Постанова № 33942481, 08.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2013 р.

справа № 2а/0470/13574/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьовій Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення - рішення, -

>ВСТАНОВИВ:

Позивач у жовтні 2011р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправними дії щодо складання податкового повідомлення-рішення та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскарженим рішеннями відповідача, яке прийнято за результатами перевірки та висновками відповідача щодо відсутності реальності операцій з контрагентом ТОВ «Пром Груп», оскільки позивач отримав в суборенду приміщення та використовує їх у господарській діяльності. Угода сторонами була виконана та підтверджується первинними документами. Крім того у відповідача відсутні докази нікчемності правочину. Також перевірка була проведена з порушенням норм чинного законодавства – без участі представника позивача тощо, тому прийняття рішення за результатами перевірки є протиправним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011р. у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи та ненаданням оцінки наданими позивачем доказів.

У судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представники відповідача щодо апеляційної скарги заперечили, у її задоволенні просили відмовити. Зазначили, щодо неможливості, з урахуванням кількості, укладання договорів оренди і суборенди приміщень, а також актів приймання-передачі в один день, та з тих підстав, що такі знаходяться віддалено. Також зазначають що можливо підписи на первинних документах не уповноваженої особи. Додатково зазначили щодо завищеної вартості суми за договором суборенди, а також можливого використання вказаних приміщень і раніше.

Заслухавши представників сторін, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Пром-Груп», а дії щодо прийняття податкового повідомлення-рішення відповідають нормам ст.. 86 ПК України.

Колегія суду не погоджується частково з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно матеріалам справи відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ГРУП» (код ЄДРПОУ 36841512) за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р., за результатами якої складено акт від 23.05.2011 року № 911/09-8-03/2-30487219.

Відповідно висновкам акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит в податковій декларації за серпень 2010 року на суму 7 190 308, 60 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27) по декларації за серпень 2010 року на 7 190 308,60 грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли з тих підстав, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Пром-Груп» - TOB «АТБ-МАРКЕТ» у своїй сукупності свідчать про наявність у сторін договорів під час їх укладання мети суперечної інтересам держави і суспільства, його моральним засадам – недійсний правочин.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 р. №0000518822/0.

За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Як вбачається з акту перевірки, та не спростовано сторонами, 01.05.2010р. між позивачем (суборенда тор) та ТОВ «Пром-Груп» (орендодавець) були укладені договори суборенди (у кількості 173 договори). Майно знаходиться у правомірному користуванні орендодавця – на підставі договорів оренди ТОВ «Ріал-Істейт», ТОВ «АТБ Інвест».

Вказані об’єкти передані позивачу, про що було підписано акти приймання-передачі.

Також відповідачем не спростована оплата за договорами у безготівковій формі та отримання позивачем податкових накладних відповідно до переліку визначених актом перевірки (а.с. 22 Т1).

Копії договорів, актів приймання-передачі, податкових накладних, розрахункових документів за договорами позивачем надано до матеріалів справи а.с. 181 – 246 Т1, Т2-Т7).

Вказані приміщення використовуються позивачем як мережа магазинів та як складські приміщення. Це також не спростовано відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 759 Кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так § 4. Глави 58 ЦК України встановлює норми щодо найму будівлі або іншої капітальної споруди.

Стаття 793 Цивільного кодексу України встановлює, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

У відповідності із статтею 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Отже вказані норми чинного законодавства не зобов’язують оглядати приміщення в день підписання договорів та актів приймання-передачі.

Стаття 797 ЦК України встановлює норму щодо договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), як і будь-який інший договір майнового найму, є оплатним.

Розмір орендної плати та строки її внесення визначаються сторонами в договорі. Посилання відповідача щодо на їх думку завищеної вартості є необґрунтованою на думку суду, оскільки не ґрунтується з посиланням на норми законодавства.

Посилання суду першої інстанції на невиконання позивачем вимоги ч. 3 ст. 767 ЦК України не відповідає зазначеній нормі, оскільки відповідно до вказаної норми цієї статті наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Таким чином у разі якщо позивач не переконався у відповідності речі (майна) і підписав акт прийому-передачі, вважається річ (майно) таким, що передана йому в належному стані.

Щодо посилання відповідачем на те, що договори, акти приймання-передачі підписані у святковий день 01 травня 2010р., що на його думку є порушенням трудового законодавства, то колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не заборонено укладати угоди у святкові та вихідні дні та у будь-який час дня. Крім того, недодержання позивачем норм трудового законодавства, перевірка якого відповідачем не здійснюється.

Також суд критично відноситься на посилання відповідача щодо реєстрації за деякими спірними об’єктами нерухомості реєстраторів РРО, оскільки такі реєстратори були зареєстровані відповідно інформації у 2002-2009р.р., доказів чи зареєстровані вони і по теперішній час не має. Крім того, позивач не спростовує того, що можливо деякі об’єкти нерухомості використовувались позивачем і раніше у господарській діяльності, але також на умовах оренди або суборенди та договори відповідно до норм чинного законодавства переукладали.

Також позивач зазначає, що власником майна ТОВ «Ріал Істейт» було відмовлено щодо укладання договорів оренди безпосередньо з підстав наявності у останнього зобов’язань з іншим контрагентом (а.с. 143, 164 Т.1).

Таким чином відповідачем суду апеляційної інстанції не доведено та перевіркою не визначено недодержання позивачем вимог чинного законодавства при укладанні договорів суборенди.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Крім того, у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту п.п.7.4, 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій визначеною цією нормою закону..

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Пром-Груп», та у зв'язку з оплатою контрагенту вартості отриманого товару за договором суборенди, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що в ході перевірки відповідачем не досліджувалось питання про невикористання позивачем вказаних приміщень, а навпаки не заперечують цього.

Так, висновки акта перевірки фактично ґрунтуються та акт фактично дублюється (з тими ж самими описками) на довідці Дніпропетровської МДПІ від 22.03.2011р. за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача – ТОВ «АТБ-Маркет» по фінансовим взаємовідносинам з ТОВ «Пром-Груп» (а.с. 61-75 Т1).

Щодо спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції на час виконання угоди, сумнівів не визначено.

Крім того, акт перевірки на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, відповідач приходить до висновку щодо нереального характеру угоди з підстав порушення податкової дисципліни контрагентом позивача – взаємодія його по ланцюгу.

Право платника податку на податковий кредит не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи вищезазначене та наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає не вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем до перевірки та до матеріалів справи були пред’явлені первинні документи які не підтверджують факт здійснення операцій, та відповідно колегія суддів приходить до висновку про наявність право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеним контрагентом.

Також, встановлено, що на дату здійснення спірної господарської операції контрагент позивача був зареєстровані як платники податків на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними, первинні документи підписані уповноваженою особою, а товар отриманий позивачем та використовується у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими доказами.

Колегія суддів заперечує щодо твердження відповідача, що укладений між позивачем та постачальником правочин є недійсним (нікчемним) відповідно до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України, як такий, що порушує публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судом апеляційної інстанції встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.ч.1-3, ч.5, ч.6 ст.203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та контрагентом не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін.

Таким чином висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку відмовляючи у задоволенні позову в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення, тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Проте колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині визнання дій протиправними щодо прийняття оскарженого рішення.

Відповідно до акту перевірки, така проводилась з відома ген директора та головного бухгалтера позивача.

Наказ про проведення перевірки позивачем не оскаржував ся, а також не були оскаржені дії по проведенню перевірки.

Відповідно до вимог п.86.8. ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже рішення прийнято на підставі акту перевірки.

За таких підстав в цій частині апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення – рішення – скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2011р. №0000518822/0 та в цій частині позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 07 червня 2011р. №0000518822/0.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011р. у вказаній справі залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 09 серпня 2013року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова