Постанова № 33948618, 24.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року

Справа № 808/6631/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого – судді Артоуз О.О. при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Український графіт»

до: Запорізької митниці Міндоходів;

Головного Управління Державної казначейської служби України

у Запорізької області

про: визнання дій протиправними та скасування рішень та

зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької митниці, Запорізької митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Запорізької області про визнання дій протиправними та скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії.

19.08.2013 до суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яка прийнята судом, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Запорізької митниці щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: № 25487 від 26.02.2013, № 31809 від 01.04.2013, № 39530 від 13.05.2013, №46726 від 12.06.2013;

- визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000129/2 від 26.02.2013, № 112050000/2013/000208/2 від 01.04.2013, № 112050000/2013/000395/2 від 16.05.2013, № 112050000/2013/0005000/2 від 13.06.2013;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № 112050000/2013/00166, № 112050000/2013/00278, №112050000/2013/00505; № 112050000/2013/00626;

- зобов’язати Запорізьку митницю (код ЄДРПОУ 05708270, адреса місцезнаходження: 69015, м. Запоріжжя, вул.. Кремлівська, буд. 12) визнати митну вартість товарів, поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з Фірмою «CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED» (Единбург, Великобританія) № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012: кальцинований нафтовий голковий кокс марки RM, в кількості 100 000 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/003777 від 26.02.2013; кальцинований нафтовий голковий кокс марки RX, в кількості 100 000 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/007073 від 01.04.2013; кокс прокалений нафтовий голковий марки SNP, в кількості 159 202 кг. та марки SSP, в кількості 39 877 кг. (загальна кількість коксу SNP, SSP - 199 079 кг.), заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/010983 від 13.05.2013; кальцинований нафтовий голковий кокс марки RM, в кількості 500 000 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/014648 від 12.06.2013;

- зобов’язати Запорізьку митницю Міндоходів (код ЄДРПОУ 05708270, адреса місцезнаходження: 69015, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 12) внести до цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи та до Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної митної служби України, відомості про визнання митної вартості товарів, поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з Фірмою «CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED» (Единбург, Великобританія) № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012: кальцинований нафтовий голковий кокс марки RM, в кількості 100 000 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/003777 від 26.02.2013; кальцинований нафтовий голковий кокс марки RX, в кількості 100 000 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/007073 від 01.04.2013; кокс прокалений нафтовий голковий марки SNP, в кількості 159 202 кг. та марки SSP, в кількості 39 877 кг. (загальна кількість коксу SNP, SSP - 199 079 кг.), заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/010983 від 13.05.2013; кальцинований нафтовий голковий кокс марки RM, в кількості 500 000 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/014648 від 12.06.2013;

- зобов’язати Запорізьку митницю (код ЄДРПОУ 05708270, адреса місцезнаходження: 69015, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 12) в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення ПАТ «Укрграфіт» (код ЄДРПОУ 00196204, адреса місцезнаходження: 69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20) з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у сумі 1 148 391,31 грн.

- в порядку ст. 267 КАСУ зобов’язати Запорізьку митницю Міндоходів не пізніше 20 робочих днів з моменту набрання постановою суду законної сили, надати Запорізькому окружному адміністративного суду звіт про виконання постанови суду, що набрала законної сили;

- в порядку ст. 267 КАСУ зобов’язати Запорізьку митницю не пізніше 20 робочих днів з моменту набрання постановою суду законної сили, надати Запорізькому окружному адміністративного суду звіт про виконання постанови суду, що набрана законної сили.

02.09.2013 до суду від представника позивача також надійшло клопотання про заміну відповідача по справі його правонаступником, в якому позивач зазначає, що у зв’язку з проведенням реорганізації, відповідно до Постанови КМУ №229 від 20.03.2013 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Запорізька митниця приєднана до Запорізької митниці Міндоходів. У зв’язку з тим, що 19.08.2013 Запорізька митниця припинена, правонаступником якої виступає Запорізька митниця Міндоходів, позивач просить суд допустити заміну відповідача – Запорізької митниці на Запорізьку митницю Міндоходів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом Запорізька митниця була в процесі реорганізації, тому відповідачами по справі виступали як Запорізька митниця так і Запорізька митниця Міндоходів, проте, на момент винесення рішення по справі Запорізьку митницю припинено та встановлено правонаступника - Запорізьку митницю Міндоходів, у зв’язку з чим суд визначає відповідача 1 по справі - Запорізьку митницю Міндоходів.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, він визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації, до якої додав документи, що підтверджують митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно направив запит про надання додаткових документів, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням іншого методу - резервного. Позивач стверджував, що він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг було здійснено митне оформлення товару під гарантійне зобов'язання, здійснено коригування митної вартості згідно з рішенням митного органу, подано нову митну декларацію, сплачено всі митні платежі, у тому числі різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Представник відповідача 1 - Запорізької митниці Міндоходів проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначає, що під час митного оформлення задекларованих товарів спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби, яка показала, що аналогічний товар розмитнювався за іншою митною вартістю, більшою, ніж заявлена позивачем, тому в посадової особи митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості. Надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому митний орган законно та обґрунтовано витребував додаткові документи та прийняв рішення про коригування митної вартості. Також, інспектором була проаналізована наявна в митному органі цінова інформація та виявлено, що попередні поставки ідентичного товару здійснювалися за вищими цінами, а саме, декларантом заявлена митна вартість товару 240 дол. США за тонну, натомість на момент здійснення митних формальностей за даним товаром в ЄАІС ДМСУ містилась інформація про ціну для ідентичного товару, що становила 292 дол. США за тонну. У документах, що були надані до митного оформлення були відсутні будь-які відомості щодо причин зниження ціни на товар. Відповідно до п. 7 ст. 55 Митного кодексу України, товар було випущено у вільний обіг шляхом надання фінансової гарантії. З урахуванням вищезазначеного, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

24.09.2013 представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

24.09.2013 представник відповідача 1 – Запорізької митниці Міндоходів також надіслав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

09.08.2013 від представника відповідача 2 - Головного Управління Державної казначейської служби України у Запорізької області надійшли письмові пояснення з клопотанням про розгляд справи без участі Головного управління, зокрема зазначає що, відповідно до діючого законодавства України контроль за справлянням митних та інших платежів, що вносяться до/або під час митного оформлення (далі - митних платежів), покладено на Державну митну службу України. Відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, перерахування митних платежів здійснюється платниками на депозитні рахунки, відкриті на ім’я митних органів в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві. Кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, після завершення митного оформлення товарів перераховуються з депозитного рахунку на рахунки з обліку доходів, які відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби України. Вказані кошти перераховуються до бюджету загальною сумою, тому органи Державної казначейської служби України не мають можливості перевірити факт зарахування коштів до бюджету в розрізі платників.

Порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, передбачає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу.

Оскільки відповідний висновок щодо повернення позивачу помилково або надмірно сплачених митних платежів на адресу Головного управління від Запорізької митниці не надходив, тому підстави для перерахування коштів у Головного управління відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

Керуючись приписами ст. 41 КАС України. суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.P>

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство «Український графіт» зареєстроване як юридична особа 27.09.1994 виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

Позивач здійснює господарську діяльність у сфері: виробництва іншого електричного устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель, виробництво вогнетривких виробів, виробництво неметалевих мінеральних виробів, постачання інших готових страв, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

24.12.2013 між ПАТ «Український графіт» як покупцем та Фірмою «CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED» (Единбург, Великобританія) як продавцем укладений контракт № 804/1323-818/32744/34.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 26.02.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/003777. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); коносамент TYORBY 140 від 31.12.2012 (2761); залізничні накладні № 42259929, № 42259911, № 42259903 (2721); інвойс № 101269А від 24.01.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 (4100); додаток (специфікація) № 1 від 24.12.2012 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до коносаменту; інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсу; сертифікат якості товару б/н від 25.12.2012 (9000).

На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом (за ціною договору) у зв’язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, що контрактом від 24.12.2012 № 804/1323-818/32774/34 Додаток №1 від 24.12.2012, за яким здійснюється зовнішньоекономічна операція, передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифікату ваги за 7 днів до прибуття судна. До митного оформлення оригінал пакувального листа та оригінал сертифікату ваги не надається. У зв'язку з цим 26.02.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 25487 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Витребуваних додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000129/2 від 26.02.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу (2ґ) - згідно наявної у митного органу інформації про вартість операції з ідентичними товарами (за МД №112050000/2013/000926 від 21.01.2013), митну вартість скориговано з 240 дол. США за тонну до 292 дол. США за тонну, декларанту надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00166 від 26.02.2013. Товар випущено у вільний обіг за МД № 112050000/2013/003851 від 26.02.2013.

У графі 33 оскаржуваного рішення № 112050000/2013/000129/2 від 26.02.2013, митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки встановлено, що документи, надані до митного оформлення товару подано не у повному обсязі та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідач 1 мав можливість та був зобов’язаний визначити митну вартість за першим основним методом – за ціною контракту та відповідно не мав права застосовувати інший метод визначення митної вартості, з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів. Серед зазначеного переліку документів відсутні такі документи як пакувальний лист та сертифікат ваги.

Разом з тим, суд зазначає, що пакувальний лист та сертифікат ваги не може розцінюватись як додаток до контракту, так як за загальновизнаними правилами, додатки до договору оформлюються за взаємною згодою сторін та є його невід’ємними частинами. Умовами контракту, за яким відбувалася поставка товару, не встановлено, що пакувальний лист та сертифікат ваги є додатками до контракту чи його невід’ємною частиною.

Крім того, частина 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачає, що додаткові документи подаються на письмову вимогу митного органу лише за наявності таких документів у декларанта. Декларантом на письмовому повідомленні про витребування додаткових документів зроблено запис, що надати інші документи немає можливості через їх відсутність.

Суд також вважає за необхідно зазначити, що ненадання митниці пакувального листа та сертифіката ваги не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МКУ, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами. При цьому варто зазначити, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зазначене кореспондується з пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-VІ, встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією. В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. В даному випадку пакувальний лист та сертифікат ваги не є обов’язковим та необхідним документом для визначення митної вартості.

Суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю (або товар, задекларований в одному періоді в попередніх періодах розмитнювався за іншою вартістю), за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншими методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах свободи договору, при цьому певні обставини можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об’єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Щодо відповідності фактичної вартості товарів, що імпортується рівню світових цін слід зазначити наступне

Частина 1 ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 регламентує, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб’єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

При цьому фактична вартість імпортованих товарів відповідала цінам і умовам світового ринку, що підтверджується висновком Запорізької торгово-промислової палати від 30.04.2013 № 05.6.1/23 та від 21.06.2013 №04-151 відповідно до якого: з врахуванням кон’юнктури ринку, умов контракту характеристик товару, контрактні ціни відповідають середньому рівню цін, який склався при поставках аналогічної продукції.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 01.04.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/007073. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації) картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); коносамент TYORCQ 380 від 04.02.2013 (2761); залізничні накладні № 42926576, № 42926584, № 42926592 (2721); інвойс № 101271А від 18.02.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 (4100); додаток № 1 від 24.12.2012 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до коносаменту (2761); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсу № 101271А від 18.02.2013 (3105); сертифікат якості товару № б/н від 31.01.2013 (9000).

На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв’язку з тим, що подані декларантом документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

У зв'язку з цим 01.04.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 31809 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На такий запит декларант відповів, що до митного оформлення товару надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного оформлення товару відповідно до обраного першого методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Витребуваних додаткових документів немає в наявності, тому надати їх неможливо.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000208/2 від 01.04.2013 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу (2ґ) - згідно наявної у митного органу інформації про вартість операції з ідентичними товарами (за МД № 112050000/2013/003851 від 26.02.2013), митну вартість скориговано з 240 дол. США за тонну до 292 дол. США за тонну, декларанту надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00278 від 01.04.2013. Товар випущено у вільний обіг за МД № 112050000/2013/007140 від 26.02.2013.

У графі 33 оскаржуваного рішення № 112050000/2013/000208/2 від 01.04.2013, митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки заявлені неповні відомості про митну вартість товарів та документи, надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів, що були витребувані митницею.

Суд зазначає стосовно твердження митного органу відносно того, що документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості наступне.

Відповідачем 1 в порушення вимог законодавства не зазначено які конкретно документи, що були надані позивачем до митного оформлення не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та які конкретно дані були відсутні в цих документах.

За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність та необґрунтованість висновку митного органу про те, що документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ) не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 13.05.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/010983. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації) картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); коносамент MSCUHI 142152 від 26.03.2013 (2761); залізничні накладні № 40577934, № 40577942, № 40577959, № 40577967, № 40577975 (2721); інвойс № 101274А від 29.03.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 (4100); додаткова угода від 20.03.2013 № 1 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до коносаменту (2761); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсу № 101274А від 29.03.2013 (3105); сертифікат кількості товару № 038OVE535781 від 15.03.2013, сертифікати якості товару № 038OVE535781 від 05.03.2013, № 038OVE535781 від 07.03.2013 (9000), пакувальний лист № 038OVE535781 від 15.03.2013 (3141).

На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв’язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, що в інвойсі № 101274А від 29.03.20136 не вказано дату підписання додаткової угоди № 1 від 20.03.2013 до контракту № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012, що не дає можливості ідентифікувати дану поставку товару. У зв'язку з цим 13.05.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 39530 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На такий запит, для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем до митного органу надані наступні запитувані документи: висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару від 30.04.2013 № 05.6.1/423; виписку з бухгалтерської документації – приходний ордер № 100п від 26.04.2013; висновок Запорізької ТПП про якісні характеристики товару від 07.05.2013 № И-48. Інших витребуваних додаткових документів зазначених в запиті немає в наявності, тому надати їх неможливо, при цьому на підтвердження неможливості їх отримання, митному органу надані: запит ПАТ «Укрграфіт» постачальнику з проханням надати такі документи (договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь Продавця, каталоги, прайс-листи, прейскуранти) від 19.04.2013 № 34-71 та відповідь постачальника від 13.05.2013 № 05-13 з відмовою в їх наданні. Надати копію експортної митної декларації також не виявилось можливим, оскільки цей документ був вилучений митним органом на кордоні.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000395/2 від 16.05.2013 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу (2ґ) - згідно наявної у митного органу інформації про вартість операції з ідентичними товарами (за МД № 112050000/2013/003885 від 26.02.2013), митну вартість скориговано з 240 дол. США за тонну до 292 дол. США за тонну, декларанту надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00505 від 16.05.2013. Товар випущено у вільний обіг за МД № 112050000/2013/0111534 від 16.05.2013.

У графі 33 оскаржуваного рішення № 112050000/2013/000395/2 від 16.05.2013, митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки, виявлено, що заявлені неповні відомості про митну вартість товарів, в інвойсі № 101274А від 29.03.20136 не вказано дату підписання додаткової угоди № 1 від 20.03.2013 до контракту № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012, у зв’язку з чим, митний орган дійшов висновку, що надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом надано не у повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав додаткових документів у повному обсязі, що були витребувані митницею.

Стосовно твердження митного органу відносно того, що в інвойсі № 101274А від 29.03.20136 не вказано дату підписання додаткової угоди № 1 від 20.03.2013 до контракту № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у вказаному інвойсі чітко зазначені повні реквізити контракту. При цьому суд зазначає, що всі додаткові угоди є невід’ємними частинами контракту, а тому зазначати їх в інвойсі немає необхідності.

Крім цього, законодавством не встановлена форма інвойсу та порядок його заповнення, а також відсутні імперативні законодавчі вимоги щодо обов’язкового зазначення саме в інвойсі реквізитів додаткових угод. Отже, не зазначення в інвойсі дати підписання додаткової угоди № 1 від 20.03.2013 до контракту № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 не є розбіжністю, в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 12.06.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/014648. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); коносамент TYORWG420 від 15.04.2013 (2761); залізничні накладні № 41290933, № 41290941, № 41290958, № 41290966, № 41290974, № 41290982, № 41311309, № 41311317, № 41311325, № 41311333, № 41311341, № 41311358 (2721); інвойс № 101276А від 25.04.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 (4100); додаток № 1 (специфікація) від 24.12.2012 № 1 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до коносаменту (2761); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсу № 101276А від 25.04.2013 (3105); сертифікати якості товару б/н від 11.04.2013р. (9000).

На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв’язку з тим, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме: контрактом від 24.12.2012 № 804/1323-818/32774/34 Додаток № 1 від 24.12.2012, за яким здійснюється зовнішньоекономічна операція, передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифіката ваги за 7 днів до прибуття судна. До митного оформлення оригінал пакувального листа та оригінал сертифіката ваги не надається.

У зв'язку з цим 12.06.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 46726 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На такий запит, для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем до митного органу надані наступні запитувані документи: висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару від 06.06.2013 № 04-109; виписку з бухгалтерської документації – приходний ордер № 101п від 15.04.2013р.; висновок про якісні характеристики товару – сертифікат якості № SAM 4/13 від 13.04.2013, виданий в порту Японії незалежною міжнародною інспекцією Nippon Kaiji Kentei Kyokai, Японія. Інших витребуваних додаткових документів зазначених в запиті немає в наявності, тому надати їх неможливо, при цьому на підтвердження неможливості їх отримання, митному органу надані: запит ПАТ «Укрграфіт» постачальнику з проханням надати такі документи (договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь Продавця, каталоги, прайс-листи, прейскуранти) від 22.05.2013 № 34-94 та відповідь постачальника від 04.06.2013 № 06-04 з відмовою в їх наданні. Надати копію експортної митної декларації також не виявилось можливим, оскільки цей документ був вилучений митним органом на кордоні.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею прийнято рішення № 112050000/2013/000500/2 від 13.06.2013 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом (2а) - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, про вартість операції з ідентичними товарами (за МД № 112050000/2012/029753 від 26.12.2012), митну вартість скориговано з 240 дол. США за тонну до 283,4 дол. США за тонну, декларанту надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2013/00626 від 13.06.2013.

У графі 33 оскаржуваного рішення № 112050000/2013/000500/2 від 13.06.2013, митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки виявлено, що документи надані до митного оформлення товару містять розбіжності: контрактом від 24.12.2012 № 804/1323-818/32774/34 Додаток № 1 від 24.12.2012 та специфікація 2 від 15.04.2013, за яким здійснюється зовнішньоекономічна операція, передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифіката ваги за 7 днів до прибуття судна. До митного оформлення оригінал пакувального листа та оригінал сертифіката ваги не надано. Та наявні такі розбіжності у поданих документах: у інвойсі від 25.04.2013 № 101276А є посилання на специфікацію №2 від 15.12.2012, до митного оформлення надана специфікація №2 від 15.12.2013, у перекладі зазначеного інвойсу взагалі відсутнє посилання на додатки та специфікації до контракту від 24.12.2012 №804/1323-818/32774/34, у коносаменті № від 15.04.2013 зазначений зовсім інший інвойс, не той, що наданий до митного оформлення зазначено Invois NONCTE-12-8020/9, у висновку Запорізької торгово-промислової палати від 06.06.2013 №OU09 є посилання на контракт від 24.12.2012 №804/1323-818/32774/34 та специфікації №1-2, але у зазначених специфікаціях відсутні дати, тобто не можливо з’ясувати які специфікації надавалися до Запорізької ТПП. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом подано не всі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант не надав усіх додаткових документів, що були витребувані митницею.

Суд оцінює дії та рішення відповідача з урахуванням нормативно-правового обґрунтування зазначеного вище.

В даній справі судом також не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів, протиправними висновки митниці про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом – за ціною контракту.

З огляду на це суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправними дії Запорізької митниці Міндоходів щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, про визнання протиправними та скасування рішень Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стосовно позовної вимоги про зобов’язання відповідача 1 скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в сумі 1 148 391,31 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності з п. 1 Розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 за № 1097/14364), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Тобто, цей порядок передбачає самостійне добровільне звернення суб'єкта господарювання з заявою для повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, можливе ініціювання проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Судом встановлено, що позивач звертався до митного органу із заявами про повернення з Державного бюджету України коштів (№№16/4132, 16/4133, 16/4135, 16/4143 від 22.08.2013), у зв’язку з цим, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача 1 в установленому законодавством порядку скласти та направити органу Державного казначейства України висновок про повернення Публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у розмірі 1 148 391,31 грн.

В позовних вимогах про зобов’язання Запорізьку митницю визнати митну вартість товарів, поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з Фірмою «CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED» № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 суд відмовляє, оскільки, по-перше, права позивача в даному випадку вже поновлені судом шляхом скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмов; по-друге, нормативно не визначений обов’язок митниці в такому випадку приймати рішення про визначення митної вартості товару за основним методом.

Посилання позивача на положення ч. 3 ст.52, ч. 3 ст. 54 та ч. 9 ст. 55 МК України суд вважає безпідставними, оскільки останні не встановлюють такого обов’язку митниці, регулюють діяльність митного органу на певному етапі митного оформлення товару, а не після звернення декларанта із позовом до суду.

Стосовно позовної вимоги щодо внесення до цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи та до Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відомостей про визнання митної вартості товарів, поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з Фірмою «CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED» № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 суд зазначає наступне.

Позивач в обґрунтування позову в цій частині посилається на положення, зокрема, ст.ст. 31-35, 59, 60 , ч. 4 ст. 337, 361-363 Митного Кодексу України, Наказом Міністерства фінансів України № 597 від 24.05.2012 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України», зареєстрований в Мінюсті за № 882/21194 від 01.06.2012, Наказом Мінфіна № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого в Мінюсті за № 883/21195 (зокрема, в графі 1, 4а,33 тощо).

При цьому, як вірно зазначає сам позивач у поясненнях, прийняття рішення про визнання митної вартості призводить до одночасного імперативного обов’язку митниці (без будь-якого адміністративного розсуду) вчинити похідні від цього дії, а саме: внести відповідні відомості до та інформацію до цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, до Автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби України.

Оскільки, суд у задоволенні позову в частині зобов’язання Запорізької митниці визначити митну вартість товарів за основним методом відмовив, у задоволенні позову в частині внесення до цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи та до Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відомостей про визнання митної вартості товарів, поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з Фірмою «CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED» № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 також слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов’язком.

З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування ст. 267 КАС України.

Крім того, гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, у задоволенні позову в цій частині суд також відмовляє.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участі» у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.2,4,7-12, 41, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Запорізької області про визнання дій протиправними та скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Запорізької митниці Міндоходів щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: № 25487 від 26.02.2013, № 31809 від 01.04.2013, № 39530 від 13.05.2013, № 46726 від 12.06.2013.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів: № 112050000/2013/000129/2 від 26.02.2013, № 112050000/2013/000208/2 від 01.04.2013, № 112050000/2013/000395/2 від 16.05.2013, № 112050000/2013/0005000/2 від 13.06.2013.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Запорізької митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № 112050000/2013/00166, № 112050000/2013/00278, № 112050000/2013/00505, № 112050000/2013/00626.

Зобов’язати Запорізьку митницю Міндоходів в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення Публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в сумі 1 148 391,31 грн. (один мільйон сто сорок вісім тисяч триста дев’яносто одна гривня 31 копійка).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (код ЄДРПОУ 00196204) 2294 грн. (дві тисячі двісті дев’яносто чотири гривні) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз