Ухвала суду № 33947001, 23.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/563/13-а

23.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/563/13-а за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 05.04.13

за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" (вул. Гарнаєва, 85, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (Кримська, 82-В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.04.13р. задоволено частково позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001582201 в частині суми у розмірі 34868 грн.;

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001592201 в частині суми основного платежу в розмірі 3681 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001572201.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0002201702 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 117822,58 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.04.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Державне підприємство "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" (далі - ДП "Науково-дослідний інститут аеропружних систем") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2012 року №1747/22-01/16502169 (далі акт перевірки) (т.1 а.с.7 зворот-41).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період перевірки встановлено його завищення на суму 32946 грн., у тому числі за листопад 2011 року в сумі 3241 грн., за січень 2012 року в сумі 6067 грн., за лютий 2012 року в сумі 22410 грн., за червень 2012 року в сумі 1228 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з період перевірки встановлено їх заниження всього у сумі 3150 грн. за 2 квартал 2012 року.

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення від 06.12.2012 року: №0001582201, за яким позивачу визначено суму завищення від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 36096,00 грн.; №0001592201, за яким сума грошового зобов'язання з екологічного податку за розміщення відходів за основним платежем склала 3727,92 грн., та нараховано штрафні санкції в розмірі 1863,96 грн.; №0001572201, за яким сума грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб склала 209853,69 грн., та нараховано штрафні санкції в розмірі 104926,84 грн.; №0002201702, за яким сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб склала 136498,38 грн., та нараховано штрафні санкцій в розмірі 117882,58 грн.

Як вказує відповідач в акті перевірки, податковий кредит на суму 31 718 грн. сформовано внаслідок нікчемного правочину та включення до нього операцій, не пов'язаних з господарською діяльністю з такими контрагентами, як ПП «Комманд», ПП «Пан - Буд». До вказаних висновків відповідач дійшов з наступного.

При перевірці відповідачем використано наступні документи: акт перевірки від 06.04.2012 року №21/22/37081614 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Пан-Буд» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності із рядом підприємств; Акт перевірки від 06.04.2012 року №32/22/37081766 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Базис Торг» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012року»; податкова звітність надана ПП «Пан - Буд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012року»; податкова звітність надана ПП «Комманд» за період з 01.05.2010 року по 31.03.2012року»; інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів», пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України; висновок УПМ ДПС в АР Крим.

Також в акті перевірки позивача, по встановленим порушенням йдеться посилання на кримінальну справу №69-0146, яку порушено відносно директора ТОВ «Союз КДС» за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 ККУ та відносно директора ТОВ БВП «Строитель Плюс» ОСОБА_3, фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит Груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 206, ч.3 ст. 212 КК України.

Також, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ПП «Гранд -М» (код ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (код ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (код ЄДРПОУ 34946788), ПП «Севелітстрой» (код ЄДРПОУ 35096833), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (код ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (код ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (код ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкрим торг» (код ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімідж» (код ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг» (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ПП «Мастер Торг» (код ЄДРПОУ37196250), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройіндустрія» (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код ЄДРПОУ 32836776), ПП «Єароградстрой» (код ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима торг» (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код ЄДРПОУ 37132621), фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (37081991) з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Звіркою ПП «Пан Буд» встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання, в момент вчинення правочинів, вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ПП «Пан Буд» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Відповідно до висновку №430/07-31 від 02.04.2012 року щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Комманд», наданого УПМ ДПС в АР Крим, встановлено, що за результатами проведеного обстеження 02.04.2012 року податкової адреси ПП «Комманд» за адресою: м. Сімферополь, вул. Глінки 57/В/2 не знаходиться.

Отже, висновки акту перевірки позивача по взаємовідносинам з «Пан-Буд», ПП «Комманд» фактично ґрунтується на порушеній кримінальній справі №69-0146 та актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу). (п.198.6 ст.198 ПК України)

Згідно з положеннями Податкового кодексу України існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим кодексом не передбачено.

Наявність у платника податків (позивача у справі) виданих йому продавцем товарів податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, враховуючи також, що ні в акті перевірки позивача, ні в судовому засіданні під сумнів не ставився факт виписки і відповідності нормам Податкового законодавства цих документів.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Між позивачем та ПП «Пан-Буд» 01.11.2012 року укладено договір підряду №243 (т.1 а.с.222) щодо ремонту м'якої крівлі гуртожитку, на виконання якого сторонами складено довідку про вартість виконаних робіт на загальну суму в розмірі 19443, 24 грн., з ПДВ - 3240,54грн.; 31.10.2010 року ПП «Пан-Буд» на адресу позивача виписано податкову накладну на суму на загальну суму в розмірі 19443, 24 грн., з ПДВ- 3240, 54 грн. 07.01.2010 року комісією, утвореною позивачем складено акт прийому після ремонту крівлі «Гуртожитку» бл. «В» (т.1 а.с.190, 191,197 зворот)

По взаємовідносинам позивача з контрагентом ПП «Комманд» встановлено, що в підтвердження поставки товару (пристрій ППК-У-165 у кількості 6 шт. пряжка вигнута 019 у кількості 140 шт. нить СВМ у кількості 11 кг., тканина СВМ арт. 56305), на адресу позивача видаткові накладні: №14 від 27.01.2012 року на загальну суму 36400,01 грн., у тому числі ПДВ в сумі 6066,67 грн.; №233 від 07.02.2012 року на суму 53460,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 8910,00 грн., №234 від 07.02.2012 року на суму 81000,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 13500,00 грн. (т.1 а.с.208,211,212,214)

Судова колегія звертає увагу, що актом перевірки підтверджується факт оформлення зазначених документів між позивачем та його контрагентами на виконання укладених договорів, а також, що акт перевірки не містить вказівок на будь які недоліки в оформленні вказаних документів.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

Посилання податкового органу на факт відсутності контрагента за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб. Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна думка викладена в Ухвалах ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991 /6724/12, від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Під час перевірки позивача також використано акт проведення аукціону від 11.05.2012 року по реалізації ВДВС головного управлінням юстиції м. Феодосія арештованого майна, відповідно до якого продано машину ГАЗ 5312 телескопічна вишка АП17, р/н НОМЕР_1, 1988 р.в. на загальну суму 18 900,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 3150,00 грн.

Так, робиться висновок, що позивачем за 2 квартал 2012 року занижено задекларовані показники на суму 3150 грн. внаслідок реалізації арештованого майна на аукціоні, відповідно до якого продано машину ГАЗ 5312 телескопічна вишка АП17, р/н НОМЕР_1, 1988 р.в. на загальну суму 18900,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 3150,00 грн.

При цьому незважаючи на встановлення заниження в цій частині податкового зобов'язання, вказану суму враховано при визначенні позивачу у податковому повідомленні-рішенні №0001582201 суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що відповідачем без з'ясування всіх обставин справи нараховано позивачу суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 34 868 грн..

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 209853,69 грн., та 104926,84 грн. (штрафні санкції).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 27 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» та п. 2 підрозділу 6 розділу 20 Податкового кодексу України за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року внаслідок заниження податку на землю всього в сумі 209853,69 грн. у зв'язку з неправомірним використанням пільги по виробничому підрозділу, розташованому за адресою: смт. Орджонікідзе.

По розрахунку земельного податку за 4 квартал 2011 року - півріччя 2012 року по ділянці, розташованій на території смт. Орджонікідзе, 3-й км траси «Орджонікідзе-Феодосія» підприємством використано пільгу відповідно до ст. 2 Положення Закону №2660-ІІІ «Про розвиток літакобудівної промисловості». За 2010 рік - 9 місяців 2011 року сума пільги складала 209853,69 грн. Відповідно до даних підприємства за 4 квартал 2011 року за використання площі 77071,0 м2 сума пільги склала 69940,00 грн., а загальна сума податку, що підляже сплаті склала 0; за 33,0 м2 сума пільги склала 11,23 грн., а загальна сума податку, що підляже сплаті склала 0. За даними перевірки загальна сума податків, що підлягає до сплати склала 69940,00 грн. та 69951,23 грн..

Відповідно до зведених даних позивача за півріччя 2012 року за використання площі 77071,0 м2 сума пільги склала 139880,00 грн., а загальна сума податку, що підлягає сплаті склала 0; за 33,0 м2 сума пільги склала 22,46 грн., а загальна сума податку, що підлягає до сплати склала 0 грн. За даними податкового органу загальна сума податків, що підлягає до сплати, за вказаний період склала 139880,00 грн. та 22,46 грн.

На підставі викладеного, з посиланням на те, що Податковий кодекс України обмежує пільгове оподаткування суб'єктів літакобудування, що включені до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №405 і чітко встановлює, що від земельного податку звільняються лише земельні ділянки таких суб'єктів літакобудування, які безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції, тобто, підприємства, які виготовляють кінцеву продукцію, в акті перевірки робиться висновок, що суб'єкти літакобудування включені до зазначеного переліку і не виготовляють кінцеву продукцію, не звільняються від сплати земельного податку згідно до п. 2 підрозділу 6 розділу 20 ПКУ.

В акті перевірки відповідач також вказує, що між позивачем та ТОВ «Основний елемент» не було укладено будь - яких договорів, які б свідчили про виникнення договірних відносин щодо землекористування, та йдеться посилання на фактичне використання цілісного майнового комплексу з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений. Такий цілісний майновий комплекс Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі переданий в оренду та ТОВ «Основний елемент» відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу №1102 від 21.09.2010 року, узгодженого з Державним підприємством "Науково-дослідний інститут аеропружних систем", що свідчить про фактичне використання земельної ділянки саме ТОВ «Основний елемент», а не Державним підприємством "Науково-дослідний інститут аеропружних систем", який господарську діяльність на вказаному цілісному майновому комплексі не здійснює.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України АР Крим та м. Севатополі (орендодавець) та ТОВ «Основний елемент» (орендар) укладено договір оренди №1102 цілісного майнового виробничого філіалу - структурного підрозділу державного підприємства «Науково - дослідний інститут аеропружних систем» від 21.09.2010 року (т.1 а.с.169-172), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс виробничого філіалу державного підприємства «Науково - дослідний інститут аеропружних систем», розташований за адресою: АР Крим, м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, 3-й км шляху «Орджонікідзе-Феодосія».

На момент укладання договору сплата земельного податку суб'єктами літакобудування здійснювалася відповідно до Закону України «Про плату за землю», з урахуванням Закону України «Про розвиток літакобудівельної промисловості» статтею 2 якого визначено, що цей Закон застосовується до юридичних осіб - резидентів України, які здійснюють діяльність у галузі літакобудівної промисловості та згідно із законом мають відповідні ліцензії, а також відповідні сертифікати на право розробки або виробництва, або ремонту, або переобладнання, або модифікації, або технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів (далі - суб'єкти літакобудування) та відповідають хоча б двом з таких критеріїв: а) здійснюють розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів; б) виконують державне або оборонне замовлення на розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів; в) забезпечують виконання Україною міжнародних зобов'язань з реалізації міжнародних контрактів з розробки авіаційної техніки та авіаційних двигунів, постачання авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництва авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонту авіаційної техніки та авіаційних двигунів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки» від 09.06.2010 року №405 державне підприємство «Науково - дослідний інститут аеропружних систем» внесено до переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки.

Згідно до пункту 27 статті 12 Закону України «Про плату за землю» (втратив чинність 01.01.2011 року) до 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції, а саме: літальних апаратів, їх корпусів, двигунів, включаючи місця, призначені для їх зберігання (склади, ангари, місця для відстоювання), посадково-злітні смуги, а також місця, в яких розташовано пункти заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та контролю над польотами.

Згідно до п. 2 підрозділу 6 розділу ХХ Податкового кодексу України до 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції, а саме: літальних апаратів, їх корпусів, двигунів, включаючи місця, призначені для їх зберігання (склади, ангари, місця для відстоювання), посадково-злітні смуги, а також місця, в яких розташовані пункти заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та контролю над польотами.

Згідно до п. 284.3 ст. 283 ПК України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок на такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Як вбачається з вищенаведеного договору оренди, майно визначене у ньому здано не платником податків - Державне підприємство "Науково-дослідний інститут аеропружних систем", а Регіональним відділенням Фонду державного майна України АР Крим та м. Севатополі. В оренду здано не окремі будівлі, споруди або їх частини, а структурний підрозділ Державного підприємства "Науково-дослідний інститут аеропружних систем".

Отже, позивачем правомірно задекларовано у перевіряємий податковим органом період суми загального податку з урахуванням наявної пільги.

В зв'язку з чим, податкове повідомлення - рішення від 06.12.2012 року №0001572201 визнається судом недійсним в повному обсязі.

Щодо грошового зобов'язання з екологічного податку за розміщення відходів.

На думку відповідача позивачем порушено п.п. 240.1.3 п.240.1 ст. 240, п.п.246.1.2 п. 246.1, п.п. 246.4 ст. 246, п.249.6 ст.249 Податкового кодексу України за 1 квартал 2012 року в сумі 3727, 92 грн. внаслідок невірного застосування коефіцієнтів при розрахунку збору.

Вказаного висновку відповідач дійшов виходячи з того, що у 1 кварталі 2012 року позивачем списано та здано на демеркуризацію до ПП «АИС и Ко» 150 люмінесцентних ламп, з невірним застосуванням коефіцієнту та до перевірки не надано документів, які підтверджують, що місця зберігання відходів забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря. Також, у 1 кварталі 2012 року здано лом чорних металів (амортизаційний лом) ТОВ Мет Ресурс».

Згідно до п.п. 246.1.2. п. 246.1. ст. 246 Податкового кодексу України ставки податку за розміщення такого виду надзвичайно небезпечних відходів, як люмінесцентних ламп складають 8,17 гривні за одиницю.

Як визначено у п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу України суми податку, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів.

У випадку розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів для порядку обчислення податку застосовується ще один коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3.

При розрахунку екологічного податку в акті перевірки та відповідно нарахуванні податкового зобов'язання в розмірі 3727, 92 грн., взято до перевірки дані підприємства щодо таких відходів підприємства: чорних металів у кількості 5,75, за розміщення яких використано ставку - 1.36*1*3, що дорівнює 23,46 грн; люмінесцентних ламп у кількості 150, за розміщення яких використано ставку - 4,09*3*1, що дорівнює 1840,50 грн.

З урахуванням застосування коригуючого коефіцієнта 3 двічі, за даними перевірки відхилення складає: щодо таких відходів підприємства, як чорні метали 46,92 грн., щодо люмінесцентних ламп 3681 грн., а всього 3727, 92 грн.

З наведеного вбачається, що відповідачем при розрахунку екологічного податку позивачу взято до уваги ще й коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

Колегія суддів звертає увагу, що застосування коригуючого коефіцієнту, за змістом акту перевірки обумовлено відсутністю у підприємства документів, які підтверджують, що місця зберігання відходів забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря.

Як вбачається з матеріалів справи між ПП «АІС і Ко» (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір №12-л на утилізацію відпрацьованих люмінесцентних та інших ртутьвмісних ламп (т.1 а.с.74), за яким замовник здає, а виконавець приймає на утилізацію відпрацьовані люмінесцентні та інші ртутьвмісні лампи в кількості та за вартістю відповідно до пп. 2, 4 договору та видає акт виконаних робіт.

На виконання зазначеного договору ПП «АІС і Ко» складно акт здачі-прийомки робіт (надання послуг) №ЧФ-0000016 на загальну суму 774,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 129,00 грн. (т.1 а.с.75)

Також, відділом екологічної інспекції Східно-Кримського регіону м. Судак Міністерства екології та природних ресурсів України відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» згідно до наказу Рескомприроди Криму від 09.04.2012 року №182 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт №36 від 10-13 квітня 2012 року (т.1 а.с.79-80), в ході якої досліджувалися документи в частині користування відходами, у тому числі вищенаведений договір, і в результаті обстеження території порушень не виявлено. Також в ході перевірки встановлено, що лампи зберігалися в пакувальній тарі, в закритому приміщенні з послідовною передачею на демеркузацію спец підприємству.

З наведеного вбачається, що застосування відповідачем для розрахунку екологічного податку за розміщення відходів - люмінесцентних ламп, ставки податку у випадку розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, необґрунтовано.

Внаслідок чого, податкове повідомлення - рішення №0001592201 в частині основного платежу підлягає зменшенню на суму у розмірі 3681 грн.

Щодо штрафних санкцій застосованих відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Застосування положень частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» можливе з урахуванням змісту поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, який у статті 1 вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено як зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Оскільки мораторій запроваджується щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до прийняття рішення про його введення, то і заборона застосування санкцій за невиконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) під час дії мораторію стосується саме податкових зобов'язань, які виникли до введення мораторію.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.04.2012 року за заявою боржника порушено справу про банкрутство Державного підприємства "Науково-дослідний інститут аеропружних систем". І цією же ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження по справі про банкрутство.

Проте, з урахуванням ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неправомірним є застосування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0002201702, за яким сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб склала 136498,38 грн., та нараховано штрафні санкцій в розмірі 117882,58 грн.

З акту перевірки позивача вбачається, що штрафні санкції нараховано внаслідок самостійно визначеного відповідачем зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та несплаченого станом на 01.07.2012 року.

За результатами перевірки вбачається, що окрім несвоєчасної сплати зобов'язання за травень та червень 2012 року позивачем не сплачено своєчасно нарахований податок на доходи фізичних осіб за грудень 2006 року, за червень2011 року по квітень 2012 року, внаслідок чого позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 136498,38 грн.

Таким чином, відповідачем при нарахуванні штрафних санкцій враховано те зобов'язання, яке виникло до введення мораторію, внаслідок чого невірно розраховано штрафну санкцію, визначену у податковому повідомленні-рішенні №0002201702.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.04.13р. по справі № 801/563/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко