Постанова № 33953725, 03.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Справа № 910/2972/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.07.13у справі№ 910/2972/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" (попередня назва ТОВ "ТНК-ВР Коммерс")доТовариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр"простягнення 13 953,97 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Дряхлов Є.О. (дов. від 21.06.13),

відповідача: Гуденко В.Є. (дов. від 02.09.13).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК - ВР Коммерс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" про стягнення 13 953,97 грн. вартості нестачі дизельного пального. В обґрунтування позову, позивач посилався на те, що 15.10.12 відповідач повернув йому зі зберігання дизельне пальне у вагонах-цистернах №№ 74751371, 73949448, 74729112, під час отримання яких було виявлено нестачу нафтопродуктів у вагоні-цистерні № 74751371 у кількості 1 743 кг., про що складено акт приймання нафтопродуктів за кількістю від 17.10.12. З огляду на що, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, позивач на підставі приписів статті 224 Господарського кодексу України просив стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості нестачі товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.13, ухваленим суддею Літвіновою М.Є., у позові відмовлено. Водночас судом були задоволені вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 360 грн. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обставин належного виконання відповідачем обов'язків щодо повернення зі зберігання дизельного пального за укладеним між сторонами договором зберігання. Водночас судом було враховано, що повернення нафтопродуктів проводилося за участю представника ТОВ "Інспекторат", яке діяло як представник позивача, повноважний проводити огляд та перевірку товару при його поверненні. При цьому суд керувався приписами статті 959 Цивільного кодексу України, статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Ільєнок Т.В. - головуючого, Зеленіна В.О., Новікова М.М., постановою від 31.07.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" (попередня назва ТОВ "ТНК-ВР Коммерс") звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду про відсутність відповідальності відповідача за нестачу нафтопродуктів при перевезенні через відсутність між сторонами укладених договорів перевезення. При цьому посилається на порушення судами приписів статей 908, 909, 918, 924 Цивільного кодексу України, статті 306 Господарського кодексу України, статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 24, 30, 31 Статуту залізниць України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - ВР Коммерс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" про стягнення 13 953,97 грн. вартості 1 743 кг дизельного пального через неповернення зі зберігання. Судами установлено, що підставою заявленого позову визначено неналежне виконання відповідачем обов'язків зберігача під час повернення переданих позивачем на зберігання нафтопродуктів відповідно до укладеного сторонами договору відповідального зберігання нафтопродуктів від 07.07.12 № 002ХП. Згідно з умовами пунктів 3.1.-3.3. вказаного договору відпуск нафтопродуктів зі зберігання клієнту, або особам, вказаним клієнтом, проводиться на підставі письмової заявки клієнта в строки, які зазначені в ній, і на вказаних в заявці клієнта умовах: - ЕХW - резервуари підприємства, та/або - FСА - автоцистерна на естакадах наливу підприємства, та/або - FСА - залізнична цистерна на залізничних естакадах наливу підприємства, та або - FСА - залізнична станція Бахмач Гомельський код 326107 у відповідності з правилами Інкотермс. Кількість відпущених нафтопродуктів підтверджується належно оформленим сторонами актом прийому-передачі в день їх відпуску. У випадку відпуску нафтопродуктів зі зберігання на умовах FСА - залізнична цистерна на залізничних естакадах наливу підприємства та/або FСА - станція відправлення зберігач зобов'язаний проводити відвантаження нафтопродуктів під контролем направленого клієнтом повноважного представника клієнта, або представника ТОВ "Інспекторат Україна", або іншого належним чином уповноваженого незалежного інспектора. При цьому акт приймання-передачі складається зберігачем на підставі даних відповідних залізничних накладних/квитанцій, оформлених у відповідності з чинним законодавством. Зберігач зобов'язаний надати клієнту два екземпляри підписаного зберігачем акта прийому-передачі нафтопродуктів разом із копією залізничної квитанції з відміткою про приймання нафтопродуктів до перевезення залізницею, оформленою у відповідності з діючим законодавством. Також судами встановлено, що на виконання заявки позивача від 03.10.12 відповідач 11.10.12 повернув позивачу, зокрема, 181,481т. дизельного палива у вагонах-цистернах №№74751371, 73949448, 74729112. З урахуванням умов пункту 3.2.2 договору поверення вказаної кількості нафтопродуктів проводилося за участю представника ТОВ "Інспекторат Україна", що підтверджується складеним та підписаним ним та представником відповідача актом замірів вагоно-цистерн від 11.10.12. При цьому судами встановлено, що під час поверення нафтопродуктів зі складу відповідача представник ТОВ "Інспекторат Україна" відповідно до договору № 006ПЦ від 29.03.01 діяв як представник позивача, повноважний проводити огляд та перевірку товару при його поверненні. Водночас судами досліджений акт № 22 прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання від 11.10.12, підписаний сторонами без зауважень. Відповідно до приписів частини 3 статті 959 Цивільного кодексу України товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки. Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди установили факт належного виконання відповідачем обов'язку з повернення прийнятого від позивача на зберігання товару, а відтак дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає. Довід скаржника про недослідження судами обставин виконання відповідачем зобов'язань вантажовідправника не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований і недоведений. Інші доводи касаційної скарги також визнаються непереконливими, позаяк не спростовують установленого судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.13 у справі № 910/2972/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець