Рішення № 33948890, 02.10.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/1229/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Меркулової О.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - територіальна громада м. Судака в особі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, Судацька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, про припинення та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, треті особи - територіальна громада м. Судака в особі Судацької міської ради, Судацька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Судацького міського управління юстиції, в якій просив: припинити ОСОБА_4, у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутності спадкоємців право власності на ? частку земельної ділянки загальною площею 0,0060 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на ? частку земельної ділянки загальною площею 0,0060 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з набуттям права власності на частку жилого будинку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 07 грудня 2011 року, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 2216, набув право власності на ? частку жилого будинку, загальною площею 122, 3 кв.м., з господарськми будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Згідно умов вказаного договору до позивача перейшло право власності на земельні ділянки, на яких розташована придбана частка будинку.

ОСОБА_2 дізнався, що крім земельних ділянок, на які він набув право власності, під домоволодінням знаходиться земельна ділянка, площею 0,0060 га., яка знаходилася у власності колишнього власника ОСОБА_4 на іншого співвласника ОСОБА_3

Посилаючись на зазначені обставини та фактичне користування спірною ділянкою, позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги визнала не заперечувала проти їх задоволення.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Стаття 57 ЦПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на

підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів і т.д.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України зазначено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори 07 грудня 2011 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2216, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останній набув право власності на ? частку жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 44-45).

Згідно змісту вказаного договору вищевказаний будинок розташований на земельних ділянках, загальною площею 0,0522 га., з кадастровими номерами - 0111700000:01:042:0086, 0111700000:01:042:0087, 0111700000:01:042:0001.

Як вбачається з витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки ОСОБА_2 набув право власності на земельні ділянки: площею 0,0024 га., кадастровий номер 0111700000:01:042:0087, площею 0,0214 га., кадастровий номер 0111700000:01:042:0001, площею 0,0284 га., кадастровий номер 0111700000:01:042:0086, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори 07 грудня 2011 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2218 (арк. справи 46-51).

Рішенням Судацького міського суду від 15 жовтня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ частки та визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ земельної ділянки, зокрема, виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в загальну сумісну власність в рівних частках земельну ділянку загальною площею 0,0060 га., для обслуговування жилого будинку, проходу та проїзду на свої ділянки, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 52-54).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого спадкова справа не заводилася (арк. справа 82, 97).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду до нового власника цієї власності переходить і право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташована ця власність.

Згідно зі ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянка, яка необхідна для їх обслуговування.

З урахуванням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача за договорами купівлі-продажу перейшло право власності на земельні ділянки у розмірах встановлених договорами, а тому в розумінні ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до ОСОБА_2 не може переходити право власності на спірну земельну ділянку, на якій розташована придбана частка жилого будинку.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз вищевказаних норм, з огляду на конкретні факти та встановлені на підставі них судом обставини, свідчить про те, що лише на підставі договорів купівлі-продажу від 07 грудня 2011 року у ОСОБА_2 виникло право власності, а у продавця ОСОБА_6 припинено.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Однак, порушення права позивача, як він вважає, на мирне володіння майном, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні на користь правової позиції про перехід права власності, який відбувся на підставі договорів, укладених з дотриманням норм законодавства.

Оцінивши належність, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивач у обраний ним спосіб захисту не довів порушення свого права, що не може слугувати підставою для задоволення позову з урахуванням досліджених доказів.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 321, 377, 392 ЦК України, ст. 120 ЗК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - територіальна громада м. Судака в особі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, Судацька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, про припинення та визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя