Ухвала суду № 33948538, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/19390/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника публічного акціонерного товариства «Запорожкокс» прокурора Генеральної прокуратуриЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Петриченко Ю.П., Динник Д.О., Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці та Прокуратури Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Запорожкокс» до Запорізької митниці за участю прокурора Запорізької області про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2010 року публічне акціонерне товариство «Запорожкокс» (далі - ПАТ «Запорожкокс») пред'явило позов до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про визначення митної вартості товару від 12 квітня 2010 року та зобов'язання відповідача визначити митну вартість смоли кам'яновугільної по ВМД № 112030000/0/009322 від 13 квітня 2010 року за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товару) та здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по зазначеній ВМД з урахуванням того, що митна вартість смоли кам'яновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів) за ціною 4879, 60 російських рублів за одну тонну смоли кам'яновугільної.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасоване рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 12 квітня 2010 року №112000006/2010/000336/1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Запорізька митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

16 серпня 2013 року Прокуратурою Запорізької області було подано клопотання про приєднання до касаційної скарги Запорізької митниці на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2013 року заяву Прокуратури Запорізької області задоволено та приєднано до касаційної скарги Запорізької митниці.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає із огляду на наступне.

Встановлено, що ПАТ «Запорожкокс» укладено зовнішньоекономічний контракт від 07 грудня 2009 року з відкритим акціонерним товариством «Новоліпецький металургійний комбінат», за умовами якого була здійснена поставка товару - смоли кам'яновугільної.

Митне оформлення вказаного товару здійснювалось позивачем на підставі поданої Запорізькій митниці вантажної митної декларації від № 112030000/0/009019 та декларації митної вартості товару № 112030000/0/009019 від 09 квітня 2010 року за формою ДМВ-1 із заявленою митною вартістю за ціною договору - 4 879,60 російських рублів за тону.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5, 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 № 1766 (далі - Порядок № 1766).

Позивачем для підтвердження митної вартості імпортованого товару були додатково надані відповідачу інші документи, які можливо було використати для ідентифікації імпортованого позивачем товару та для визначення митної вартості такого товару, а саме: декларація митної вартості №112030000/0/009019 від 09 квітня 2010 року, облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 11203/1/97/00047 від 27 липня 2009 року, вантажна митна декларація (транзитна) № 804050001/2010/130004 від 06 квітня 2010 року, сертифікат якості № 1002296 від 31 березня 2010 року, рахунок (інвойс) № 327883 від 02 квітня 2010 року, специфікація № 5 від 11 березня 2010 року до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07 грудня 2009 року, зовнішньоекономічний контракт № 153/804-10-7204 від 07 грудня 2009 року, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за №3/08-08/00191224 від 19 січня 2010 року, додаток № 4 від 09 квітня 2010 року до ПМД №112030000/0/007277 від 22 березня 2010 року, реєстр № 4 від 09 квітня 2010 року до ПМД № 112030000/0/007277 від 22 березня 2010 року, платіжне доручення в іноземній валюті № 100040 від 25 березня 2010 року.

За результатами порівняння заявленої позивачем митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснювалось, митним органом було виявлено, що митна вартість заявленого позивачем товару нижча від рівня вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ввезених на територію України та суперечить даним бази даних ЄАІС ДМСУ, у зв'язку з чим було відмовлено у митному оформленні товару та запропоновано надати додаткові документи, зокрема каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару, калькуляцію фірми виробника товару, копію вантажної митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформацію зовнішньоторгівельних організацій про вартість товару та/або сировини.

Позивачем на зворотному боці першого аркуша ДМВ № 112030000/0/009019 від 09 квітня 2010 року було вчинено запис про неможливість надання документів, додатково витребуваних відповідачем.

Запорізькою митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні товару та прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000336/1 від 12 квітня 2010 року за шостим методом. Обґрунтування митниці полягає в тому, що заявлену у ВМД митну вартість товару скореговано (збільшено) у зв'язку з не підтвердженням позивачем заявленої митної вартості.

У графі 33 рішення відповідач зазначив джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: наявна у митного органу інформація про вартість операції з подібними та аналогічними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього.

Позивач здійснив митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною митним органом, шляхом подання ВМД № 112030000/0/009322 від 13 квітня 2010 року та сплатив податки та збори.

21 липня 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 19/192 про повернення платнику податків митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. У даній заяві позивач просив відповідача повернути кошти, сплачені помилково до бюджету в тому числі і за ВМД № 112030000/0/009322 від 13 квітня 2010 року.

Відповідачем було надана відповідь від 10 серпня 2010 року, якою позивача було повідомлено, що заява позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем при митному оформленні імпортованого товару на вимогу відповідача не були надані додаткові документи.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що підстав для витребування митницею вищевказаних додаткових документів не було, оскільки позивач надав всі необхідні документи у підтвердження митної вартості товару, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на неподання декларантом у встановлений строк додаткових документів є безпідставним.

База ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Запорізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції зазначивши, що в обґрунтування визначеної митним органом ціни відповідач посилається виключно на ту обставину, що при здійсненні митної оцінки застосована порівняльна цінова інформація згідно раніше оформленим ВМД на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, яка містилась у базі ЄАІС ДМСУ.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що названі обставини не можуть бути підставою для застосування 6 (резервного) методу визначення митної вартості, оскільки названі відомості могли бути підставою для застосування 2 та 3 методів (за ціною угоди щодо ідентичних та подібних товарів).

На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить статті 266 Митного кордексу України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 265 Митного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Відповідно до пунктів 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339, може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Митним органом при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом не обґрунтовано із посиланням на документи, надані декларантом, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. Крім того, митним органом при витребуванні переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, не зазначено обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності достатнього обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Згідно статті 266 Митного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За змістом статті 266 Митного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Судами попередніх інстанцій не встановлено та митним органом не доведено факту проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за шостим (резервним) методом.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що Запорізька митниця виносячи рішення про визначення митної вартості товару від 12 квітня 2010 року №112000006/2010/000336/1 діяла не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Запорізької митниці та Прокуратури Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: