛТД» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою адміністрацією у м. Києві було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань правильності обчислення та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток Державного госпрозрахункового підприємства «Укрінформзв'язок» при взаєморозрахунках зі Спільним українсько-німецьким підприємством «Літа ЛТД» за період червень-жовтень 2003 року.

За наслідками зазначеної перевірки ДПА у м. Києві було складено Акт перевірки № 104/26-20/23539109 від 16.11.2004 року, якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до Державного бюджету, за період липень - жовтень 2003 р. в загальній сумі 101 348,66 грн., а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо заниження податку на прибуток підприємств, який підлягав сплаті до Державного бюджету в загальній сумі 152 023,00 грн.

В Акті перевірки податковим органом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- Спільним українсько-німецьким підприємством «Літа ЛТД» (СУНП «Літа ЛТД»), щодо виконання останнім на користь позивача робіт по прокладанню та монтажу мережі зв'язку на об'єктах замовника.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (правонаступником якої Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного правління Міндоходів у м. Києві, відповідач по справі) було винесено податкові повідомлення-рішення від 18.11.2004 р. № 0003462610/0/23539109 та від 18.11.2004 р. № 0003472610/0, якими визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 380 057,49 грн.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18.11.2004 р. № 0003462610/0/23539109 та від 18.11.2004 р. № 0003472610/0 - протиправними, позивач звернувся за їх оскарженням у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

В ході перевірки встановлено, що між підприємством СУНП «Літа ЛТД» (Підрядником) в особі директора ОСОБА_7 та ДГП «Укрінформзв'язок» (Замовником) в особі Генерального директора ОСОБА_8 було укладено договори:

- № 84 від 16.06.2003 року на виконання робіт по прокладанню та монтажу мережі зв'язку на об'єктах замовника. Загальна сума договору згідно кошторису та розрахунку договірних цін за підписом ОСОБА_7 складає 298 092 грн., в т.ч. ПДВ - 49 682,00 грн.;

- № 99 від 08.07.2003 року на виконання робіт по прокладанню та монтажу мережі зв'язку на об'єктах замовника. Загальна сума договору згідно кошторису та розрахунку договірних цін за підписом ОСОБА_7 складає 98 889,40 грн., в т.ч. ПДВ - 16 481, 57 грн.;

- № 115 від 11.08.2003 року на виконання робіт по прокладанню та монтажу мережі зв'язку на об'єктах замовника. Загальна сума договору згідно кошторису та розрахунку договірних цін за підписом ОСОБА_7 складає 211 110,40 грн. в т.ч. ПДВ - 35 185,07 грн.

В подальшому між підприємствами ДГП «Укрінформзв'язок» та СУНП «Літа ЛТД» були підписані Акти приймання виконаних робіт до вказаних вище договорів.

Всього підприємствами ДГП «Укрінформзв'язок» та СУНП «Літа ЛТД» було підписано Актів приймання виконаних робіт на загальну суму 608 092,00 грн. в т.ч. ПДВ - 101 348, 66 грн.

Зазначена вартість робіт була віднесена позивачем ДГП «Укрінформзв'язок» до складу валових витрат у 3 кварталі 2003 року в сумі 506 743, 34 грн. (608 092,00 грн. - 10 1348, 66 грн.).

Всього підприємством ДГП «Укрінформзв'язок» було перераховано на адресу СУНП «Літа ЛТД» грошових коштів на загальну суму 608 092,00 грн., в т.ч. ПДВ - 101 348,66 грн.

На суму виконаних робіт підприємством СУНП «Літа ЛТД» на адресу ДГП «Укрінформзв'язок» були виписані відповідні податкові накладні.

Всього позивачем від контрагента СУНП «Літа ЛТД» було отримано податкових накладних на загальну суму 608 092, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 101 348, 66 грн.

Суми податку на додану вартість в загальному розмірі 101 348, 66 грн. були включені ДГП «Укрінформзв'язок» до податкового кредиту з податку на додану вартість у періодах:

- липні 2003 року в сумі 49 682, 00 грн.;

- серпні 2003 року в сумі 16 481, 60 грн.;

- вересні 2003 року в сумі 20 709,40 грн.;

- жовтні 2003 року в сумі 14 475, 66 грн.

Всього - 101 348,66 грн.

Однак, як підтверджується наявними у справі доказами та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача СУНП «Літа ЛТД» здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини СУНП «Літа ЛТД» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, в ході проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності СУНП «Літа ЛТД» було встановлено, що підприємство зареєстроване у Вінницькій міській Раді (журнал обліку реєстрації № 1849) із зазначенням в установчих та реєстраційних документах недостовірних даних про засновників та керівників.

З приводу наведеного, що також підтверджується наявними у справі доказами, рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.03.2004 року, були визнані недійсними:

- установчі документи контрагента позивача СУНП «Літа ЛТД», що визнані судом недійсними з моменту їх державної реєстрації;

- та всі первинні документи з реквізитами СУНП «Літа ЛТД» за підписом від імені громадянина ОСОБА_7 в якості його директора.

Вказане рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.03.2004 року не було скасовано, та відповідно набрало законної сили, що також не було заперечено позивачем.

Як було зазначено вище, всі первинні документи по господарських операціях між позивачем та контрагентом СУНП «Літа ЛТД» з боку останнього були підписані саме гр. ОСОБА_7 (директором).

Пунктом 1 статті 44 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-

IV визначено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також, відповідно до ст. 551 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У відповідності до п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, а саме вказувати на посаду особи відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписування документів від імені юридичної особи.

Таким чином, зважаючи на наведені норми законодавства, а також з урахуванням рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.03.2004 року, первинні документи, надані до перевірки підприємством ДГП «Укрінформзв'язок» по взаємовідносинах із СУНП «Літа ЛТД», які з боку контрагента позивача підписані гр. ОСОБА_7 (директором), не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність взаємовідносин ДГП «Укрінформзв'язок» та СУНП «Літа ЛТД», так як вони не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Таким чином, при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було правомірно зроблено висновок, що правочини, укладені СУНП «Літа ЛТД» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи вищевикладене в сукупності та наявні у справі докази, в суду є достатні підстави зробити висновок, що вся первинна документація (договори, Акти прийняття виконаних робіт, податкові накладні) щодо взаємовідносин позивача із контрагентом СУНП «Літа ЛТД» з боку останнього підписані невповноваженою особою (наявне рішення суду що набрало законної сили), а відповідно така первинна документація не може вважатися належним доказом по справі, а зазначені правочини містять ознаки нікчемності.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

В даному випадку всі первинні документи по господарських операціях із СУНП «Літа ЛТД», зокрема договори, Акти приймання-передачі виконаних робіт та податкові накладні від імені СУНП «Літа ЛТД» були укладені та підписані з порушенням вимог чинного законодавства, а саме укладені та підписані невповноваженою особою, відносно якої наявне відповідне рішення суду, що набрало законної сили.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, СУНП «Літа ЛТД» здійснювало діяльність спрямовану на укладення правовідносин, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Зважаючи на викладене, сторони таких правовідносин не могли не усвідомлювати протиправності своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, а отже прагнули настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та СУНП «Літа ЛТД» об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявними у справі доказами та наведеними вище нормами чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства, підтверджується правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства (паперовий варіант взаємовідносин), на підставі чого було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів на їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Так, зважаючи на те, що контрагент позивача був суб'єктом господарювання, реєстрація якого була скасована ще у 2004 році, що також не було жодними доказами спростовано позивачем, то податковим органом відповідно було правомірно встановлено протиправність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками правовідносин із таким контрагентом, який здійснював діяльність поза межами правового поля, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 03.10.2013 р.