Рішення № 33953957, 01.10.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 918/1352/13

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-В"

про стягнення в сумі 47 395 грн. 43 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача 1: не з'явився.

Від позивача 2: Михайлов В.О. (довіреність № 03-05/3 від 02.01.2013р.).

Від відповідача: не з'явився.

Від прокуратури: Герасимчук Ю.М. (посвідчення № 010595 від 20.10.2012р.).

Суть спору: Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі позивачів - Рівненської міської ради Рівненської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-В" про стягнення 51 264 грн. 81 коп. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію та 3 505 грн. 84 коп. пені згідно укладеного договору на відпуск теплової енергії № 975 від 11.11.2009р., а також 723 грн. 63 коп. 3% річних.

01.10.2013р. прокурор та представник позивача подали спільну заяву, в якій, в зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 8 098 грн. 85 коп., зменшують розмір позовних вимог та просять стягнути з відповідача 43 165 грн. 96 коп. заборгованості, 3 505 грн. 84 коп. пені та 723 грн. 63 коп. 3% річних. Судом прийнято дану заяву до розгляду.

В судовому засіданні 01.10.2013р. прокурор та представник позивача 2 підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 24.09.2013р. представник відповідача не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду Рівненської області повернулося поштове відправлення, якими відповідачу за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, буд. 10, було направлено ухвалу від 03.09.2013р., з довідкою відділення підприємства зв'язку: "За закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, з поданого прокурором витягу статистики станом на 01.10.2013р. вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-В": 33023, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 10.

Відповідно до частини 1 статті 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В судове засідання 01.10.2013р. представник відповідача не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 32).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача в порядку статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (підприємство) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-В" (споживач) 11.11.2009р. уклали договір № 975 на відпуск теплової енергії з додатками (надалі - Договір; а.с. 9-10).

Згідно з пунктами 1.1 та 1.4 Договору підприємство зобов'язувалося відпускати теплову енергію в приміщення споживача за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 10, а споживач - своєчасно (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) оплачувати її вартість (пункт 5.4 Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-В" і скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов Договору позивач в період з січня 2013 року по квітень 2013 року відпускав відповідачу теплову енергію, вартість якої становить 64 156 грн. 52 коп., що підтверджується рахунками виставленими позивачем відповідачу (а.с. 18-21).

Відповідач, в свою чергу, в порушення умов Договору частково сплатив за теплову енергію в розмірі 20 990 грн. 56 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, у відповідач перед позивачем рахується заборгованість в сумі 43 165 грн. 96 коп..

У відповідності до пункту 6.3.3. Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

На підставі пункту 6.3.3 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків за спожиту теплову енергію позивач нарахував відповідачу пеню за період з 11.02.2013р. по 10.08.2013р. (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат) в розмірі 3 505 грн. 84 коп. (розрахунок а.с. 5).

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України та пункту 6.3.3 Договору позивач за прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 3% річних за період з 11.02.2013р. по 10.08.2013р. (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат) в розмірі 723 грн. 63 коп. (розрахунок а.с. 5).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача 2, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.

На підставі вищевикладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 165 грн. 96 коп. заборгованості, 3 505 грн. 84 коп. пені та 723 грн. 63 коп. 3% річних стверджуються Договором, розрахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 549, 612, 625, 714 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 147 гривні.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-В" (33023, м. Рівне, вул. Відінська, буд 10, код ЄДРПОУ 32625509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 36598008) - 43 165 грн. 96 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію по розрахунках на р/р 26001000820040 в Банку "Демарк", МФО 353575, ЗКПО 36598008, 3 505 грн. 84 коп. пені та 723 грн. 63 коп. 3% річних на р/р 26004000820069 в Банку "Демарк", МФО 353575, ЗКПО 36598008.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-В" (33023, м. Рівне, вул. Відінська, буд 10, код ЄДРПОУ 32625509) в доход Державного бюджету України - 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане суддею "07" жовтня 2013р..

Суддя Горплюк А.М.