Рішення № 33947811, 25.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/11522-2012 25.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії

"Центральне регіональне управління"

до Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", яке

змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство

«Гарантія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Кузьмик Богдан Богданович

про стягнення 154 365,00 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О. Суддя Нечай О.В.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Корчук О.В., Мухоїд Г.В.

Від відповідача: Шуплякова С.Б., Піскун С.П.

Від третьої особи: Сухар А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кузьмик Богдан Богданович, про стягнення 154 365,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.12 р. порушено провадження у справі № 5011-36/11522-2012 р. та призначено її розгляду на 24.09.12 р. за участю представників сторін.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.11.12 р. у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" було відмовлено повінстю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.13 р. у справі № 5011-36/11522-2012 апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишено без задоволення; рішення господарського суду м. Києва № 5011-36/11522-2012 від 28.11.12 р. - залишено без змін; матеріали справи № 5011-36/11522-2012 - повернуто до господарського суду м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.13 р у справі № 5011-36/11522-2012 касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково; рішення господарського суду м. Києва № 5011-36/522-2012 від 28.11.12 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.01.13 р. у даній справі - скасовано; справу № 5011-36/11522-2012 - передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва від 21.03.13 р., відповідно д п. 2.10. рішення зборів господарського суду м. Києва від 03.02.11 р. (оформленого протоколом № 1 від 03.02.11 р.) та п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-36/11522-2012.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу № 5011-36/11522-2012 передано на новий розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою від 27.03.2013 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла справу до свого провадження, призначила її до розгляду на 15.04.2013 р., зобов'язала учасників судового процесу надати суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 18.03.13 р. № 5011-36/11522-2012.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2013 р. повідомив, що витребувані письмові пояснення не підготовлені, представники відповідача письмові пояснення надали.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, витребуваних письмових пояснень суду не надав.

Зважаючи на викладене, господарський суд визнав за необхідне розгляд справи відкласти до 15.05.2013 р., повторно зобов'язавши позивача та третю особу виконати вимоги ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 14.05.2013 р від позивача надійшли письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.05.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, витребуваних письмових пояснень суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що категорія справи є складною, оскільки з аналогічних спорів є протилежна судова практика, що дає підставу стверджувати про необхідність призначення її до розгляду у колегіальному складі. Крім того, дослідженню, оцінці та винесенню правомірного рішення підлягає значна кількість доказів.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об'єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що справа № 5011-36/11522-2012 відноситься до категорії складних, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-36/11522-2012.

15.05.2013 р. суддя Гавриловська І.О. звернулась до Заступника Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 5011-36/11522-2012.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 15.05.2013 року, приймаючи до уваги вказані заяву та ухвалу, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 5011-36/11522-2012 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Жагорнікова Т.О. та Нечай О.В.

За вказаних обставин суд визнав за необхідне ухвалою від 15.05.2013 р. прийняти дану справу до свого провадження та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 03.07.2013 року, у зв'язку з відпусткою судді Жагорнікової Т.О., призначено новий склад суду у справі № 5011-36/11522-2012 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Нечай О.В. та Картавцева Ю.В.

Ухвалою суду від 03.07.2013 р. колегією суддів дану справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 29.07.2013 р.

У судовому засіданні 29.07.2013 р. представник відповідача представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у позові позивачу у повному обсязі.

Представник третьої особи пояснив, що позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.07.2013 р., яке підтверджує отримання третьою особою - 12.07.13 р. ухвали про призначення справи до розгляду.

Ухвалою суду від 29.07.2013 р. відкладено розгляд справи до 07.08.2013 р. беручи до уваги нез'явлення представника позивача у призначене судове засідання та для дослідження доказів у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 07.08.2013 року, у зв'язку з відпусткою судді Нечая О.В., призначено новий склад суду у справі № 5011-36/11522-2012 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Удалова О.Є. та Картавцева Ю.В.

Ухвалою суду від 07.08.2013 р. колегією суддів у новому складі дану справу прийнято до свого провадження.

Представник сторін у судове засідання 07.08.2013 р. з'явились.

Представник третьої особи у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис у розписці про оголошення перерви у судовому засіданні, яка міститься у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 07.08.2013 р. розгляд справи відкладено до 28.08.2013 р., беручи до уваги нез'явлення представника третьої особи у призначене судове засідання та для дослідження доказів у справі новим складом суду.

У судовому засіданні 28.08.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі.

Представник третьої особи підтримав позицію позивача, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 28.08.2013 р., суд оголосив перерву до 04.09.2013 р. о 10:00 для дослідження доказів у справі новим складом суду.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 04.09.2013 р., суд оголосив перерву до 09.09.2013 р. о 09:40 для витребування у позивача додаткових доказів у справі, а саме доказів у підтвердження заявленої до стягнення суми.

Через відділ діловодства суду 06.09.203 р. від позивача надійшли письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2013 р. заявив письмове клопотання про витребування у відповідача належним чином засвідченої копії висновку авто-товарознавчої експертизи по оцінці матеріальних збитків № 2170 від 13 березня 2009 року.

Представник відповідача заперечень не навів.

Розглянувши дане клопотання, суд задовольнив його та оголосив перерву у судовому засіданні до 16.09.2013 р. о 11:50, зобов'язав позивача та третю особу надати суду письмові пояснення з належними доказами стосовно того, чи вживались будь які заходи щодо залишків автомобіля.

Через відділ діловодства суду 12.09.2013 р від відповідача надійшли документи на виконання вимог суду, які залучені до матеріалів справи.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 16.09.2013 року, у зв'язку з відпусткою судді Картавцевої Ю.В., призначено новий склад суду у справі № 5011-36/11522-2012 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Удалова О.Є. та Нечай О.В.

Ухвалою суду від 16.09.2013 р. колегією суддів у новому складі дану справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 16.09.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду додаткові документи у справі, а саме копії актів перевірки та стану предмету застави, які не засвідчені належним чином та залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у позові позивачу у повному обсязі.

Представник третьої особи у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис у розписці про оголошення перерви у судовому засіданні, яка міститься у матеріалах справи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги нез'явлення представника третьої особи у призначене судове засідання та для витребування у позивача та третьої особи додаткових доказів у справі, господарський суд відклав розгляд справи до 25.09.2013 р.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, пояснив, що перебування рештків автомобіля у третьої особи не впливає на розмір заподіяної шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховим товариством, оскільки стосується відносин між страхувальником та страховиком, а не впливає на права вигодонабувача.

Представники відповідача проти позову заперечили повністю.

Представник третьої особи пояснив, що позов підтримує повністю, передати рештки автомобіля страховому товариству не заперечує.

У судовому засіданні 25.09.2013 р. господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є позивач, (банк) та Кузьмик Богданом Богдановичем (позичальник, третя особа) був укладений кредитний договір №23-237/07-А (надалі за текстом - кредитний договір).

Відповідно до п.2.1 даного договору позивач надає третій особі в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 31 386 доларів США з оплатою по процентній ставці 10 процентів річних.

Кредитні ресурси отримані третьою особою за цим договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання автомобіля Нonda Accord (п. 2.3 договору).

Третя особа зобов'язалась повністю повернути кредитні ресурси, отримані за даним договором, до 16 квітня 2014 року (п. 3.2 договору).

У забезпечення виконання умов даного кредитного договору, між банком (заставодержатель) та позичальником (заставодавець) було укладено договір застави автомобіля від 17 квітня 2007 року.

Предметом цього договору була передача у заставу заставодержателю наступне майно: автомобіль марки НОNDA, моделі АССОRD 2.4, тип ЛЕГКОВИЙ седан-В, 2006 року випуску, колір ЧОРНИЙ, шасі (кузов,рама) №JHMCL96407С203350, реєстраційний номер АА1772СМ, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 13 квітня 2007 року.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено обов'язок позичальника застрахувати предмет застави.

З метою виконання даного зобов'язання 17 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" (страховик) та громадянином України Кузьмиком Богданом Богдановичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №5-376-131/08 (надалі за текстом - страховий договір).

Відповідно до умов даного договору № 5-376-131/08 добровільного страхування наземного транспорту було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Ноnda Ассоrd, д.н.з. АА 1772 СМ, номер кузова (шасі) №JHMCL96407С203350, колір чорний, рік випуску 2006.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування-це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про страхування" правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі. Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам цієї статті.

Як вбачається з преамбули договору страхування № 5-367-131/08, цей договір укладений страховиком у відповідності до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15 грудня 2006 р.

В п. 19 договору страхування зазначено - Додаток №1 на 4 сторінках - Витяг з "Правил добровільного страхування наземного транспорту № 5/06"зареєстрованих Міністерством фінансів України 15 грудня 2006 р. є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 6.4 даного договору страхування за всіма умовами, що не відображені у додатку №1, сторони керуються Законом України "Про страхування" та Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №5/06 від 15.12.2006 року, розробленими страховиком.

Згідно п. 3.4.1 договору страхування страхувальник зобов'язаний ознайомитись з умовами та правилами страхування. Підписання страхувальником договору страхування та Додатку №1 є підтвердженням факту його ознайомлення з Правилами.

Фактом ознайомлення третьої особи (Кузьмика Б.Б.) з Правилами страхування підтверджується його підписом в договорі страхування в графі "З умовами страхування ознайомлений".

В пункті 4 договору страхування встановлено, що вигодонабувачем є ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит".

Відповідно до ст. 985 ЦК страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Чинне законодавство у страховому зобов'язанні виділяє два види третіх осіб.

Перший вид - це застраховані особи, якими слід розуміти фізичних осіб, у житті яких можуть трапитися події, у разі настання яких виникає обов'язок страховика здійснити страхові виплати такому застрахованому або вигодонабувачу. Введення застрахованої особи до кола суб'єктів відносин страхування допускається лише за її згодою. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Другим видом є вигодонабувачі.

Визначаючи у договорі страхування вигодонабувачем банк, страхувальник добровільно і свідомо зменшив обсяг своїх прав за вказаним договором, у тому числі і право вимоги виконання страховиком договору щодо виплати страхового відшкодування.

Із зазначеного випливає, що договір страхування надає третій особі (банку) право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього. Стягувати чи не стягувати зі страховика страхову виплату - це право зазначеної особи (банку).

Отже, як умовами укладеного між сторонами договору, так і вимогами чинного законодавства визначено першочергове право на отримання страхового відшкодування вигодонабувачем ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит", та сплата такого відшкодування в будь-якому випадку лише за згодою останнього.

08 листопада 2008 року о 23:45, керуючи застрахованим автомобілем на дорожній ділянці с. Мирча - с. Тальське Бородянського району, Кузьмик Богдан Богданович потрапив у ДТП, результатом якого стало повне знищення транспортного засобу в зв'язку із з'їздом у кювет.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва №3-22112/11 від 24.12.2008р. Кузьмика Богдана Богдановича визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

10.10.2008 року Кузьмик Б.Б. звернувся до відповідача із заявою про настання випадку, який може бути визнаний страховим, в якій повідомив, що 08.10.2008 року він, рухаючись на своєму автомобілі Ноnda Ассоrd, д.н.з. АА 1772 СМ автодорогою с. Мирча - С. Тальське Бородянського району, Київської обл., потрапив у ДТП, в результаті якої автомобіль Ноnda Ассоrd, д.н.з. АА 1772 СМ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №2170 від 13.03.2009р., проведеного експертом Буніним А.Ю., вартість матеріальних збитків, завданих страхувальнику в результаті пошкодження автомобіля при ДТП, складає 154 365 грн. і дорівнює ринковій вартості автомобіля.

У зв'язку з тим, що відповідачем страхове відшкодування не було виплачено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до умов договору № 5-376-131/08 від 17.07.2008 р. добровільного страхування наземного транспорту відповідачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Ноnda Ассоrd, д.н.з. АА 1772 СМ, номер кузова (шасі) №JHMCL96407С203350, колір чорний, рік випуску 2006.

Згідно з пунктом 6 договору страхування, до страхових випадків належить, зокрема, пошкодження, знищення транспортного засобу або втрата транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

08 листопада 2008 року о 23:45, керуючи застрахованим автомобілем на дорожній ділянці с. Мирча - с. Тальське Бородянського району, Кузьмик Богдан Богданович потрапив у ДТП, результатом якого стало повне знищення ТЗ в зв'язку із з'їздом у кювет.

О 00:55 інспектором ОДР ВДАІ по обслуговуванню Бородянського району було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії АМ № 0249589, яким було засвідчено факт порушення пункту 1.1. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Після відібрання пояснень та складення протоколу, з метою з'ясування, чи перебував водій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, Кузьмик Б.Б. був доправлений до медичного закладу. За результатами огляду водія було складено протокол медичного огляду № 488 від 09.10.2008, відповідно до якого встановлено, що водій тверезий (мова зв'язна, шкіра тілесного кольору, дихання не змінне, рухова сфера - без порушень, міміка звичайна, пальце-носова проба точна; тремтіння повік, язика, пальців рук відсутнє; запах алкоголю чи іншої речовини з роту - відсутнє; у біологічному середовищі - сеча, кров, змиви поверхні губ, шкіри обличчя наявність алкоголю не виявлено).

Проте, у зазначеному протоколі № 488 від 09.10.2008 р. було зафіксовано наявність алкоголю чи іншої речовини у видихуваному повітрі третьої особи - 0,1%, і тому відповідач, посилаючись на наявність алкоголю в організмі Кузьмика Богдана Богдановича, стверджує, що дана дорожньо-транспортна подія не є страховим випадком з огляду на пункт 2.2. договору страхування.

Господарський суд не погоджується з твердженням відповідача і вважає його помилковим, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 2.2. договору № 5-376-131/08 від 17.07.2008 р. добровільного страхування наземного транспорту до страхових випадків не відносяться і виплата страхового відшкодування не здійснюється при знищенні, пошкодженні, втраті транспортного засобу внаслідок, зокрема, управління транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних, токсичних, седативних речовин.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не обґрунтовано та належними доказами не доведено, що третя особа на момент ДТП перебувала саме у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, - тягне за собою адміністративну відповідальність.

Проте, господарському суду не надано постанови суду про притягнення третьої особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 вересня 2009 р. N 400/666, передбачено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У відповідності до пункту 2.7. зазначеної вище Інструкції, стан алкогольного сп'яніння є встановленим, якщо після проведення огляду, який проводиться з використанням спеціальних технічних засобів, показники цих засобів після проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Проте, у відповідності до протоколу № 488 від 09.10.2008 р. було зафіксовано наявність алкоголю чи іншої речовини у видихуваному повітрі третьої особи - 0,1%, що нижче за показник, мінімальний для встановлення стану алкогольного сп'яніння.

При цьому господарський суд не приймає як доказ у даній справі висновок експерта комісійної судово-медичної експертизи від 07.12.2012 р., оскільки цей висновок ґрунтується на припущеннях і його твердження є імовірними, а не достовірними, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, наявність алкоголю чи іншої речовини у видихуваному повітрі водія ще не є підставою для встановлення стану сп'яніння, оскільки для встановлення цього стану вимагається перевищення певного цифрового показника - 0,2 проміле алкоголю в крові, і такий висновок про стан сп'яніння вправі дати уповноважений медичний працівник лише за результатами аналізу наявності ознак алкогольного сп'яніння.

Враховуючи наведене, відсутні підстави визнавати, що Кузьмик Б.Б. станом на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп'яніння (згідно з поняттям, визначеним у Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

Також, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що третя особа перевищила швидкість, у зв'язку з чим сталася дорожньо-транспортна пригода.

Проте, господарський суд не приймає дане твердження як підставу для відмови у позові, оскільки ані у договорі страхування № 5-376-131/08 від 17.07.2008 р., ані нормами чинного законодавства не передбачено обставини щодо перевищення швидкості водієм як підставу для визнання події не страховим випадком. Крім того, у висновку автотранспортної експертизи № 04(63)-10 від 11.05.2010, яка була проведена на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2009 р., було встановлено, що швидкість автомобіля в момент ДТП становить менше 56-57 км на годину.

Таким чином, відповідачем не доведено, що водій свідомо подав неправдиві відомості про факт настання страхового випадку (зокрема, свідомо занизив показник швидкості), у зв'язку з чим підстави застосовувати пункт 2.5. додатку № 1 до договору страхування і надавати право страховику відмовляти у виплаті страхового відшкодування відсутні.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Таким чином, оскільки подія з страхувальником є страховим випадком, то страховик - відповідач зобов'язаний здійснити страхову виплату вигодонабувачу.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

Відповідно до висновку авто-товарознавчого дослідження №2170 від 13.03.2009р., проведеного експертом Буніним А.Ю., вартість матеріальних збитків, завданих страхувальнику в результаті пошкодження автомобіля при ДТП, складає 154 365 грн. і дорівнює ринковій вартості автомобіля.

Вартість залишків пошкодженого автомобіля страхувальника не впливає на вартість збитків, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки подальша доля залишків транспортного засобу - автомобіля повинна вирішуватись між страхувальником та страховиком, а не між вигодонабувачем та страховиком.

Пунктом 10 договору № 5-376-131/08 від 17.07.2008 р. добровільного страхування наземного транспорту передбачено франшизу для ризику «незаконне заволодіння» та тотальне знищення транспортного засобу - 5 (п'ять)%.

Зважаючи на висновок авто-товарознавчого дослідження №2170 від 13.03.2009р., відповідач дійшов висновку, що сума матеріального збитку дорівнює ринковій вартості транспортного засобу, тобто має місце факт «повної загибелі автомобіля».

Таким чином, враховуючи, що транспортний засіб тотально знищений у дорожньо-транспортній пригоді, то виплаті підлягає страхове відшкодування за мінусом франшизи 5%, отже, у розмірі 146 646, 75 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач заявив про застосування строків позовної давності.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними.

Відповідно до частини першої статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2013 р. у даній справі зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в позові, виходили з того, що позивач про порушення свого права дізнався в липні 2009 року після отримання листа відповідача від 07.07.2009р. № 1899/09 про відмову у виплаті страхового відшкодування, а до суду звернувся 20.08.2012р., тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. При цьому суди попередніх інстанцій визнали в якості належного доказу на підтвердження повідомлення позивача про відмову у виплаті відповідачем страхового відшкодування журнал реєстрації вихідної кореспонденції ВАТ "СТ "Гарантія", за відсутності доказів як відправлення відповідної поштової кореспонденції, так і її отримання позивачем. У свою чергу суди попередніх інстанцій не встановили конкретну календарну дату, коли позивач отримав лист відповідача від 07.07.2009р. № 1899/09 про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Під час нового розгляду даної справи на вимогу господарського суду відповідачем також не було надано належних доказів у підтвердження повідомлення позивача про відмову у виплаті відповідачем страхового відшкодування журнал реєстрації вихідної кореспонденції ВАТ "СТ "Гарантія".

Позивачем визнано факт повідомлення відповідачем позивачу та третій особі про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування 20.08.2010 р., тому він вважає, що строк позовної давності сплинув саме з цієї дати.

Проте господарський суд не погоджується ані з позицією позивача, ані з твердженням відповідача, оскільки, як вбачається з документів, ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» було залучено третьою особою у справі № 2-36/11, рішення у якій Печерським районним судом міста Києва було прийнято 19.05.2011 р., що скасовано рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18.04.2012 р.

Проте, господарському суду не надано доказів, з яких можливо встановити, з якого дня банку стало відомо про розгляд цивільної справи, а отже - про відмову страхової компанії у виплаті страхового відшкодування.

Крім того, навіть якщо банк отримав документи від Печерського районного суду міста Києва щодо відкриття провадження у справі № 2-36/11 та копію позовної заяви у період з 15.07.2009 р. (дата підписання позовної заяви представником Кузьмика Б.Б.) до 23.08.2009 р. (за три роки до звернення банку до господарського суду з даним позовом), то, враховуючи відсутність у банку документів щодо страхового випадку, а також тривалість розгляду Печерським районним судом міста Києва та Апеляційним судом міста Києва цивільної справи за позовом Кузьмика Б.Б. до ВАТ «Страхове товариство «Гарантія», в рамках якої були встановлені важливі для даної справи обставини, то господарський суд визнає поважними причини не звернення Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» з даним позовом раніше.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» підлягають задоволенню частково - в сумі 146 646, 75 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 14229456) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (вул. Артема, 60, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 09807856)146 646 (сто сорок шість тисяч шістсот сорок шість) грн. 75 коп. страхового відшкодування та 2 932 (дві тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 30.09.2013

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Удалова О.Г.