Постанова № 33953767, 02.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 908/826/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В.розглянувши касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Польот"на рішення та на постановугосподарського суду Запорізької області від 05.04.2013 Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013 у справі№ 908/826/13-гза позовомПриватне акціонерне товариство "Польот"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Імпульс"проусунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесенняза участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Польот" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Імпульс" про усунення перешкод у здійсненні ПрАТ "Польот" права власності на нежитлову будівлю по вул. Морозова, 25-а в м. Бердянськ, для чого - зобов'язання ФОП ОСОБА_4 здійснити знесення об'єкту самочинного будівництва - будівлю літ. "А2" над основною будівлею літ. "А", та будівлю літ. "А3", двох ганків до "А2", розташованих за адресою: АДРЕСА_2, за свій рахунок.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.04.2013р. у справі №908/826/13-г у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з посиланням на те, що в даному випадку право власності позивача на належну йому будівлю ніким не оспорюється, жодних доводів та доказів того, що будь-хто перешкоджає йому здійснювати своє право власності позивачем не доведено і не надано. Крім того, суд зазначив, що посилання позивача на те, що будівля належного йому магазину потерпає від стоку води з даху будівлі відповідача, за висновком суду, не доведені належними засобами доказування, з огляду на зміст висновків судової будівельної експертизи №6583/23 від 29.03.2011р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013р. рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2013р. залишено без змін, проте суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права та вказав на передчасність звернення саме з таким позовом.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013р. та рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ "Польот" є власником земельної ділянки площею 0,0327га по вул. Морозова, 25-а в місті Бердянськ Запорізької області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЗП№104789 від 15.02.2005р. Цільове призначення земельної ділянки - розміщення та обслуговування магазину.

Крім того, ПрАТ "Польот" на праві приватної власності належить нежитлова будівля за адресою: м. Бердянськ, вул. Морозова, 25-а, яка складається з основної будівлі "А", двох ганків до "А", козирка до "А" та замощення №1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.01.2006р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №963259 від 21.01.2006р.).

Приватне підприємство "Імпульс" є власником земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,069га у АДРЕСА_2 та основних будівель "А,А1", прибудов "а, а1, а2", споруд за зазначеною адресою (державний акт на право власності на землю ЗП№016096, свідоцтво про право власності на будівлю, видане Виконавчим комітетом Бердянської міської ради 19.04.2000р.). Цільове призначення земельної ділянки - розміщення та обслуговування магазину, кафе-бару та торгового майданчику.

Підставою для звернення ПрАТ "Польот" з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва стало те, що в 2009 році ФОП ОСОБА_4 за договором про сумісну діяльність з ПП "Імпульс" було розпочато самочинну реконструкцію з розширенням двоповерхового будинку магазину ПП "Імпульс" та збудовано будівлю літ. "А2" над основною будівлею літ. "А", та будівлю літ. "А3" по АДРЕСА_2, внаслідок чого будівля позивача потерпає від стоку води з даху будівлі відповідача, майно позивача зазнає руйнувань, а тому, в силу положень ст.ст. 331, 376 ЦК України, ст.1 ГК України та ст.ст.91, 152 Земельного кодексу України позивач просив суд зобов'язати ФОП ОСОБА_4 здійснити знесення вказаного об'єкту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту та про передчасність звернення до суду с саме з відповідним позовом.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок судів помилковим та таким, що прийнятий без дослідження всіх істотних обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

В пункті 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" висловлено правову позицію про те, що відповідно до вимог вищевказаної статті право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Суд апеляційної інстанції, вказуючи вищезазначені положення законодавства дійшов висновку про те, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що усунення порушень прав позивача можливо виключно шляхом знесення спірного об'єкту або докази неможливості реконструювати його відповідним чином, вимоги позивача про усунення перешкод у здійсненні права власності саме шляхом знесення є передчасними.

Разом з цим, судами встановлено, що листом №280/7 від 01.06.2009р. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області повідомила позивача про заборону ФОП ОСОБА_4 проводити самовільні будівельні роботи по АДРЕСА_2, а також притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення.

Проте, суди посилаючись на вказаний лист №280/7 від 01.06.2009р. не звернули уваги та не надали оцінки тому, що проведення самовільних робіт заборонені саме приписом інспекції від 18.05.2009р. №72-Б.

Крім того, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Однак, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи №6583/23 від 29.03.2010р., проведеної в рамках справи №10/186/10, відповідно до якої зведена будівля магазину, що розташована по АДРЕСА_2 не відповідає Державним будівельним нормам, внаслідок чого не дозволяє сторонам обслуговувати будівлі магазинів належним чином, що відповідно свідчить про наявність порушення прав та законних інтересів позивача.

Вищевказані обставини та вимоги законодавства не були досліджені господарськими судами попередніх інстанції, а, отже, судами не надано належної правової оцінки обставинам справи та вимогам закону на підставі яких заявлено вимогу про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору.

Водночас, колегія суддів зазначає, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6, для вирішення питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

У необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до п. 22 зазначеної Постанови Пленуму знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Господарські суди попередніх інстанцій не дослідивши питання технічної можливості перебудови спірного об'єкту, не з'ясувавши чи погоджується відповідач здійснити таку перебудову, не надавши оцінки фактам, які підтверджують існування перешкод у здійсненні позивачем своїх правомочностей, дійшли передчасного висновку про відмову в позові на підставі відсутності доказів саме оспорювання права власності позивача, оскільки власник майна також має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій встановивши наявність порушень прав позивача не вирішили спір по суті, а дійшли неправомірного та необґрунтованого висновку про передчасність звернення позивача саме з відповідним позовом та про невірно обраний спосіб захисту.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи, обговорити питання щодо необхідності проведення судової експертизи у справі, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Польот" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013р. та рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2013 у справі №908/826/13-г скасувати.

Справу №908/826/13-г направити до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова