Постанова № 33953776, 03.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Справа № 915/842/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г.,Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.07.13 у справі№915/842/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доОбласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"простягнення 427491,97 грнВ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Єгоров В.С. - за дов. від 30.01.13;

від відповідача: Кричевський О.О. - за дов. від 04.01.13.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у травні 2013 року заявлений позов про стягнення з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" 427 491, 97 грн, з яких: 389 980, 23 грн - основного боргу зі сплати вартості природного газу, отриманого за договором від 05.12.12 №12/1197-ПР, 7860, 97 грн - пені, 27298, 62 грн - 7% штрафу, 779, 96 грн - інфляційний втрат та 1572, 19 грн - 3% річних. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.06.13, ухваленим суддею Семенчук Н.О., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 289 980, 23 грн - боргу, 1000,00 грн - пені, 389,20 грн - інфляційних втрат, 1572,19 грн - 3 % річних, 27298, 62 грн - 7 % штрафу. Суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості газу, отриманого за договором від 05.12.12. Провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн - основного боргу судом припинено на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через сплату відповідачем цих коштів. В частині стягнення 390,76 грн - інфляційних втрат судом відмовлено з огляду на невірно здійснений позивачем розрахунок. Відмовлено місцевим судом і у стягненні 6869,97 грн - пені. Суд першої інстанції, установив наявність тих обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру пені, зокрема суд установив, що прострочення відповідача не спричинило позивачеві негативних наслідків у вигляді шкоди, не завдано збитків і іншим особам, враховано судом і те, що період прострочення оплати за отриманий газ є незначним і відповідачем, котрий є соціально значимим теплопостачальним підприємством, здійснюються заходи з погашення існуючого боргу. З огляду на ці обставини, суд першої інстанції керуючись приписами частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 1000,00 грн.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мирошниченко М.А. - головуючого, Головей В.М., Шевченко В.В., постановою від 16.07.13, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні 6860,97 грн - пені, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог. В решті рішення і постанову у справі просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 233 Господарського кодексу України, статей 549-552 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, суди не з'ясували усіх обставин, котрі є умовою для застосування судом права на зменшення розміру пені. Зауважує скаржник і на тому, що приписи статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України стосуються збитків, в той час, як в даному випадку підставою нарахування пені є прострочення грошового зобов'язання. Від Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" 427 491, 97 грн, з яких: 389 980, 23 грн - боргу зі сплати вартості за поставлений газ, 7860, 97 грн - пені, 27298, 62 грн - 7% штрафу, 779, 96 грн - інфляційний втрат, 1572, 19 грн - 3% річних. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, визнали доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості газу отриманого за договором від 05.12.12 №12/1197-ПР, у зв'язку з чим стягнули з відповідача 289 980, 23 грн - боргу, 389,20 грн - інфляційних втрат, 1572,19 грн - 3 % річних, 27298, 62 грн - 7 % штрафу та зменшили заявлену до стягнення суму пені до 1000,00 грн. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з судовими рішеннями у справі в частині зменшення судом розміру пені та відмови у стягненні пені в сумі 6860,97 грн, тому рішення і постанова переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи. Як убачається зі змісту судових рішень у справі, суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, зменшуючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 7860, 97 грн до 1000,00 грн, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру пені. Суди установили, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором виникло з об'єктивних причин, зокрема через не проведення з ним розрахунків споживачами, не відшкодування йому різниці в тарифах, враховано судами і те, що період прострочення відповідачем сплати за отриманий газ є незначним, відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством і здійснює заходи з погашення існуючої заборгованості. Разом з цим, суди визнали недоведеним і наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням відповідача. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру пені, так і визначення розміру, до якого вона підлягає зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, враховуючи установлені судами обставини, висновок судів обох інстанцій про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до 1000,00 грн та відмови у стягненні її решти, визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційній скарзі про порушення судами норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки такі твердження ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.13 у справі № 915/842/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець