Постанова № 33947995, 19.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.09.2013 р. справа №908/731/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Кододова О.В.суддівАгапова О.Л., Гези Т.Д.при секретарі Коломієць С.О. за участю представників сторін: від позивача - Кузнєцова М.І. (за довіреністю) від відповідача - Козачкова О.В. (за довіреністю)розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької областівід13.05.2013р. (повний текст складений та підписаний 17.05.2013року)у справі№908/731/13-г (суддя Гандюкова Л.П.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжя до проСільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна, Запорізька область стягнення 2623602,77грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжя звернулося з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна, Запорізька область про стягнення за кредитним договором № 12-071/02-01 від 30.05.2005 р. у розмірі 2602538,46 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 962087,67 грн., заборгованість за процентами - 1640450,79 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. (повний текст складений та підписаний 17.05.2013року) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжя відмовлено повністю.

Оспорюване рішення мотивовано тим, що відповідач порушив умови Кредитного договору, внаслідок чого у позивача виникло право вимоги погашення заборгованості, в тому числі, за рахунок предмета іпотеки, яким останній скористався, заявивши зустрічні позовні вимоги у справі №15/102/06 про звернення стягнення на майно СВК ім. Ватутіна шляхом застосування процедури продажу, за рахунок якого погасити заборгованість Позичальника, що станом на 01.06.2006р. складала 1 427 077,79 грн., з яких: 1 358 400 грн. борг по тілу кредиту, 61518,76 грн. борг по відсоткам за користування кредитом та 7159,03 грн. пеня. Договір іпотеки від 31.05.2005р., на підставі якого було звернуто стягнення на майно, був визнаний недійсним постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. у справі №9/346д/06. Банк довідався про недійсність договору іпотеки, а отже і про відсутність підстав для можливості задоволення за цим договором вимог за кредитним договором, з дати прийняття вказаної постанови (20.06.2007р.). Фактичне списання з рахунку Банку одержаних від реалізації нерухомого майна коштів, яке сталося 17.12.2012р. в межах виконавчого провадження, є правовим наслідком, якому передувало послідовне прийняття судами відповідних юрисдикцій рішень про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та про стягнення з Банку отриманих за ним коштів.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що Банк не був позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав та інтересів, які полягають у задоволенні його вимог щодо повернення позичальником кредиту та сплати відсотків, шляхом подання відповідного позову про стягнення цих коштів, із того моменту, як йому стали відомі вказані обставини, тобто з 20.06.2007р.

Господарський суд Запорізької області зазначив, що строк позовної давності, в межах якої Бак мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення заявленої суми основного боргу по тілу кредиту, закінчився 20.06.2010р. Позивач звернувся до господарського суду у лютому 2013р., тобто цей строк пропустив. Відповідач у своєму відзиві заявив про сплив позовної давності, Позовні вимоги про стягнення 962087,67грн. заборгованості за кредитом заявлені обґрунтовано, однак задоволенню не підлягають внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Щодо заявлених вимог про стягнення процентів, господарський суд Запорізької області дійшов до висновку, що призупинення нарахування відсотків було правом позивача, та не є поважною причиною пропуску позовної давності для звернення до суду про стягнення суми процентів за період з 31.05.2006р. по 16.11.2006р. Позовні вимоги про стягнення процентів за період з 17.11.2006р. по 22.02.2013р. на суму боргу 962087,67грн. не задоволені у зв'язку з недоведеністю, оскільки судом першої інстанції відмовлено у стягнені заявленої суми основного боргу, і позивачем не доведено, що у заявлений період відповідач користувався цією сумою кредиту.

Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що порушення права Банку, як кредитора у зобов'язанні з відповідачем виникло з моменту списання з рахунку Банка 2 213450,91грн. в рамках виконавчого провадження №34161003 за платіжною вимогою №964/2 від 07.12.2012року.

Апелянт зазначає, що суд не врахував, що на період з 20.06.2007року по 20.06.2010року було чинним судове рішення по справі №15/106/06 від 01.06.2006року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, крім того, вимоги за кредитним договором вже були частково задоволені шляхом виконання зазначеного судового рішення. Фактично сторона правочину купівлі-продажу №2069 ТОВ «Агропромислова компанія» звернулась до банку із вимогою про повернення коштів отриманих на виконання визнаного недійсним правочину в квітні 2012року, тобто до вказаної дати грошові кошти навіть не витребувались від Банку. Тобто, до моменту списання коштів з рахунку Банка, до 20.06.2010р. позивач не мав правових підстав для звернення за захистом своїх прав, оскільки на дату визнання договору іпотеки недійсним - 20.06.2007року кредитна заборгованість була погашена коштами, вирученими від продажу предмету іпотеки за договорами купівлі-продажу. А тому правових підстав, на думку апелянта, для повернення Банком отриманих коштів покупцеві не існувало. Більш того, ТОВ «Агропромислова компанія» продовжувала виконувати умови договору купівлі-продажу до 31.07.2008року, сплативши останній платіж в зазначену дату в розмірі 70000,00грн.

В апеляційній скарзі, апелянт також зазначає, що Банк має право нарахувати відсотки за кредитом, включаючи період з дати укладення договору купівлі-продажу до теперішнього часу. Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення зобов'язань за кредитним договором з 22.05.2006року Банк, керуючись п.3.3-3.5 Кредитного договору, нарахував проценти на суму заборгованості за кредитом.

На думку позивача, при винесенні рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 29.07.2013року (вхід.№02-48/6658/13) просить рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.

10.09.2013року позивачем через канцелярію суду надані пояснення (вхід.№02-48/8110/13) щодо розміру заборгованості за кредитом.

Позивачем через канцелярію суду 16.09.2013року (вхід.№02-48/8304/13) надані письмові пояснення по справі, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач у поповненнях до пояснень (вхід. №02-48/8059/13 від 09.09.2013року, №02-48/8289/13 від 16.09.2013року) просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом імені Ватутіна (Позичальник, відповідач) 30 травня 2005 року було укладено кредитний договір №12-071/02-01 (Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 1 500000 грн. із кінцевим терміном повернення не пізніше 22 травня 2006р. згідно з встановленим графіком (п.п.2.1,2.2) та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних (п.3.2).

За умовами п.3.4 відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця та сплачується Позичальником щомісячно на протязі п'яти банківських днів з дати їх нарахування з поточного рахунку Позичальника. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.3.4 договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк (абз.2 п.2.2).

Відповідно до п.3.5 договору у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного кредиту, встановленого п.2.2 цього договору, Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки 25% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.п.3.3,3.4 договору.

У пункті 3.8 встановлено, що за наявності заборгованості по кредиту та відсотках за користуванням ним, сторони погодили наступну черговість погашення позичальником заборгованості: в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк відсотки; в другу - нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув; в третю - прострочена заборгованість за кредитом; в четверту - неустойка, передбачена договором.

За умовами п.6.5 кредитного договору він діє до повного повернення Позичальником кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих на себе згідно з умов цього договору.

Виконання за договором своїх зобов'язань зі сторони банку щодо надання кредитних коштів Позичальнику підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами від 31.05.2005р. (а.с.25-26).

Між сторонами 31.05.2005р. у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №857.

Відповідно до умов п.1.2. Договору предметом іпотеки є нерухоме майно: - тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, промислова зона; - комплекс будівель за адресою: м. Василівка Запорізької області, вул.Миру, буд.195, загальною заставною вартістю 427000 гривень.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р. у справі №15/106/06 задоволено частково зустрічний позов Банку до СВК ім. Ватутіна, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором від 31.05.2005р. (зареєстрований за №857) шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України "Про іпотеку ", і сплатити за рахунок вартості реалізованого майна основний борг за кредитним договором №12-071/02-01 від 30.05.2005р. у сумі 1377000 грн. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.09.2006р. рішення у справі №15/102/06 залишено без змін.

Банком було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, що було предметом іпотеки за договором від 31.05.2005р. (реєстраційний №857): з ТОВ "Агропромислова компанія" укладено договір купівлі-продажу тваринницького комплексу за адресою: м.Василівка Запорізької області, промислова зона, за ціною 1200000 грн. (договір зареєстрований за №2069) (т.1 а.с.47-48); з Смірським Валерієм Вікторовичем укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель за адресою: м.Василівка Запорізької області, вул. Миру, буд.195, за ціною 177000 грн., (зареєстрований за №2065) (т.1 а.с.45-46).

У пункті 2.1 вказаних договорів зазначено, що продаж вчинено за ціною, визначеною рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р.

Як вбачається із пояснень позивача вхід. №09-06/6698 від 04.04.2013року (т.1 а.с.129-131) фактично отримані від ТОВ "Агропромислова компанія" за предмет купівлі-продажу продажу кошти в сумі 990 000 грн. було спрямовано Банком на погашення заборгованості за Кредитним договором, які відповідно до п.3.8 цього договору розподілено наступним чином: 962 087,67 грн. - заборгованість за кредитом, 27 912,33 грн. - заборгованість за відсотками.

19.10.2006р. господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі №6/263/06 за позовом Банку до СВК ім.Ватутіна, яким задоволено позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене рухоме майно та майбутній врожай зерна згідно з договорами застави №12-036/03-01 від 01.06.2005р., №12-002/03-01 від 31.01.2006р. у рахунок погашення 219 707,70 грн., в тому числі 38 563,11 заборгованості по кредиту за кредитним договором №12-071/02-01 від 30.05.2005р., 86 678,50 грн. пені, витрат, пов'язаних з реалізацією заставного майна, судових витрат, збитків. Згідно з довідкою позивача станом на 03.04.13р. вказане рішення не виконано, заставне майно не реалізоване через відсутність частини майна.

Запорізький апеляційний господарський суд постановою від 20.06.2007р. у справі №9/346д/06 за позовом СВК ім.Ватутіна до відповідачів: приватного нотаріуса Жук Л.М. та АКПІБ (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне" скасовано частково рішення господарського суду Запорізької області від 14.02.2007р. у справі №9/346д/06, яким у задоволенні позову СВК ім.Ватутіна про визнання недійсним договору іпотеки і повернення сторін у первісний стан відмовлено та припинено провадження відносно приватного нотаріуса. Викладено резолютивну частину рішення в редакції, згідно з якою позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним договір іпотеки від 31.05.2005р., укладений між Банком та СВК ім.Ватутітна, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М. (№857 в реєстрі), в решті позову відмовлено, провадження у справі відносно приватного нотаріуса припинено. Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на момент укладення спірного договору іпотеки нерухоме майно, що передано в іпотеку, було обтяжено і знаходилось під арештом та, відповідно, під забороною відчуження (дата виникнення обтяження 15.05.2004р.), а отже не могло бути предметом іпотеки.

Вищий господарський суд України постановою від 31.10.2007р. постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. у справі №9/346д/06 залишив без змін.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.12.2010р. у справі 15/106/06-15/413/06-7/264/08-24/71/10, рішення господарського суду справі №15/102/06 від 01.06.2006р. переглянуто у зв'язку з вищевказаними нововиявленими обставинами, останнє рішення в частині зустрічних позовних вимог (пункти 3-8 резолютивної частини) скасовано, у задоволенні зустрічного позову про звернення стягнення на майно, що було предметом іпотеки, відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2011р. зазначене рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2011р. рішення господарського суду від 09.12.2010р. та постанову апеляційної інстанції від 21.02.2011р. залишено без змін. В постанові зокрема, зазначено, що судами попередніх інстанцій встановлено, що обставини, які були встановлені в межах провадження по справі №9/346д/06 щодо наявності обтяження на майно, існували на день прийняття рішення по суті у справі №15/102/06 (01.06.2006р.), але не були відомі заявнику (СВК ім. Ватутіна), про що свідчить постанова про припинення кримінальної справи від 17.10.2009р., та не досліджувались при вирішення спору у вказаній справі.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 08.12.2011р. у справі №14/293/06-4/159д/09 за позовом СВК ім. Ватутіна до відповідачів: АКПІБ (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне" та ТОВ "Агропромислова компанія", яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. залишено без змін, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006р., укладений між Банком та ТОВ "Агропромислова компанія", зареєстрований в реєстрі №2069.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.07.2012р. задоволено позовні вимоги Бондарчука Р.М. про стягнення з Банку грошових коштів згідно з договором відступлення права вимоги від 19.04.2012р., за яким ТОВ "Агропромислова компанія" відступило Бондарчуку Р.М. право вимоги грошових коштів в сумі 2 010 581,51 грн., з яких: 990 000 грн. - за наслідками реституції за договором купівлі-продажу нерухомого майна, а також втрати від інфляції та 3% річних. Рішенням від 30.08.2012р. Апеляційний суд Запорізької області вказане рішення змінив, зменшивши стягнуту суму до 2 008 872,74 грн., у зв'язку зі зменшенням стягнутої суми 3% річних. Постановою Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 21.01.2013р. закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавче провадження про стягнення з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Бондарчука Р.М. суми та судових витрат в загальній сумі 2012091,74 грн. за виконавчим листом, виданим 05.09.2012р. Орджонікідзевським районним судом. Вказані кошти було стягнуто в ході примусового виконання рішення згідно з платіжною вимогою №964/2 від 07.12.2012р. (т.1 а.с.69).

На підставі вищевикладеного позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 623 602,77 грн., із яких: 962 087,67 грн. - заборгованість за кредитом, 1 661 515,10 грн. - заборгованість за процентами за період з 31.05.2006р. по 22.02.2013р. включно.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст.ст. 526, 525 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити проценти кредитодавцеві.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 575 Цивільного Кодексу України іпотека, є одним із видів застави. Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним Законом України «Про іпотеку».

За частиною другою статті 7 Закону України "Про іпотеку" в разі, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується сторонами, кредитний договір укладений 30.05.2005року між банком та СВК ім. Ватутіна був виконаний за рахунок проданого іпотечного майна позичальника.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, відтак правовідносини за укладеним кредитним договором припинилися в момент отримання грошових коштів від покупців іпотечного майна. Банк не довів, що за позичальником після продажу вказаного майна та зарахування коштів в погашення кредитної заборгованості залишилася будь - яка заборгованість.

Твердження представників банку у судових засіданнях про те, що кредитна заборгованість відповідача була відновлена в обліку з моменту сплати коштів за платіжною вимогою №964/2 від 07.12.2012року не обґрунтована з правової позиції з посиланням на встановлений порядок такого відновлення. Відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №12-071/02-01 від 30.05.2005р. у розмірі 962087,67грн. не обґрунтовані.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у банку (позивача) виникло право вимоги щодо стягнення кредитних коштів з моменту визнання недійсним договору іпотеки з дати прийняття вказаної постанови (20.06.2007р.) та застосування судом першої інстанції строку позовної давності що стало підставою відмови у позові, за тих підстав, що фактично заборгованість відповідача по кредиту була погашена за рахунок коштів отриманих від реалізації іпотечного майна на підставі договорів укладених: з ТОВ "Агропромислова компанія" договір купівлі-продажу тваринницького комплексу від 27.09.2006року за адресою: м.Василівка Запорізької області, промислова зона, за ціною 1200000 грн. (договір зареєстрований за №2069) (т.1 а.с.47-48); з Смірським Валерієм Вікторовичем укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель від 27.09.2006року за адресою: м.Василівка Запорізької області, вул. Миру, буд.195, за ціною 177000 грн., (зареєстрований за №2065) (т.1 а.с.45-46).

З огляду на вищенаведене колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитних коштів не обґрунтовані та задоволенню не підлягають за підставами викладеними вище, що також обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у письмових поясненнях від 04.04.2013року вхід.№09-06/6698 (т.1 а.с.131) позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення процентів посилаючись на те, що відповідач отримав кошти у розмірі 990000грн. за визнаними судом недійсним договором купівлі - продажу, тобто без достатньої правової підстави, тому позивач вважає, що відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України та ст.536 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Натомість, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості по кредиту та процентам за кредитним договором №12-071/02-01 від 30.05.2005року тобто за іншими правовими підставами.

Таким чином рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2013року у справі №908/731/13-г підлягає залишенню без змін.

Судові витрати покласти на позивача.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. (повний текст складений та підписаний 17.05.2013року) по справі №908/731/13-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. (повний текст складений та підписаний 17.05.2013року) по справі №908/731/13- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Кододова О.В.

Судді: Агапов О.Л.

Геза Т.Д.

Надруковано 6 екз.: 2-позивачу, 1-відповідачу, 1- у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЗО .