Ухвала суду № 33951210, 03.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року справа №812/6856/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 812/6856/13-а за позовом ОСОБА_2 до Брянківської виправної колонії № 11 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, про визнання бездіяльності неправомірною, визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Брянківської виправної колонії № 11 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, треті особи: ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6 про визнання неправомірною бездіяльність Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області та Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах; стягнення з Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області та Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах моральну шкоду у розмірі 1700 грн.; визнання незаконним і таким, що не відповідає вимогам нормативних актів вищої юридичної сили (постанови КМУ №1153 від 17.10.1997) та скасування в повному обсязі наказ Брянківської виправної колонії №11 від 14 червня 2002 №59; зобов'язання Брянківську виправну колонію №11 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області виплатити ОСОБА_2 додаткові види оплати праці, а саме: надбавку за особливі умови служби з моменту початку дії наказу від 14 червня 2002 року по день його звільнення на пенсію; зобов'язання Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області та Брянківську виправну колонію №11 довести до зацікавлених осіб рішення суду про скасування наказу №59.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 812/6856/13-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач, що діє в своїх інтересах та інтересах третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 та ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просили скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 червня 2002 року начальник Брянківської виховної колонії №11 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області видав наказ № 59 про припинення з 01.05.2002 надбавок і доплат від суми пенсій за вислугу років, за високі досягнення у праці, особливі умови служби, кваліфікацію та професійний ризик і виконання особливо-важливих завдань.

Згідно постанови Брянківського міського суду Луганської області від 18.10.2006 по справі 2а-23/2006 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6 до Брянківської виправної колонії №11, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, наказ начальника Брянківської виправної колонії №11 від 14 червня 2002 року №59 був визнаний незаконним в частині його застосування з 01 травня 2002 року, в решті частини був залишений без змін, чинним з 16.06.2002.

Постанова Брянківського міського суду Луганської області від 28.10.2006 набрала законної сили 28.10.2006 і є чинною, що підтверджується матеріалами справи (т. 4 а.с. 176).

Згідно ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів виходить з того, що в основі даної норми лежить принцип загальнообов'язковості закону, відповідно до якого ухвалене судове рішення.

Обов'язковість рішень суду, що набрали законної сили, полягає у тому, що по-перше: вони не можуть бути скасовані або змінені будь-якими адміністративними або державними органами, громадськими організаціями тощо та їх посадовими чи службовими особами. Ці органи та особи не можуть винести іншого рішення у цій судовій справі; по-друге: ці органи та особи не можуть приймати актів, що суперечать рішенню суду, яке набрало чинності, виходячи із припущення про його неправильність; по-третє: жоден орган, крім вищестоящого суду, не може скасувати рішення суду, що набрало чинності.

Крім того, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної

сили, є обов'язковими також для осіб, які не брали участі у справі, оскільки вони мають

зважати на рішення суду та співвідносити з ним свою поведінку. ^

Як було встановлено судом першої інстанції, у травні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до прокуратури Луганської області із зверненням, в якому просив перевірити відповідність наказу №59 від 14.06.2002 вимогам чинного законодавства, насамперед постанові Кабінету Міністрів України №1153 від 11.10.1997 «Про затвердження примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах влади».

Як вбачається з листа від 11.05.2007 вих. №5119-04, прокуратурою Луганської області звернення ОСОБА_2 було надіслано до Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законності при виконанні судових рішень у кримінальних справах для розгляду по суті.

Згідно листа від 22.05.2007 вих. №010-03 Луганський прокурор з нагляду за додержанням законності при виконанні судових рішень у кримінальних справах надіслав лист ОСОБА_2 начальнику Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області для розгляду по суті та роз'яснення йому законності наказу №59 від 14.06.2002 начальника Брянківської виправної колонії №11.

20 червня 2007 року листом №17/198-111 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області надало відповідь ОСОБА_2 на його звернення, в якому по суті заявлених вимог Управлінням було повідомлено, що відповідність наказу №59 від 14.06.2006 начальника Брянківської виправної колонії №11 було перевірено Брянківським міським судом Луганської області. У відповіді також зазначено, що суд постановив наказ начальника Брянківської виправної колонії №11 визнати незаконним в частині його застосування з 01 травня 2002 року, в решті зазначений наказ було залишено без змін. Постанова Брянківського міського суду Луганської області набрала законної сили, тому немає більш підстав вважати цей наказ таким, що не відповідає вимогам законів або інших підзаконних актів.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача та третіх осіб щодо визнання незаконним і таким, що не відповідає вимогам нормативних актів вищою юридичної сили, насамперед постанові КМУ №1153 від 17.10.1997, наказу начальника Брянківської виправної колонії №11 від 14 червня 2002 року №59, задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із матеріалів справи вбачається, ухвалою суду від 14 липня 2009 року закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_10 щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 1 700,00 грн. та ухвалою Брянківського міського суду Луганської області від 28 жовтня 2008 року закрито провадження у справі в частині вимог третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_12 щодо визнання неправомірною бездіяльності Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області та Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

Що стосується вимоги позивача та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_4 та ОСОБА_6, щодо визнання неправомірною бездіяльності Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах та Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, суд першої інстанції вірно зазначив.

Прокурор є суб'єктом владних повноважень оскільки є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади в силу наділення владними повноваженнями щодо регламентації відносин за участю держави.

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, законом про прокуратуру, іншими законодавчими актами.

Згідно п.2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань гарантованих конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.

Розгляд звернень в органах прокуратури України здійснюється відповідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про звернення громадян», наказу Генерального прокурора України №9гн від 18.12.2005 «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України», а також Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України.

Правову основу діяльності Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області складають Конституція України, Кримінальний, Кримінально-процесуальний, Кримінально-виправний кодекси України, закони України «Про попереднє ув'язнення», «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні», «Про боротьбу з корупцією», інші закони України, акти Президента і Кабінету Міністрів України, Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, Положення про Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності дій Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах та Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, оскільки вони були вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, при направленні звернення ОСОБА_2 до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області Луганська прокуратура з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах керувалася ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», яка передбачає, що у випадку необхідності розгляд звернення громадян покладається на посадову особу або підрозділ службового апарату, спеціально уповноваженого здійснювати цю роботу, в рамках бюджетних асигнувань.

В даному випадку таким апаратом є Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області. Тому суд апеляційної інстанції як і суд першої інстанції не вбачає невідповідності чинному законодавству в діях Спецпрократури при дорученні розгляду звернення позивача, з урахуванням, того, що відповідно до ст. 23 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що за діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і посадовими особами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Пунктом 4 Положення про УДДУПВП у Луганській області передбачено, що дане управління підпорядковується Державному департаменту України з питань виконання покарань, яке здійснює керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих йому органів та установ.

Вищим органом для Брянківської виправної колонії №11 є Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Спецпрокуратурою було обґрунтовано прийнято рішення направити скаргу ОСОБА_2 для розгляду по суті та надання відповіді відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Судом першої інстанції правильно було досліджено відповіді, які були надані позивачу Луганською прокуратурою з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах і Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки в зазначених відповідях враховано постанову Брянківського міського суд Луганської області від 18.10.2006 по справі 2а-23/2006, що набрала законної сили, тобто відповідачі співвідносили з цією постановою свою поведінку при розгляді звернення позивача.

Оскільки позивні вимоги позивача та третіх осіб в частині визнання неправомірною бездіяльність Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області та Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах; визнання незаконним і таким, що не відповідає вимогам нормативних актів вищої юридичної сили та скасування в повному обсязі наказ Брянківської виправної колонії №11 від 14 червня 2002 №59; зобов'язання Брянківську виправну колонію №11 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області виплатити ОСОБА_2 додаткові види оплати праці, а саме: надбавку за особливі умови служби з моменту початку дії наказу від 14 червня 2002 року по день його звільнення на пенсію; зобов'язання Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області та Брянківську виправну колонію №11 довести до зацікавлених осіб рішення суду про скасування наказу №59 не підлягають задоволенню, то відповідно не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди.

Доводи апелянта, щодо невирішення судом питання про вступ до участі у справі третіх осіб: ОСОБА_7 ОСОБА_8, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки постанова не може бути скасована лише з формальних причин. Крім того, із журналу судового засідання вбачається, що 22.08.2013 судом розглянуто питання про залучення третіх осіб, та суд на місці ухвалив відмовити у залученні третіх осіб (т.4 а.с. 183 об.).

Апелянтом не було надано таких доказів та не наведено обстави, які б обґрунтовували його позовні вимоги, в той час як відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 812/6856/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 812/6856/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак