Ухвала суду № 33948300, 18.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К-27146/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі №2-а-86/08 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш» (далі-ВАТ «Верстатуніверсалмаш», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі-ДПІ у м.Житомирі, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.08.2007 №0043421701/0, від 19.09.2007 №0043421701/1 про застосування штрафних санкцій у розмірі 5133,00грн. та від 28.08.2007 №43441701/0, від 19.09.2007 №43441701/1 про застосування штрафних санкцій у розмірі 342,00грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ВАТ «Верстатуніверсалмаш» 06.08.2010 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, п.1.3 ст. 1, пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5, п.1.4 ст. 14, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІІ).

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки №4723/17-3/00222172 від 21.08.2007, складеного за результатом документальної невиїзної перевірки позивача з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 3-4 квартами 2006 року, 1-2 квартали 2007 року, а також за результатом адміністративного узгодження, податковим органом на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.7 Закону України №2181-ІІІ, було винесено податкові повідомлення-рішення від 28.08.2007 №0043421701/0, від 19.09.2007 №0043421701/1, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 5133,00грн. та від 28.08.2007 №43441701/0, від 19.09.2007 №43441701/1 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10% в сумі 342,00грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з показників особових рахунків платника податку, якими підтверджено факт затримки граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. При цьому, судом вказано на правомірність зарахування податковим органом сплачених сум в рахунок податкового боргу, в порядку календарної черговості його виникнення відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ.

Проте, з такими висновками судів, суд касаційної інстанції не погоджується та вважає його передчасним з огляду на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору з огляду на наступне.

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу"платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що фактично сплачені кошти по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 3-4 квартами 2006 року, 1-2 квартали 2007 року податковим органом зараховані на першочергове погашення податкового боргу.

Разом з тим, вказавши на правомірність визначення штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання судами не було досліджено обставини щодо термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань, що відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування при розгляді судом відповідного адміністративного позову.

Суд вказані обставини залишив поза увагою не надавши їм правової оцінки, а порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш» задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв