Постанова № 33953764, 30.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 5011-37/16931-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Леус С.Ю. - представник за довіреністю від 15.03.2013 року;

від відповідачів: 1) Рудяк О.І. - представник за довіреністю від 21.12.2012 року;

2) не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року

у справі № 5011-37/16931-2012 (головуючий суддя: Гавриловська І.О., судді: Нечай О.В., Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУС»

про визнання припиненими правовідносин за договором поруки від 31.10.2007 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУС» про визнання припиненими правовідносин за договором поруки від 31.10.2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що додатковими угодами до договорів лізингів були внесені зміни в графік платежів, відповідно до чого було збільшено розміри загальних лізингових платежів. Однак, позивач, який є поручителем за лізинговими договорами, не надавав свою згоду на збільшення розміру лізингових платежів, і як наслідок - на збільшення обсягу його відповідальності, а тому на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, позивач вважає, що договір поруки від 31.10.2007 року повинен бути визнаним припиненим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року по справі № 5011-37/16931-2012 позов задоволено повністю. Визнано припиненими правовідносини за договором поруки від 31.10.2007 року укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй», з 04.01.2010 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про збільшення обсягу відповідальності позивача внаслідок укладення додаткових угод.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» по справі № 5011-37/16931-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-37/16931-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року по справі № 5011-37/16931-2012 порушено апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року та призначено розгляд на 03.09.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2013 року заперечував проти доводів викладених у апеляційній скарзі та просив суд рішення місцевого суду залишити без змін.

Представники відповідачів у судове засідання 03.09.2013 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 24.09.2013 року.

У судовому засіданні 24.09.2013 року представник позивача та представник відповідача 1 надали додаткові пояснення, якими підтримали свої правові позиції.

Представник відповідача 2 у судове засідання 24.09.2013 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року відкладено розгляд справи до 30.09.2013 року.

Представники сторін у судовому засіданні 30.09.2013 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 31.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (надалі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" (надалі - поручитель) був укладений договір поруки (надалі - договір поруки), відповідно до пункту 1.2. сторони договору встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за договором лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу, а також виконати інші умови договору лізингу в повному обсязі.

У відповідності до умов договору поруки від 31.10.2007 року лізингоодержувачем визначено ТОВ "УКРБУС", як договір лізингу визначено - договір про надання послуг фінансового лізингу від 31.10.2007 р. від №L1273-10/07 до №L1282-10/07, укладені лізингодавцем та лізингоодержувачем (надалі- договори фінансового лізингу).

Відповідно до пункту 1.4.1 договору поруки від 31.10.2007 року поручитель ознайомлений з положеннями договору лізингу, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення лізингового договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

За вищевказаними договорами фінансового лізингу від 31.10.2007 року від №L1273-10/07 до №L1282-10/07, укладені лізингодавцем та лізингоодержувачем, лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначено в специфікації (додатки № 2 до цих договорів) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (пункт 1.1. договорів фінансового лізингу).

Згідно з пунктами 4.1., 4.6. договорів фінансового лізингу, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

У відповідності до пунктів 4.7. договорів фінансового лізингу, оплата всіх лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктами 4.9. договорів фінансового лізингу сторони узгодили, що всі визначені цим розділом лізингові платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку.

Так, за умовами договору фінансового лізингу № L1273-10/07 від 31.10.2007 року, вартість предмета лізингу склала 817 000, 00 грн. з ПДВ (пункт 3.1. договору фінансового лізингу).

Відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу від 31.10.2007 р. № L1273-10/07) передбачено:

- аванс вартості предмета лізингу - 245 100, 00 грн.;

- адміністративна комісія - 8 170, 00 грн.;

- поточні лізингові платежі (за період у 60 місяців, починаючи з календарного місяця, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі, як це визначено пунктом 5.4. додатку № 4 до договору фінансового лізингу "Загальні умови фінансового лізингу") у загальному розмірі 741 833, 90 грн., з яких 563 730, 00 грн. - погашення вартості предмету лізингу, 178 103, 90 грн. - комісія.

За умовами договору фінансового лізингу № L1274-10/07 від 31.10.2007 р., вартість предмета лізингу склала 817 000, 00 грн. з ПДВ (пункт 3.1. договору фінансового лізингу).

Відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу від 31.10.2007 р. № L1274-10/07) передбачено:

- аванс вартості предмета лізингу - 245 100, 00 грн.;

- адміністративна комісія - 8 170, 00 грн.;

- поточні лізингові платежі (за період у 60 місяців, починаючи з календарного місяця, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі, як це визначено пунктом 5.4. додатку № 4 до договору фінансового лізингу "Загальні умови фінансового лізингу") у загальному розмірі 741 833, 90 грн., з яких 563 730, 00 грн. - погашення вартості предмету лізингу, 178 103, 90 грн. - комісія.

За умовами договору фінансового лізингу № L1277-10/07 від 31.10.2007 р., вартість предмета лізингу склала 1 015 665,00 грн. з ПДВ (пункт 3.1. договору фінансового лізингу).

Відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу від 31.10.2007 р. № L1277-10/07) передбачено:

- аванс вартості предмета лізингу - 304 699, 50 грн.;

- адміністративна комісія - 10 156, 65 грн.;

- поточні лізингові платежі (за період у 60 місяців, починаючи з календарного місяця, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі, як це визначено пунктом 5.4. додатку № 4 до договору фінансового лізингу "Загальні умови фінансового лізингу") у загальному розмірі 920 662,53 грн., з яких 700 808, 85 грн. - погашення вартості предмету лізингу, 219 853, 68 грн. - комісія.

За умовами договору фінансового лізингу № L1278-10/07 від 31.10.2007 р., вартість предмета лізингу склала 1 015 665,00 грн. з ПДВ (пункт 3.1. договору фінансового лізингу).

Відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу від 31.10.2007 р. № L1278-10/07) передбачено:

- аванс вартості предмета лізингу - 304 699, 50 грн.;

- адміністративна комісія - 10 156, 65 грн.;

- поточні лізингові платежі (за період у 60 місяців, починаючи з календарного місяця, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі, як це визначено пунктом 5.4. додатку № 4 до договору фінансового лізингу "Загальні умови фінансового лізингу") у загальному розмірі 920 662, 53 грн., з яких 700 808, 85 грн. - погашення вартості предмету лізингу, 219 853, 68 грн. - комісія.

За умовами договору фінансового лізингу № L1282-10/07 від 31.10.2007 р., вартість предмета лізингу склала 745 000, 00 грн. з ПДВ (пункт 3.1. договору фінансового лізингу).

Відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу від 31.10.2007 р. № L1282-10/07) передбачено:

- аванс вартості предмета лізингу - 223 500,00 грн.;

- адміністративна комісія - 7 450,00 грн.;

- поточні лізингові платежі (за період у 60 місяців, починаючи з календарного місяця, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі, як це визначено пунктом 5.4. додатку № 4 до договору фінансового лізингу "Загальні умови фінансового лізингу") у загальному розмірі 676 105,62 грн., з яких 514 050,00 грн. - погашення вартості предмету лізингу, 162 055, 62 грн. - комісія.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначав, що відповідно до додаткових угод від 01.03.2009 року до договорів лізингів, укладених між відповідачами були внесені зміни в графіки платежів, згідно із якими збільшилися розміри загальних лізингових платежів на що, згоду поручитель не давав, а тому, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, договір поруки має бути визнаний припиненим.

Як вбачається з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється:

- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Положеннями п. 4.1. договору поруки встановлено, що договір діє до повного виконання боргових зобов'язань за договором лізингу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що 04.01.2010 р. ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "УКРБУС" підписали угоди про внесення змін до договорів фінансового лізингу від 31.10.2007 року, відповідно до яких встановили, що реструктуризація заборгованості лізингоодержувача згідно графіку здійснюється шляхом збільшення такої заборгованості лізингоодержувача, яка є базою розрахунків лізингових платежів, на суму заборгованості за простроченими рахунками. Подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості.

При цьому пунктом 1.6. даних угод про внесення змін до договорів фінансового лізингу сторони узгодили, що база для розрахунку лізингових платежів у грошовому еквіваленті іноземної валюти становить суму, визначену у іноземній валюті - у доларах США, виходячи з певного курсу за 1 долар США, який не перевищував 5 грн. за 1 долар США.

Отже, у такому порядку сторони договорів фінансового лізингу збільшили розмір лізингових платежів шляхом встановлення бази для розрахунку лізингових платежів у грошовому еквіваленті іноземної валюти, виходячи з курсу валют нижчого, ніж діяв на момент укладення угод від 04.01.2010 р. При цьому погодження таких змін у поручителя вони не отримували.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції взагалі не розглянув додаткові угоди від 01.03.2009 року до договорів лізингів на, які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

Так, згідно із додаткових угод від 01.03.2009 року, сторони дійшли згоди змінити додаток № 1 «Графік платежів» до договорів фінансового лізингу від 31.10.2007 року.

Позивач зазначає, що даними додатковими угодами було збільшено розмір лізингових платежів без його згоди.

Однак, відповідно до п. 3.2 договорів лізингів вбачається, що після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вартість предмета лізингу може бути збільшена, якщо на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем за придбання предмета лізингу лізингодавець оплатив йому суму, яка перевищує загальну вартість предмета лізингу на момент укладення договору (вказану в пункті 3.1 договору). В цьому випадку лізингодавець складає новий графік з розрахунку на перший робочий день першого лізингового періоду та направляє його лізингоодержувачу. Змінений за правилами цього пункту графік приймається до виконання лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Як зазначалося вище, пунктом 1.4.1 договору поруки, поручитель підтвердив, що він ознайомлений з положеннями договору лізингу, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення лізингового договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

Отже, укладаючи договір поруки, поручитель був обізнаний про те, що вартість предметів лізингів може бути змінена, у зв'язку із чим складаються нові графіки платежів, які приймаються лізингоодержувачем у безспірному порядку, та погодився відповідати перед лізингодавцем за зобов'язання лізингоодержувача.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, фактична вартість переданих предметів лізингу перевищувала вартість предметів лізингу під час укладання договорів лізингів. Враховуючи зазначене, лізингодавець склав нові графіки платежів, які і були оформлені сторонами додатковими угодами від 01.03.2009 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки поручитель підписуючи договір поруки був обізнаний із положеннями договорів лізингу, то він надав згоду на складання нових графіків платежів у відповідності до фактичної вартості предметів лізингу.

Щодо додаткових угод від 04.10.2010 року до договорів лізингів від 31.10.2007 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п. 1 угод від 04.10.2010 року про внесення змін до договорів лізингу вбачається, що у зв'язку із наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості за договорами фінансового лізингу, сторони дійшли згоди здійснити реструктуризацію заборгованості шляхом збільшення такої заборгованості лізингоодержувача, яка є базою розрахунку лізингових платежів, на суму заборгованості за простроченими рахунками.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що угодами від 04.10.2010 року, сторонами не було збільшено зобов'язання лізингоодержувача щодо сплати лізингових платежів, а зміни стосувались лише сум до сплати в певному періоді у зв'язку із простроченням лізингоодержувачем оплати лізингових платежів та здійснення реструктуризації боргу.

Щодо посилань апелянта, що угодами від 04.10.2010 року було збільшено розмір лізингових платежів шляхом встановлення бази для розрахунку лізингових платежів у грошовому еквіваленті іноземної валюти, то колегія суддів зазначає, що визначення розміру лізингового платежу у грошовому еквіваленті іноземної валюти не призводить до збільшення самого розміру лізингового платежу або вартості предмета лізингу, а лише визначає його доларовий еквівалент.

Крім того, сторонами угоди не було визначено, що курс іноземної валюти визначений в додаткових угодах від 04.10.2010 року буде збільшуватися та за рахунок цього буде збільшуватися вартість предмету лізингу та розміри лізингових платежів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачами не було збільшено розмір основного зобов'язання без згоди поручителя, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 5011-37/16931-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» (83023, м. Донецьк, вул.. Автотранспортників, 4; код ЄДРПОУ 32281938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5; код ЄДРПОУ 34480657) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 573 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 50 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 5011-37/16931-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.