Рішення № 33953621, 02.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17128/13 02.10.13За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

про стягнення 31 407,18 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Ковальчук В.М. по довіреності № 155/1/03-13 від 02.01.2013р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення з Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" 31 407,18грн. заборгованості по орендній платі за фактичне користування приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/17128/13 та призначено її до розгляду на 02.10.2013р.

23.09.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

Позивач в судовому засіданні 02.10.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В дане судове засідання представник відповідача не з'явився, заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. (Ухвалу Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 09.09.2013р. представник відповідача отримав 16.09.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції № 10103024592760).

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 02.10.2013р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

17.08.1999р. між Державним комунальним підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (наймодавець) та Вищим закладом освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (користувач) було укладено договір безоплатного користування приміщенням № 8/1185 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору наймодавець на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 349 від 15.03.1999 передає, а користувач приймає в безоплатне користування у 3-поверховому будинку на 1-3 поверхах загальною площею 1 223 кв. м. приміщення передається в користування, як внесок міста до статутного фонду для створення вищого закладу освіти.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з квітня 2013 року по липень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 28 381,08 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що наймодавець зобов'язаний не пізніше 3-х днів з моменту підписання договору передати, а користувач прийняти приміщення за актом.

Згідно акту приймання-передачі від 18.01.2000 позивач передав, а відповідач прийняв приміщення за адресою м. Київ, вул. Хорива, 1-г, загальною площею 1 223 кв. м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6.2. договору, строк дії останнього було встановлено з 25.05.1999 до 25.05.2009.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 155/1/05-2436 від 01.06.2009 повідомив відповідача про закінчення дії договору оренди № 8/1185 від 17.08.1999 і дія його припиняється, в зв'язку з чим просив надати розпорядчі документи для укладення договору оренди та в разі невиконання зазначених умов вимагав звільнити вказане приміщення та передати його за актом приймання-передачі.

В зв'язку з наведеним судом встановлено, що строк договору № 8/1185 від 17.08.1999 безоплатного користування приміщенням припинив свою дію 25.05.2009.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 1.3. договору користувач сплачує наймодавцю витрати наймодавця на утримання наданого в користування май на, включаючи накладні витрати (експлуатаційні витрати), а також вартість послуг, які згідно з договором користування надаються наймодавцем, сплачуються у фактичних розмірах. На момент укладення цього договору експлуатаційні витрати становлять 2 017,95 грн. в місяць.

Податок на додану вартість сплачується додатково у визначених законодавством розмірах та порядку.

Експлуатаційні витрати сплачуються користувачем починаючи з місяця підписання акту передачі майна в оренду.

Угодою від 26.09.2000 "Про зміни та доповнення до договору оренди від 17.08.1999 № 8/1185" сторони дійшли згоди про наступне

1. З 04.08.2000 орендна плата за нежилі приміщення у будинку за адресою Хорива, 1-Г встановлюється у відсотках від вартості майна, визначеної експертним шляхом, з урахуванням коефіцієнту експлуатацій них витрат і становить 1 932,34 грн. в місяць.

До орендної плати за нерухоме майно включаються експлуатаційні витрати (компенсація витрат орендодавця по сплаті земельного податку, амортизаційні відрахування, накладні видатки орендодавця), відшкодування яких враховується шляхом коригування розміру орендної, плати на відповідний коефіцієнт. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Експлуатаційні витрати, як окремий платіж, орендарем орендодавцю не сплачується.

Коефіцієнт експлуатаційних видатків змінюється за вимогою орендодавця у випадку зміни розмірів плати за землю або у випадку зміни (погодженої з постій ною комісією Київради з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку) нормативу на один кв. метр.

2. Податок на додану вартість сплачується окремо від орендної плати у розмірах і порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.8. договору експлуатаційні витрати по утриманню орендованого майна сплачуються користувачем на день фактичної здачі будинку (приміщення) за актом.

Пунктом 4.9. договору передбачено, що при закінченні строку договору або відмови користувача від користування приміщенням будинок (приміщення) передається наймодавцю за актом.

Згідно з п. 5.7. договору в разі звільнення користувачем будинку (приміщення) без письмового попередження, а також без складання акту про передачу будинку (приміщення) в справному стані, користувач несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв'язку з цим збитки в повному їх розмірі. При цьому користувач не звільняється від сплати експлуатаційних витрат до передачі будинку (приміщення) за актом.

Отже, умовами договору передбачено, що зобов'язання користувача по сплаті орендної плати припиняються лише по поверненню орендованого приміщення.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3. угоди від 26.09.2000р. орендар вносить орендодавцеві орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності до 10 (десятого) числа поточного місяця на поточний рахунок орендодавця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з квітня 2013 по липень 2013 року, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 28 381,08 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п. 2.2. договору користувач зобов'язався сплачувати експлуатаційні витрати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач фактично користувався у визначений позивачем період нежилим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно п. 5.7. договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 28 381,08 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення умов договору № 8/1185 безоплатного користування приміщенням від 17.08.1999 р. пеню в розмірі 4080,14 грн. за період з 01.04.2013 по 31.07.2013р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2. договору, за несвоєчасну сплату експлуатаційних витрат користувач на користь наймодавця сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання.

Проте, при перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем застосовано помилку в її розрахунку.

Тож, вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 741,23 грн. за період з 11.04.2013 р. до 31.07.2013р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення7091.7211.04.2013 - 09.06.2013607.5000 %0.041 %*174.867091.7210.06.2013 - 31.07.2013527.0000 %0.038 %*141.45Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення7091.7211.05.2013 - 09.06.2013307.5000 %0.041 %*87.437091.7210.06.2013 - 31.07.2013527.0000 %0.038 %*141.45Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення7098.7211.06.2013 - 31.07.2013517.0000 %0.038 %*138.86Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення7098.7211.07.2013 - 31.07.2013217.0000 %0.038 %*57.18

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до договору № 8/1185 безоплатного користування приміщенням від 17.08.1999 р. позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 1590,07 грн. за період з 01.09.2012р. по 31.07.2013р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, при перевірці правильності обчислення позивачем 3% річних, судом встановлено, що розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем застосовано помилку в її розрахунку.

Тож, вимоги про стягнення з відповідача 3% підлягають частковому задоволенню в розмірі 261,26 грн. за період з 11.04.2013 р. до 31.07.2013р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів28381.0811.04.2013 - 31.07.20131123 %261.26Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 29 383,57 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову чи посвідчували зміни умов договору .

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «України» (04070, м. Київ, вул. Хорива, 1-Г, код ЄДРПОУ 30373644) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, код ЄДРПОУ 03366500) 28 381 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят одну) грн.. 08 коп. основної заборгованості, 741 (сімсот сорок одну) грн.. 23 коп. - пені, 261 (двісті шістдесят одну)грн. 26 коп. та 1 608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 66 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням в законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.10.2013р.

СуддяТрофименко Т.Ю.