Ухвала суду № 33943633, 02.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р.Справа № 2а-11545/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. по справі № 2а-11545/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астракарбон"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астракарбон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 04.07.2012 року № 0000162241 ,№ 0000172241, № 0000182241.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що порушень Податкового кодексу України не допускав, господарські відносини позивача з контрагентом за спірний період мають реальний характер, підтверджені належними первинними документами. Позивач послався на безпідставність висновків податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Баварія-Ф» (ідентифікаційний код - 31635757), оскільки за даними операціями товар був поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: приписи Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Західної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової інспекції на підставі направлення від 05.06.2012 року та наказу від 05.06.2012 року № 447 , згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 , п.78.1, ст..78 , п 82.2. ст.. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VI було проведена позапланова виїзна перевірка фінансово господарської діяльності ТОВ "Астракарбон" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат , що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг ) у ПП «Баварія Ф» та подальшої їх реалізації за період з 01.07.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.06.2012 року № 950/22-417/33291837 про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "Астракарбон" з питання правомірності декларування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП « Баварія Ф» за період з 01.07.2011 року по 30.11.2011 року, в якому зафіксовані порушення встановлені відповідачем : пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.14.1, ст. 14, п.п. 139.1.9.п139.1, ст..139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI ( зі змінами та доповненнями ) в зв'язку з чим донараховано по податку на прибуток 33933 грн. у т.ч. в 3 кварталі 2011 року -19443,00 грн. 4 квартал -2011 року -14490,00 грн.;п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14 п.198.1, п.198.3 п.198.6, ст..198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI ( зі змінами та доповненнями ) в зв'язку з чим донараховано по податку на додану вартість 17111 грн. , у т.ч. за серпень 2011 року -8240,00 грн. , вересень 2011 року -8667,00 грн. та листопад 2011 року -204,00 грн. та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду рядок 19 декларації за листопад 2011 року на суму 12396 грн.

На підставі акту від 18.06.2012 року № 950/22-417/33291837 про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "Астракарбон" з питання правомірності декларування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП « Баварія Ф» за період з 01.07.2011 року по 30.11.2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0000162241 яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 33933,00 грн., № 0000172241 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21387,75грн. за основним платежем 17111,00 грн., та за штрафними санкціями - 4277,75 грн.., № 0000182241 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12396,00грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями ТОВ "Астракарбон" було подано скаргу до ДПС в Харківській області , яка рішенням ДПС в Харківській області була залишена без розгляду а податкові повідомлення - рішення без змін .

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З наявних у справі документів вбачається, що 01.07.2011 року між ПП «Баварія-Ф» (Постачальник) та ТОВ «Астракарбон» (Покупець) укладений договір № 01/07 відповідно до умов якого Постачальник здійснює поставку на адресу Покупця вугілля деревне за найменуванням та договірною ціною, визначених у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договору № 01/07 від 01.07.2011 року, позивачем подані до суду виписані ПП «Баварія-Ф» наступні податкові накладні: від 18.07.2011 року № 2401 на загальну суму 49440,00 грн. в т.ч. ПДВ -8840,00 грн., від 01.09.2011 року № 26 на загальну суму 52000,00 грн. в т.ч. ПДВ -8666,66 грн., від 14.11.2011 року № 198 на загальну суму 75600,00 грн. в т.ч. ПДВ -12600,00 грн., та видаткові накладні, якими підтверджено факт отримання ТОВ «Астракарбон» товару, що є предметом договору № 01/07 від 01.07.2011 року, а саме: від 18.07.2011 року № 2401, від 01.09.2011 року № 0109-14, від 14.11.2011 року № РН-1411-10.

Колегія суддів зазначає, що вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Приєднані до справи документи, а саме банківські виписки по рахунку, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Баварія-Ф» у сумі 177040,00 грн., що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 18.07.2011 року № 377, від 01.09.2011 року № 394, від 14.11.2011 року № 480.

Разом з тим, судом встановлено, що у подальшому придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Астракарбон» товар був розфасований у мішки, про що свідчить договір підряду № 02/г-2/2 від 03.01.2012р., який було укладено між Дергачівською виправною колонією № 109 (Підрядник) та ТОВ «Астракарбон» (Замовник) та реалізований на адресу ТОВ «Параллель-М ЛТД» на підставі договору поставки № 0000004 від 01.01.2010 року, ТОВ «Донбаснафтопродукт» на підставі договору поставки № 169/01-11 від 01.01.2011 року, ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» на підставі договору поставки № 11353 від 20.12.2011 року, ТОВ «Мікс Маркет» на підставі договору № МП-0000003 від 01.01.2011 року, ТОВ «ТП Нова Торгівельна Мережа» на підставі договорів поставки № 17818 від 03.01.2012 року та № 55 від 15.02.2011 року, ТОВ «СЕНА» на підставі договорів поставки № 1/0804 від 08.04.2011 року та № 2 від 01.02.2012р., ТОВ «Ессенс-Преміум» на підставі договору поставки № 01/08 від 01.08.2011 року, що не заперечується податковим органом. Окрім того, позивачем до матеріалів справи надані видаткові накладні, що підтверджують факт відвантаження товару на адресу вищевказаних покупців товару та товарно-транспортні накладні, як доказ фактичного переміщення товарно-матеріальних цінностей до наведених підприємств.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про вчинення платником податків порушень закону, що ґрунтується лише на висновках ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Баварія-Ф», котрі відображені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Баварія-Ф» № 427/23-30/31635757, від 26.10.2011 року, № 2497/23-30/31635757 від 22.12.2011 року та зазначає наступне.

Ретельно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232, можна дійти висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія- Ф» не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207,208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності прийняття податкових повідомлень-рішень Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 04.07.2012 року № 0000162241 ,№ 0000172241, № 0000182241.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Астракарбон".

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року по справі № 2а-11545/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено. Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. по справі № 2а-11545/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.