Рішення № 33947601, 30.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2013 Справа № 905/6037/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганська, будинок № 70-А; код ЄДРПОУ - 20033533)

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 60 (7 поверх); код ЄДРПОУ - 31650052)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Пепоян Гаріба Вароздатовича (85532, Донецька область, Великоновосілківський район, селище Роздольне, вулиця Шкільна, будинок № 11, квартира № 2)

про відшкодування шкоди в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Леонов О.С. (довіреність № ГН-181-Ю від 10.06.2013)

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на відшкодування шкоди в порядку регресу 9 569,06 гривень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 027006/4002/0000938 від 02 листопада 2010 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Mitsubishi L200 2.5 TD Intence MT», державний номерний знак ВН 7064 СМ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак АК 3960 ВТ, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» позивачем було направлено останньому регресну вимогу на виплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути з відповідача 9 569,06 гривень в судовому порядку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 9, 27 Закону України «Про страхування», статтями 993, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 серпня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 вересня 2013 року, та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Пепоян Гаріба Вароздатовича;

- витребувано з Залізничного районного суду міста Сімферополя належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-2986/2011 стосовно Пепоян Гаріба Вароздатовича за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо наявності страхування транспортного засобу марки «Мерседес», державний номерний знак АК 3960 ВТ, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди - 07.11.2011.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 вересня 2013 року розгляд справи відкладено на 30 вересня 2013 року у зв'язку з ненадходженням витребуваних ухвалою суду від 27 серпня 2013 року документів.

Представник позивача Амєліна О.О. в судове засідання не з'явилася, надіслала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача Леонов О.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пепоян Г.В. на виконання вимог ухвали суду від 27 серпня 2013 року не надав письмових пояснень щодо обставин справи.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

02 листопада 2010 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (далі по тексту - страховик або позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інспекторат Україна» (далі по тексту - страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 027006/4002/0000938 (далі по тексту - Договір страхування), відповідно до умов якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - автомобілем марки «Mitsubishi L200 2.5 TD Intence MT» (далі по тексту - «Мітсубіші» або застрахований/забезпечений автомобіль), державний номерний знак ВН 7064 СМ, від страхових ризиків, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 10-18).

Як вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2011 року на автодорозі Красноперекопськ - Сімферополь відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак АК 3960 ВТ, під керуванням Пепоян Гаріба Вароздатовича та автомобіля марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВН 7064 СМ, під керуванням Костенка Олександра Олександровича.

Довідкою Відділу ДАІ міста Сімферополь № 8908565 підтверджено настання спірної дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення за участю автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак АК 3960 ВТ, під керуванням Пепоян Гаріба Вароздатовича з автомобілем марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВН 7064 СМ, під керуванням Костенка Олександра Олександровича (а.с. 22-23).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ № 099971, власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВН 7064 СМ, є товариство з обмеженою відповідальністю «Інспекторат Україна» (а.с. 47).

Перебування Костенка Олександра Олександровича, на момент спірної дорожньо-транспортної пригоди в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Інспекторат Україна» підтверджується наказом № 273/10-ОК від 31 грудня 2010 року (а.с. 48).

Факт закріплення автомобіля марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВН 7064 СМ, за співробітником Костенко О.О. підтверджено наявною в матеріалах справи копією наказу закріплення автомобіля № 04/01/11 від 02 січня 2011 року (а.с. 49).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВН 7064 СМ отримав певні механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Відділу ДАІ міста Сімферополь (а.с. 21).

08 листопада 2011 року на адресу позивача надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Інспекторат Україна» про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 26).

Пунктами 1.4-1.5 Договору страхування передбачено, він (договір) набирає чинності з 00 год. 00 хв. 19 листопада 2010 року і діє до 24 год. 00 хв. 18 листопада 2011 року при сплаті страхового платежу в сумі 11 120,80 гривень у строк до 18 листопада 2010 року.

Своєчасне внесення страхового платежу підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення відповідного звіту.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу серії № SL № 16255 від 05 грудня 2011 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВН 7064 СМ, складає 15 089,13 гривень, з урахування коефіцієнту фізичного зносу - 9 569,06 гривень (а.с. 27-42).

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний звіт проведений приватним підприємством «Експертна компанія «УКРАВТОЕКСПЕРТИЗА», яке є суб'єктом оціночної діяльності, про що свідчить сертифікат № 8042/08 від 28 листопада 2008 року.

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи звіт є допустимим документом з визначення вартості майна, який підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; звіт підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплено печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Постановою Залізничного районного суду міста Сімферополя від 06 грудня 2011 року у справі № 3-2986/2011 Пепоян Г.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, стосовно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 гривень (а.с. 99).

За страховим випадком - дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 07 листопада 2011 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 00078540/1 від 11 січня 2012 року визначено суму страхового відшкодування у розмірі 15 089,13 гривень (а.с. 19).

Наказом приватного акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» № 00078540 від 11 січня 2012 року визначено виплатити товариству з обмеженою відповідальністю «Інспекторат Україна» страхове відшкодування у розмірі 15 089,13 гривень шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок страхувальника (а.с. 20).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір страхування укладається в письмовій формі (стаття 981 ЦК України).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07 листопада 2011 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі сформованого страхового акту № 00078540/1 від 11 січня 2012 року, платіжним дорученням № 001184 від 17 січня 2012 року перерахував страхувальнику 15 089,13 гривень страхового відшкодування (а.с. 46).

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту статей 22, 1192 ЦК України, передумовою для відшкодування реальних збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положення статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВН 7064 СМ.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Так, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Слід наголосити, що поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором (полісом) страхування.

Згідно положень вказаного Закону позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі постанови Залізничного районного суду міста Сімферополя від 06 грудня 2011 року у справі № 3-2986/2011 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, що сталася 07 листопада 2011 року сталася саме з вини Пепоян Гаріба Вароздатовича, який керуючи автомобілем марки «Мерседес», державний номерний знак АК 3960 ВТ, не дотримався безпечної дистанції руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Мітсубіші», державний номерний знак ВН 7064 СМ, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Пепоян Г.В., залученого за ініціативою суду для правильного і своєчасного вирішення спору, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Арутюнян Валтера Михайловича - страхувальника (власника) автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак АК 3960 ВТ, на момент спірної дорожньо-транспортної пригоди (07.11.2011) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО», на підставі полісу серії АА/6827983 згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза -1 000,00 гривень (а.с. 70).

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Мерседес», державний номерний знак АК 3960 ВТ, яким керував Пепоян Г.В. був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО», надіслав відповідачу регресну вимогу від 15 квітня 2013 року за № 03269 про відшкодування шкоди, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 51-53).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача на відшкодування шкоди в порядку регресу 9 569,06 гривень.

Проте, щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Згідно даних МТСБУ договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АА/6827983) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 гривень (а.с. 70).

За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу серії АА/6827983. Тобто дорожньо-транспортна пригода, що сталася 07 листопада 2011 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Так, відповідно до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За правилами абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Ні цим Законом, ні іншими законодавчими актами не передбачено для відповідача обов'язку здійснити виплату позивачу страхового відшкодування із сумою франшизи.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2008 року у справі № 11/406-07.

Матеріали справи свідчать, що позивач при розрахунку суму позову не вирахував франшизу, передбачену полісом серії АА/6827983 (1 000,00 гривень).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») встановлення вартості матеріальної шкоди проводиться відповідними особами (оцінювачами, суб'єктами оціночної діяльності).

Так, в силу частини сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. В даному випадку розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник, з огляду на звіт про оцінку колісного транспортного засобу серії № SL № 16255 від 05 грудня 2011 року, складає 15 089,13 гривень, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 9 569,06 гривень (а.с. 27-42).

Платіжним дорученням № 001184 від 17 січня 2012 року позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 15 089,13 гривень, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного заносу.

В свою чергу позивачем заявлено розмір збитків на підставі складеного оцінювачем звіту серії № SL № 16255 від 05 грудня 2011 року, проте виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахування коефіцієнту фізичного заносу - 9 569,06 гривень, що є правом добросовісного страховика.

При цьому, господарським судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування; відповідачем не заявлялось клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відносини страхування регулюються, зокрема, главою 67 Цивільного кодексу України «страхування» у статті 983 якої визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Також, Закон України «Про страхування» визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, із відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (стаття 4), а статтею 18 цього Закону також визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Таким чином договір набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу.

Аналогічну правову позицію викладено в листі Верховного Суду України від 19 липня 2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

Наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 4867 від 11 листопада 2010 року свідчить про своєчасне внесення страхувальником страхового платежу (страхової премії) (а.с. 107).

Господарським судом на підставі ретельної правової оцінки умов Договору страхування достовірно встановлено, а відповідачем не спростовано факту набрання чинності зазначеним договором (в тому числі і на момент настання страхового випадку у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07 листопада 2011 року), та обумовлену цим обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. До такого висновку господарський суд дійшов виходячи з того, що перший страховий платіж (страхову премію) на користь страховика (позивача) страхувальник здійснив 11 листопада 2010 року, тобто ще до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, і цей факт не спростовано відповідачем.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є частиною суми страхового відшкодування виплаченої позивачем на умовах Договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика (обмежується фактичними витратами страхової компанії).

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Мітсубіші», державний номерний знак ВН 7064 СМ, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АА/6827983), а до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» як особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, з огляду на вищенаведене, та з урахуванням норм діючого законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сума відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача становить 9 569,06 - 1 000 = 8 569,06 гривень, де:

- 9 569,06 гривень - розмір заявленої до відшкодування шкоди;

- 1 000,00 гривень - розмір безумовної франшизи (передбачений полісом АА/6827983).

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу шкоди в порядку регресу з боку відповідача та/або інших осіб.

Враховуючи, що під час розгляду справи висновки оцінювача сторонами не оспорювалися і будь-яких перемовин щодо узгодження іншої суми відшкодування, ніж заявлена до стягнення, між сторонами не проводилось, господарський суд задовольняє позовні вимоги у розмірі 8 569,06 гривень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 09 вересня 2013 року зазначає, що ним 24 квітня 2013 року отримано регресну вимогу про відшкодування 9 569,06 гривень.

Пункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачає, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода завдана здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Залишаючи поза увагою заперечення відповідача у наведеній частині, господарський суд виходить з наступного.

Посилання відповідача на вищезгадані положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», господарським судом не приймається до уваги та залишаються поза увагою, оскільки дане положення закону стосується взаємовідносин відповідача та його страхувальника, тобто винної особи, а не іншої страхової компанії, яка виплатила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин спростовує наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільної відповідальності.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування є правомірними та обґрунтованими у розмірі 8 569,06 гривень, а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 60 (7 поверх); код ЄДРПОУ - 31650052, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганська, будинок № 70-А; код ЄДРПОУ - 20033533, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 8 569,06 гривень страхового відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 540,71 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 30.09.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2013.

Суддя С.М. Фурсова