КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2013 р. Справа№ 925/1086/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі Вершути О.П.
за участю представників:
від позивача - Остахова С.М.
від відповідача - Сучило А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої плюс» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 року (суддя Курченко Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої плюс»
до Приватного сервісного підприємства «Ньютон-Транс»
про стягнення 4369,66 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Напої плюс» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Ньютон-Транс» про стягнення 4369,66 грн. за договором перевезення.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 року в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ТОВ «Напої плюс» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 року та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року колегією судді прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено до розгляду на 10.09.2013 року.
Ухвалою суду від 10.09.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався в зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Представник позивача та представник відповідача в судовому засіданні дали усні пояснення стосовно предмету спору.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
26.01.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 260112 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання по доставці ввірених йому вантажів, належних замовнику, автомобільним транспортом по Україні.
Відповідно до п. 2.1 договору, перевезення здійснюється згідно «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 року зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства транспорту України від 23.03.98 року №90.
Згідно з товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв № УРН 95176 від 22.02.2013 року, позивачем було відвантажено продукцію для доставки вантажоодержувачу ПП «Бель», а при цьому перевізником виступив відповідач ПСП «Ньютон-Транс».
На виконання умов договору, згідно товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв серії 02ААВА №957212 від 22 лютого 2013 року, по заявці позивача відповідач здійснював перевезення вантажу, автомобілем р/номер СА4965АМ з причепом р/номер СА2089ХТ, водій Коломієць, пункт навантаження: м.Жашків, вул.Перемоги, 10, одержувач: ПП "Бель", м. Донецьк, вул. Університетська, 96, пункт розвантаження: м. Луганськ, вул. Відродження, 2А, вантаж одержав: зав.складом Христенко 25.02.2013 року. Вантаж опломбовано пломбою позивача №22.
Згідно видаткової накладної № УРН95176 від 22.02.2013 року у автомобіль було завантажено пляшки алкогольних напоїв (дев'ять найменувань), загальною вартістю 232110,24 грн. На накладній стоїть відмітка водія наступного змісту: «Претензий к погрузке не имею».
При розвантаженні товару вантажоодержувачем ПП «Бель» було виявлено брак: порушення цілісності етикетки наступної продукції:
-Крімель персик - 600 шт.
-Крімель полуниця - 12 шт.
- бій Дайкірі с/а 0,33 ТМ «Шейк»- 2 шт.
Відповідно до п. 3.7 договору, якщо при прийомі партії продукції від підприємства-перевізника є наступні недоліки: пошкодження пломб, відтисків на них; пошкодження тари (бой); невідповідність найменування, ваги або кількості/комплектності продукції (недостача/надлишки) даним, зазначеним у товарно-транспортній документації; порча продукції в наслідок порушення умов і правил транспортування даних видів продукції вимогам НДТ і правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в України; представник перевізника зобов'язаний підписати Акт(и) і товарно-транспортні накладні. У випадку незгоди представника перевізника зі змістом Акту(ів), він зобов'язаний підписати акт(и) із застереженням про незгоду та викласти власну думку. При безпідставній відмові водія-експедитора від підписання комерційного Акта(ів) або відповідно заповненої(их) товарно-транспортної(их) накладної(их) при передачі-прийманні продукції виходячи із фактичних втрат продукції, отриманих в наслідок транспортування останньої із пункту відвантаження до пункту прийому, замовник має право застосувати до перевізника штрафні санкції фактичної шкоди.
22.02.2013 року за участі представників сторін був складений комерційний акт здачі-приймання продукції/вантажу № УРН 95176, в якому зафіксовано факт порушення цілісності упаковки продукції.
Даний акт зі сторони перевізника був підписаний водієм без застережень.
25.02.2013 року був складений акт виявлення невідповідності продукції № 2502, в якому зафіксовано ті ж самі виявлені недоліки продукції. Даний акт також був підписаний водієм зі сторони перевізника із застереженням, що на піддоні з крімелем не було картонної прокладки, що призвело до провалу продукції та пошкодження етикетки
21 березня 2013 року відповідно до п.6.3 договору позивач направив відповідачу акт відшкодування у якому вказав наступні факти бою: 1. УРН95176 від 22.02.2013 - 4369,66 грн., 2. УРН95058 від 16.02.2013 - 23,85 грн., всього 4393,51 грн.
На підставі даного акту відшкодування, 05.04.2013 року відповідачем було відшкодовано позивачу 23,85 грн. за бій продукції відповідно до товарно-транспортної накладної УРН 95058 від 16.02.2013 року.
Листом від 04.04.2013 року відповідач відхилив підписання акту відшкодування на суму 4369,66 грн., мотивуючи це безпідставністю виставлених вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.
За змістом ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк.
Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.
Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.
Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст.50 ЗУ «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Сторони спірних правовідносин не мають претензій один до одного щодо умов договору.
Основні права і обов'язки замовника та виконавця за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом встановлені ст.ст.51,52 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Зокрема, замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом має право отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату.
Замовник за договором про перевезення вантажу, серед іншого, зобов'язаний: забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу; здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення транспортного засобу від залишків вантажу (ст.51 ЗУ «Про автомобільний транспорт»).
Статтею 314 ГК України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Згідно ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 ЦК України).
У відповідності з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 (далі вживається скорочено - Правила перевезення), на які посилання у договорі, у разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 (п. 15.1). Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку «Особливі відмітки» і засвідчити її підписом.
Колегія суддів не погоджується з обґрунтуванням та висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Напої Плюс» виходячи з наступного.
Твердження позивача та висновки суду першої інстанції про те, що продукція, що перевозилась відповідачем відповідно до умов договору від 26.01.2012 року, завантажувалась у транспортний засіб відповідача працівниками позивача , якими було порушено правила кріплення вантажу і водій відповідача технічно не мав змоги побачити та перевірити наявність прокладки на піддонах у зв`язку з тим, що нічого не було видно через еластичну стрічку, є необґрунтованими, оскільки по-перше, відповідно до умов договору, представник відповідача, у випадку виявлення недоліків у пакуванні продукції, зобо`язаний зазначити свої застереження у Комерційному акті здачі-приймання вантажу № УРН 95176 від 22.02.2013 року, що відповідно представником зроблено не було.
По-друге, п.18.4 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», передбачає, що при кріпленні пакета із картонних коробок вантажовідправник повинен на кути пакета встановлювати прокладки із картону або жерсті або застосовувати еластичну стрічку.
Тобто зазначений пункт Правил передбачає альтернативу використання кріплення пакету на вибір вантажовідправника., що й було зроблено представниками позивача на виконання умов правил.
Крім того, колегія суддів не може погодитися з висновком Господарського суду Черкаської області проте, що позивач не мав право звертатися з даним позовом до суду, бо він не є власником пошкодженого товару, оскільки це спростовується наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 925 ЦК України позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Як вбачається з документів, наданих представником позивача ПП «Бель» вантажоодержувач повернуло пошкоджену продукцію позивачу. Даний факт підтверджується, зокрема, рахунком № 9768 від 28.02.2013 року, відповідно до якого позивач провів коригування вартості на 3666, 35 грн. без ПДВ.
Крім того, факт повернення та не оплати пошкодженої продукції вантажоодержувачем вантажовідправнику, а отже, відповідно і право власності позивача на пошкоджену продукцію, підтверджується видатковою накладною № УРН 95176 від 22.02.2013 року, товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 22.02.2013 року, актами звірки взаєморозрахунків між позивачем та ПП «Бель»-вантажоодержувачем, поворотною накладною № АС0036364 від 28.02.2013 року та рахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 9768 від 28.02.2013 року.
Отже, враховуючи вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ТОВ «Напої плюс» по справі є належним позивачем, і в межах діючого законодавства України він мав права звертатися з даним позовом до ПСП «Ньотон-Транс» за захистом свого порушеного права як власник та вантажовідправник пошкодженої продукції, а отже має право на отримання відповідного відшкодування за отриманні збитки.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем по справі не було належним чином доведено та обґрунтовано відсутність його вини у пошкодженні продукції, перевезення якої він здійснював відповідно до умов договору № 260112 від 26.01.2012 року, а тому позовні вимоги є законними та підлягаючими задоволенню.
Проте, суд задовольняє вимоги ТОВ «Напої плюс» частково, в розмірі 4363,56 грн., оскільки як встановлено судом та й не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, сума відшкодування позивачем виставлялась за пошкодження продукції: полуниця с\а напій 0,2 л. ТМ «Крімель», -85,56 грн., персик с/а напій 0,2 л ТМ «Крімель» 4278 грн., а сума пошкодження в розімір 6,10 грн. за напій Дайкірі с/а 0,33 л ТМ «Шейк» була помилково включена до позовних вимог, оскільки бій даної продукції вантажовідправником був списаний як норма при здійсненні даного виду перевезень.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої плюс» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 року у справі № 925/1086/13 - скасуванню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 3 ст. 103, ч.1 п.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої плюс» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 року у справі № 925/1086/13 - скасувати. Постановити нове рішення.
3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої плюс» задовольнити частково.
4. Стягнути з Приватного сервісного підприємства «Ньютон-Транс» (18008 м. Черкаси, вул. Смілянська,131, код ЄДРПОУ 30842380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої плюс» (м. Київ, Спортивна площа,3 01601, код ЄДРПОУ 36843876) шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу в розмірі 4363,56 грн. та судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1718,10 грн.
5. Стягнути з Приватного сервісного підприємства «Ньютон-Транс» (18008 м. Черкаси, вул. Смілянська,131, код ЄДРПОУ 30842380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої плюс» (м. Київ, Спортивна площа,3 01601, код ЄДРПОУ 36843876) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 859,05 грн.
6. Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області
7. Матеріали справи № 925/1086/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.
Судове рішення № 33948034, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 03.10.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 925/1086/13. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: