Ухвала суду № 33943190, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8160/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2013 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 23.04.2013 № 0004401701 та № 0004461701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 25.03.2013 по 29.03.2013 ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС на підставі наказу № 393 від 20.03.2013, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Асті-Ко» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС складено акт від 05.04.2013 № 606/17-10/НОМЕР_3, яким встановлено:

- відсутність реального факту здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та контрагентом-постачальником ТОВ «Асті-КО» за період червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, що є порушенням частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228, статей 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України;

- відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагента - постачальника ТОВ «Асті-КО», в зв'язку з чим ФОП ОСОБА_2 безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагента-постачальника, чим порушено пункт 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість в сумі 121 083,20 грн. за період: в червні 2011 року в розмірі 13 749,72 грн., в липні 2011 року в розмірі 5 376,90 грн., в серпні 2011 року в розмірі 65 546,05 грн., у вересні 2011 року в розмірі 11 391,19 грн., в жовтні 2011 року в розмірі 7 718,09 грн., в листопаді 2011 року в розмірі 15 793 грн., в грудні 2011 року в розмірі 1 508,23 грн.;

- порушення пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.5 Податкового кодексу України, а саме: не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 101 729,89 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 23.04.2013 ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004401701, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 114 447, 12 грн., з якої за основним платежем - 101 729,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 717, 23 грн.;

- № 0004461701, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 174 750,94 грн., з якої за основним платежем - 121 083, 20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 667, 74 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ТОВ «Асті-КО», а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 23.04.2013 № 0004401701 та № 0004461701 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ним правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, оскільки ФОП ОСОБА_2 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Асті-КО», які не підтверджені необхідними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 03.06.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як покупцем, та ТОВ «Асті-КО», як постачальником, укладено договір поставки № 030601, за умовами якого постачальник зобов'язується (поставити) передати у власність покупцеві товар в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною, зазначених у видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно умов договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями, партією є товар зазначений в одній видатковій накладній. Згідно пункту 2.1 договору, ціна (вартість) товару визначається постачальником самостійно, в односторонньому порядку, встановлюється в гривнях, зазначається у видаткових накладних, включає вартість стандартної (звичайної) упаковки та стандартного (звичайного) маркування товару.

Згідно видаткових накладних від 03.06.2011 № РН-06031, від 07.06.2011 № РН-06072, від 29.07.2011 № РН-07294, від 23.08.2011 № РН-08232, від 24.08.2011 № РН-08241, від 24.08.2011 № РН-08242, від 29.08.2011 № РН-08291, від 30.08.2011 № РН-08302, від 14.09.2011 № РН-09142, від 28.09.2011 № РН-09284, від 04.10.2011 № РН-10041, від 28.11.2011 № РН-11284, від 29.11.2011 № РН-11294, від 13.12.2011 № РН-12132 ТОВ «Асті-КО» поставило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 товар (кондиціонери та теплові завіси, пульти управління) на загальну суму 726 499, 08 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Асті-КО» виписало на користь позивача податкові накладні: № 4 від 03.06.2011, № 8 від 07.06.2011, № 46 від 29.07.2011, № 55 від 22.08.2011, № 59 від 23.08.2011, № 60 від 23.08.2011, № 67 від 25.08.2011, № 74 від 26.08.2011, № 75 від 29.08.2011, № 79 від 30.08.2011, № 82 від 31.08.2011, № 23 від 13.09.2011, № 59 від 28.09.2011, № 13 від 04.10.2011, № 43 від 20.10.2011, № 84 від 25.11.2011, № 90 від 29.11.2011, № 55 від 13.12.2011.

Представником позивача на підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманого товару від ТОВ «Асті-КО» та подальшої його реалізації надано договір поставки, монтажу та пусконалагодження кондиціонерів від 19.05.2011 № 109, укладений з Державним центром зайнятості, договір про виконання монтажних робіт системи кондиціонування повітря в приміщеннях від 22.07.2011 № 61, укладений з Мар'їнським районним центром зайнятості та договір поставки від 08.08.2011, укладений з Дружківським міським центром зайнятості. Також позивачем на підтвердження виконання своїх зобов'язань перед Державним центром зайнятості, Мар'їнським районним центром зайнятості та Дружківським міським центром зайнятості надано первинні документи, складені за результатами господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами.

На підтвердження наявності у позивача складського приміщення, необхідного для зберігання товару (кондиціонерів) позивачем надано договір оренди (піднайму) нежитлового приміщення № К-170809/о-1 від 17.08.2009, укладеного з ВАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод», за умовами якого ФОП ОСОБА_2 орендує нежитлове приміщення № 1 загальною площею 134,9 кв.м., яке розташоване на першому поверсі будівлі літера «А1» за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає ФОП ОСОБА_2 право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Асті-КО».

Посилання апелянта на протокол допиту свідка від 17.01.2013 - ОСОБА_4, який надав показання, що він в 2011 році погодився стати директором ТОВ «Асті-КО» за грошову винагороду та вказав на те, що на вказаному підприємстві він на посаді директора фактично не працював, статутний фонд не формував, рахунки в банківських установах не відкривав, податкову та іншу звітність до податкових та інших контролюючих органів не складав та не подавав, будь-якого відношення до діяльності ТОВ «Асті-КО» не має не беруться колегією суддів до уваги з огляду на те, що на момент здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Асті-КО» директором останнього був ОСОБА_5, який і підписував договір та первинні документи від імені ТОВ «Асті-КО».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 04.07.2013 ОСОБА_4 став керівником ТОВ «Асті-КО» 11.04.2012, тобто після здійснення господарських операцій за участю позивача з ТОВ «Асті-КО».

Доводи апелянта про те, що отримання позивачем товару повинно бути підтверджене транспортними документами є необгрунтованими з огляду на те, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі № К-27230/10.

Доводи апелянта про недекларування контрагентом сум податкових зобовязань є також безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Асті-КО», а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 23.04.2013 № 0004401701 та № 0004461701 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 23.04.2013 № 0004401701 та № 0004461701.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.