Постанова № 33948021, 01.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа№ 911/2375/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Зубко І.М.

від відповідача - Можаєв С.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренус Ревайвел» на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2013 року (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Приватного підприємства «Девік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»

про стягнення 122327,88 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП «Девік» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Ренус Ревайвел» про стягнення боргу за договором транспортно-експедиційного обслуговування.

Рішенням Господарського Київської області від 15.08.2013 року позов був задоволений повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 18, код 24893416) на користь Приватного підприємства «Девік» (81650, Львівська обл., Миколаївський р-н, смт. Розділ, вул. Миру, 12, код 19322456) 122027 грн. боргу, 300,88 грн. 3% річних та 2446,56 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що прийняте рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представником позивача надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою суду від 11.09.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 01.10.2013 року у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Представники позивача та відповідача в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно заявленого позову.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

15.12.2011 року між Приватним підприємством «Девік» Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» був укладено договір № 447/11 на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до п. 4.1. договору він вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012 року. При відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про бажання припинити дію даного договору за один місяць до закінчення терміну його дії, термін дії цього договору автоматично пролонгується на наступний рік.

На підставі п. 1.1. договору замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів замовника, а також надання інших транспортно-експедиційних послуг за погодженням сторін.

З врахуванням пунктів 1.2. - .1.3. договору перевезення здійснюється на підставі письмової заявки замовника, в якій вказуються умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов'язані з виконанням даного договору.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, ним було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажів та додаткових послуг на загальну суму 122 027 грн. згідно заявок на перевезення вантажів: Тур№ 030629 від 29.01.2013 року на 16 000,00 грн.; Тур№ 030944 від 13.02.2013 року на 13000,00 грн.; Тур№ 031001 від 15.02.2013 року на 12 000,00 грн. (додаткові витрати на 427 грн.), всього на 12427,00 грн.; Тур№031251 від 26.02.2013 року на 19 000,00 грн.; Тур№ 031384 від 28.02.2013 року на 9 000,00 грн.; Тур № 03 1386 від 28.02.2013 року на 16 000,00 грн. (додаткові витрати на 300 грн.), всього на 16 300.00 грн.; Тур № 031493 від 05.03.2013 року 3100,00 грн.; Тур №031548 від 07.03.2013 року на 6 500.00 грн.; Тур№ 031629 від 11.03.2013 року на 3 100,00 грн.; Тур №031632 від 11.03.2013 року на 3 100.00 грн.; Тур№ 031634 від 11.03.2013 року на 3 100.00 грн.; Тур №031661 від 12.03.2013 року на 9 000.00 грн.; Тур№ 031680 від 13.03.2013 року на 3100,00 грн.; Тур №031687 від 13.03.2013 року на 3 100,00 грн.; Тур№031688 від 13.03.2013 року на 3100,00 грн., всього на 121 300 грн. та додаткових послуг на суму 727 грн., всього на 122 027 грн. Тобто позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та належним чином.

У відповідності до п. 3.6. договору всі рахунки експедитора замовник зобов'язаний оплатити протягом 15-ти банківських днів з дня отримання оригіналів документів, зазначених в п. 2.1.9. договору.

Згідно п. 3.7. договору у разі виникнення додаткових витрат, пов'язаних із транспортно-експедиційним обслуговуванням, що виникли внаслідок неналежного виконання замовником своїх зобов'язань чи інших обставин, котрі перебувають поза впливом експедитора, замовник зобов'язується сплатити їх експедитору протягом 15 банківських днів із дати надання рахунку та підтверджувальних документів.

Повторно, весь пакет документів на адресу ТОВ «Ренус Ревайвел» було надіслано 10.04.2013 року (отримано 15.04.2013 року).

Враховуючи, що відповідачем були отримані документи 15.04.2013 року, терміни по оплаті за надані послуги сплинули, як вважає позивач в своєму розрахунку, 15.05.2013 року. Однак, відповідачем свої зобов'язання з оплати наданих послуг своєчасно та в повному обсязі не виконані.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача 28.05.2013 року з претензією-вимогою вих. № 28/05 від 28.05.2013 року, яку відповідачем було залишено без задоволення.

В силу ст. 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору транспортного експедирування, згідно якого, в силу статті 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами у відзиві на позов та в апеляційній скарзі зазначив, що заявлена позивачем до стягнення сума вартості наданих експедиторських послуг погашена шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму вартості втраченого позивачем вантажу під час виконання заявки № 031688 від 13.03.2013 року.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на акт № 2 приймання товару за кількістю та якістю від 14.03.2013 року та акт невідповідності № 2/1 від 14.03.2013 року, відповідну відмітку в ТТН № 31688/01 від 13.03.2013 року. Зазначає, що відповідно до п. 5.4. Договору при втраті, нестачі чи пошкодженні вантажу Експедитор відшкодовує Замовнику завдану шкоду в розмірі задекларованої вартості цього вантажу.

Відповідач посилається на нестачу вантажу РІСТОR 10x1L UA в кількості 140 л та BASAGRAN 1х20L UA в кількості 300л. Згідно довідки виданої власником втраченого вантажу - ТОВ "БАСФ Т.О.В.", вартість втраченого вантажу складає 139632,24 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що у ПП «Девік» виникли безспірні зобов'язання по відшкодуванню вартості втраченого вантажу на загальну суму 139632,24 грн., які не погашені, і відповідач на підставі п. 3.8. договору та ст.601 Цивільного кодексу України здійснив залік зустрічних вимог на суму 122027,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.

Наполягання відповідача на проведенні заліку зустрічних однорідних вимог, крім іншого свідчить про визнання зобов'язання з оплати наданих експедиторських послуг на суму 122027,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Таким чином, відповідальність перевізника за втрату вантажу настає за наявності саме його вини, що може бути встановлено лише в судовому порядку.

Однак, відповідач не звертався до суду з відповідним позовом про втрату вантажу, відповідні вимоги не заявив в зустрічному позові.

Наявність спору щодо факту завдання шкоди перевізником також підтверджується відповіддю позивача на претензію № 15/04 від 15.05.2013 року.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як вбачається з позиції, якої дотримується Вищий господарський суд України в постанові у справі № 13/159-06 від 21.06.2007 року, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України допускається лише зарахування зустрічних однорідних вимог. Юридично неоднорідними є цивільно-правові вимоги про оплату поставлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг з одного боку, і про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання, зустрічні вимоги зміст яких складає цивільно-правова відповідальність - відшкодування шкоди, сплата процентів і сум індексації заборгованості з іншого.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшло висновку, що вимоги позивача до відповідача та вимоги відповідача про відшкодування вартості втраченого майна, зміст яких складає цивільно-правова відповідальність, не вважаються однорідним і їх взаємозалік на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України не передбачено.

Крім того, п. 5.4. договору № 447/11 від 15.12.2011 року передбачено, що при втраті, нестачі чи пошкодженні вантажу Перевізник відшкодовує Замовнику завдану шкоду в розмірі задекларованої вартості вантажу відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства України.

У зв'язку з чим, Господарським судом Київської області вірно було встановлено, що за спірною заявкою № 31688/01 від 13.03.2013 року до перевезення передано 24 палет загальною вагою 18336 т. СЗР, при цьому, ані ціна, ані найменування товару, його пакування та особливості в заявці не зазначені.

З видаткової накладної № ВН-020082/018403 від 13.03.2013 року вбачається, що перевезення відбувалось щодо РІСТОR 10x1L UA в кількості 2880 л, BASAGRAN 1х20L UA в кількості 10000 л та CARAMBA TURBO 4х5л в кількості 2400 л, всього 15280 л., що не відповідає одиниці виміру та кількості вантажу, відображених в Заявці, вартість вантажу також не відображена у видатковій накладній.

Відповідач посилається на нестачу вантажу РІСТОR 10x1L UA в кількості 140 л та BASAGRAN 1х20L UA в кількості 300л.

В товарно-транспортній накладній № 31688/01 від 13.03.2013 року внесено виправлення в кількість палет з 24 на 23, зазначено масу 18336кг, що суперечить кількості, вказаній у видатковій накладній та Заявці на перевезення.

Позивач вантаж до перевезення приймав по кількості вантажних місць та загальній вазі без визначення найменування товару, його кількості та вартості.

Таким чином, вартість вантажу, прийнята позивачем до перевезення, не задекларована в жодному перевізному документі і розраховується відповідачем виключно на підставі довідки виробника, що не відповідає умовам п. 5.4. договору.

Крім того, водій перевізника в акті приймання товару пояснив, що частина товару була викрадена з машини, що свідчить про спірність вини перевізника і потребує додаткового з'ясування обставин безпосередньо вході розгляду спору щодо втрати вантажу.

Відповідні обставини свідчать про спірність зобов'язання перевізника щодо відшкодування вартості втраченого вантажу, що підлягає вирішення в судовому порядку, однак не заявлялось відповідачем в матеріалах даної справи.

Крім основної суми боргу, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг на суму 122027 грн., позивач просив стягнути з відповідача 300,88 грн. 3% річних за період з 16.05.2013 року по 14.06.2013 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, наданих позивачем, колегія суддів вірним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Приватного підприємства «Девік», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренус Ревайвел» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренус Ревайвел» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренус Ревайвел» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2013 року у справі № 911/2375/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/2375/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.