Постанова № 33942177, 30.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 вересня 2013 р. справа № 820/7583/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Серпутько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Корнєєвої Наталії Сергіївни Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Корнєєвої Наталії Сергіївни Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, в якому просить суд:

- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №4982246 від 14.08.2013 року, винесене Державним реєстратором прав на нерухоме майно Корнєєвою Н.С.;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - машиномісце АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19 серпня 2013 року позивачем було отримано Рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №4982246 від 14 серпня 2013 року, винесене Державним реєстратором прав на нерухоме майно Корнєєвою Н.С., згідно якого позивачу було відмовлено у здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам що їх посвідчують. Позивач вважає, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №4982246 від 14.08.2013 року, прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно Корнєєвою Н.С. є необґрунтованим та безпідставним, а отже підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях проти позову вказав, що позивачем до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції було надано договір уступки майнових прав на нерухомість №0343-43 від 09.01.2013 року. Згідно п.п.1.1.,1.2. цього договору предметом правочину є уступка майнових прав в об'єкті будівництва. Крім того, п.2.4 визначено, що право власності Довірителя на об'єкт інвестування встановлюється з моменту оформлення Забудовником права власності після здачі об'єкта в експлуатацію. На думку представника відповідача державним реєстратором вказані обставини були роз'яснені позивачу у рішенні про відмову в державній реєстрації № 4982246 від 14.08.2013 року, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

З наявної в матеріалах справи копії облікової справи №2289520 вбачається, що 30 липня 2013 року позивач, звернувся до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про реєстрацію права власності за заявником на нежитлове приміщення - машиномісце АДРЕСА_2, яка зареєстрована в базі даних про реєстрацію прав та їх обтяжень 30.07.2013р. за реєстраційний номером 2289520. Разом із вищевказаною заявою позивачем було подано пакет документів, перелік яких міститься у картці прийому заяви №4544203.

19 серпня 2013 року позивачем було отримано Рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 4982246 від 14 серпня 2013 року, винесене Державним реєстратором прав на нерухоме майно Корнєєвою Н.С. Позивачу було відмовлено у здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам що їх посвідчують, зокрема позивачем укладено договір про участь у ФФБ № 03-43 від 09.01.2013р., а декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 13.12.2012р., отже вищезазначений договір складений після прийняття об'єкту до експлуатації та зроблено посилання на ч. 2 ст. 331 ЦК України.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Управителем ТОВ «Фінансова компанія «РЕСПЕКТ БУДІНВЕСТ» укладено договір про участь у ФФБ №03-43 від 09.01.2013 року, згідно умов якого за позивачем закріплено об'єкт інвестування - нежитлове приміщення (машиномісце АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи вищезазначений договір укладено після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, оскільки декларація про готовність об'єкта до експлуатації складено 13.12.2012 року.

09.01.2013 року позивач сплатив вартість закріпленого об'єкта інвестування, що підтверджується пл. дорученням №1 від 09.01.2013 року про зарахування коштів на інвестування в нерухомість згідно договору №03-43 про участь у ФФБ від 09.01.2013 року, яке міститься в матеріалах справи.

09.01.2013 року отримав від Управителя ТОВ «Фінансова компанія «РЕСПЕКТ БУДІНВЕСТ» Довідку про 100% оплату вартості об'єкту інвестування №15 від 09.01.2013 року. Довідка є документом, що підтверджує право довірителя на отримання у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування відповідно до ст. 19 ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» № 978-IV від 19.06.2003 р.

11.01.2013 року копія цієї Довідки про 100% оплату вартості об'єкту інвестування №15 від 09.01.2013 року було надано Забудовнику ПАТ «ХНТК», згідно якої, для оформлення правовстановлюючих документів Забудовник та позивач підписали складений Забудовником акт прийняття-передачі об'єкта інвестування, а саме Акт прийому-передачі від 11.01.2013 р. за договором ФФБ №03-43 від 09.01.2013. Згідно акту Забудовник передав, а Довіритель (ОСОБА_1) прийняв нерухоме майно, що є предметом Договору ФФБ №03-43 від 09.01.2013р., а саме об'єкт нерухомого майна : Нежитлове приміщення (машиномісце) АДРЕСА_2. Характеристика приміщення (машиномісця), які вказані в Договорі відповідають проектній документації, загальна площа:17,6 м.кв.

Відповідно до ч.9 ст.14 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачено, що після введення об'єкта будівництва в експлуатацію управитель може продовжити укладання договорів про участь у ФФБ із закріпленням об'єктів інвестування за довірителями до моменту отримання письмової вимоги забудовника повернути йому майнові права на об'єкти інвестування, які не передані довірителям. Забудовник зобов'язаний прийняти від управителя такі майнові права.

Такі умови Закону передбачені п.п.3.15 Договору про організацію спорудження об'єкту будівництва №2 від 27.04.2010 року, укладеного між Управителем ТОВ «Фінансова компанія «РЕСПЕКТ БУДІНВЕСТ» та Забудовником ВАТ «ХНТК», яким передбачено, що після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію Управитель може продовжити укладання Договорів про участь у ФФБ із закріпленням Об'єктів інвестування за Довірителями до моменту отримання письмової вимоги забудовника повернути йому майнові права на об'єкти інвестування, які не передані довірителям.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» закріплення об'єкта інвестування за довірителем - встановлення правовідносин між довірителем та управителем на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва, за яких у довірителя виникає право вимоги на цей об'єкт інвестування у майбутньому. Вказане визначення передбачено умовами договору №03-43 про участь у ФФБ від 09.01.2013р.

Таким чином, приписи вимог вищезазначеного Закону та умов договорів не забороняють, а навпаки передбачають право закріплювати об`єкти інвестування за довірителями після введення об'єкта в експлуатацію шляхом укладання договору про участь у фонді фінансування будівництва.

Отже, з огляду на вищезазначені приписи Закону та умови договорів, укладання між управителем та довірителем (позивачем) договору ФФБ №03-43 від 09.01.2013 року, після введення об'єкту в експлуатацію відповідає вимогам Закону, умовам договорів та правилам ФФБ. За таких обставин, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про невідповідність заявлених прав документам що їх посвідчують, з огляду на те, що договір складено після введення об'єкта в експлуатацію є необґрунтованою.

Взаємовідносини управителя, довірителя та забудовника після введення об'єкту в експлуатацію врегульовано ст.19 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.19 цього Закону передбачено, що на підставі даних щодо фактичної загальної площі об'єктів інвестування довіритель за поточною ціною вимірної одиниці об'єкта інвестування здійснює остаточні розрахунки з управителем ФФБ та отримує в управителя ФФБ в обмін на свідоцтво про участь у ФФБ довідку за встановленою формою. Ця довідка є документом, що підтверджує право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 цього Закону передбачено, що отриману від управителя ФФБ довідку про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування довіритель надає забудовнику для подальшого оформлення права власності на закріплений за ним об'єкт інвестування.

Для оформлення правовстановлюючих документів забудовник та довіритель підписують складений забудовником акт прийняття-передачі об'єкта інвестування. (ч.6 ст. 19 цього Закону).

Органи місцевого самоврядування оформлюють право власності довірителя на об'єкт інвестування на підставі довідки про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування, при цьому органи місцевого самоврядування не мають права вимагати будь-яких інших документів щодо участі довірителя у ФФБ. (ч. 11 ст. 19 цього Закону)

Оформлення права власності на нежитлові приміщення здійснюється довірителем самостійно та за свій рахунок на підставі документів, отриманих від забудовника. (ч. 12 ст. 19 цього Закону).

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір про участь у ФФБ не є документом на підставі якого здійснюється реєстрація права власності, а регулює взаємовідносини між управителем та довірителем, єдиним документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за інвестором об'єкта інвестування, є отримана від управителя такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування, яка подається для реєстрації та документи надані забудовником.

Вказана позиція також підтверджується абз. 2 п. 47 Постанови КМУ № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" у разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться за інвестором у результаті його участі у фонді фінансування будівництва, документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за інвестором об'єкта інвестування, є отримана від управителя такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування.

Позивачем було дотримано умов щодо отримання довідки, складання акту прийому - передачі об'єкта інвестування та отримано документи від забудовника, а саме копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ХК 14312502758 від13.12.2012р., договору оренди землі від 18.10.2004р. з додатками, рішення №192 від 27.04.05р. Про упорядкування нумерації будівель по АДРЕСА_3, які були подані разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що підтверджується карткою прийому заяви №4544203 від 30.07.2013р.

На виконання вимог п. 29 цієї Постанови КМУ № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" позивачем було також подано технічний паспорт на такий об'єкт.

Суд зазначає, що у своїй діяльності, при проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції керується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-1V від 01.07.2004р., "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011р.

Згідно преамбули Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з п.п.5, 16 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до п. 1, 2, 6 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п. 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно державний реєстратор у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна;

Відповідно до пункту 35 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок ведення), державний реєстратор за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень оформляє свідоцтво про право власності на нерухоме майно, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування.

З аналізу наведених норм Закону, Порядку та Порядку ведення вбачається, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі документів, визначених у статті 19 Закону, у тому числі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке оформлює за результатом розгляду заяви та доданих до неї документів, тобто перед прийняттям відповідного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п. 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування). У разі подання документів заінтересованою особою особисто така особа, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податку), крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.

Згідно з п. 9 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. У разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзаці другому або третьому цього пункту, документ, що підтверджує її повноваження.

Відповідно до п.29 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.

Згідно п.47 вищезазначеного Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна, будівництво яких здійснювалося із залученням від фізичних та юридичних осіб коштів на інвестування та фінансування об'єктів будівництва, заявник, крім документів, що зазначені в абзацах першому - п'ятому пункту 46 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: затверджений особою, що залучала від фізичних та юридичних осіб такі кошти, перелік інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні об'єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав; установлений законодавством документ, що підтверджує набуття у власність інвестором закріпленого за ним об'єкта інвестування (інвестиційний договір, договір про пайову участь тощо).

З огляду на приписи абз.2 п.47 Постанови КМУ № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за інвестором об'єкта інвестування, є отримана від управителя такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування.

Згідно абзаців першого - п'ятого пункту 46 цього Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку та завірену в установленому порядку копію примірника кадастрового плану земельної ділянки на паперовому носії (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

При цьому суд зазначає, що згідно роз'яснення п. 3, 4 Державної реєстраційної служби № 165/06-15-13 від 15.04.2013р. «Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані та реконструйовані об'єкти нерухомого майна державний реєстратор прав на нерухоме майно приймає як перелік інвесторів так і витяги чи довідки з них, щодо окремої особи інвестора, якщо заява подається інвестором будівництва, особою яка придбала такі майнові права тощо та заявником подається копія відповідного документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку, засвідчена в установленому порядку особою, якій такий документ видано.

З облікової справи №2289520 вбачається, що позивачем до заяви про державну реєстрацію права власності на машиномісце АДРЕСА_2 були подані до державного реєстратора, передбачені положеннями Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документи, а саме: копія паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру заявника; оригінал та копія довідки №15 від 09.01.2013 року про 100% оплату вартості об'єкту інвестування; договору №03-43 про участь у Фонді фінансування будівництва від 09.01.2013р., акт прийому - передачі від 11.01.2013р.; договір уступки майнових прав на нерухомість №03-43-43 від 09.01.2013р.; витяг з реєстру інвесторів по об'єкту будівництва (гаражу - стоянки в житловому будинку) за адресою АДРЕСА_4; платіжне доручення №1 від 09.01.2013р.про зарахування коштів на інвестування в нерухомість згідно договору №03-43 про участь у ФФБ від 09.01.2013р.; копія договору оренди землі від 18.10.2004р. з додатками; копія рішення №192 від 27.04.05р. Про упорядкування нумерації будівель по АДРЕСА_3; копія договору №2 про організацію спорудження об'єкту будівництва від 27.04.2010р.; оригінал та копія технічного паспорту на машиномісце; квитанції про сплату державного мита за реєстрацію, надання інформації, внесення змін.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач повинен був на підставі довідки про 100% оплату вартості об'єкту інвестування отриманої позивачем від управителя такого фонду про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування оформити свідоцтво про право власності на нерухоме майно - машиномісце АДРЕСА_2 та у зв'язку з поданням вищезазначених документів здійснити реєстрацію права власності на вказаний об'єкт за позивачем.

Відповідно до положень ч.4 ст.24 Закону України №1952-ІV, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідачем не доведено наявність невідповідності заявлених позивачем прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Наявність у державного реєстратора інших підстав для відмови у державній реєстрації прав власності на вищезазначене нежитлове приміщення відповідачами не зазначено та не доведено, а судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що у державного реєстратора не було підстав для прийняття рішення про відмову позивачеві у державній реєстрації прав власності на вищезазначене машиномісце.

Окремо суд зауважує, що під час розгляду справи представником відповідача було зазначено, що у разі подання позивачем заяви про реєстрацію права власності за заявником на нежитлове приміщення - машиномісце АДРЕСА_2 без додавання договору уступки майнових прав на нерухомість №03-43-43 від 09.01.2013 року, державний реєстратор повинен був провести всі дії з державної реєстрації права власності за заявником.

З огляду на викладене, суд критично ставиться до заперечень відповідача, які ґрунтуються на припущеннях та моделювання вирогідних ситуацій та вважає, що оскаржувані дії державного реєстратора повинні у повній мірі відповідати вимогам діючого законодавства.

За приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №4982246 від 14.08.2013 року, прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно Корнєєвою Н.С., та як наслідок необхідність його скасування.

Оскільки державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення має передувати відповідна процедура, дотримання якої у повному обсязі є предметом розгляду зазначеної справи та відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" на орган державної реєстрації прав покладено обов'язок проводити державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у їх реєстрації, а державний реєстратор який приймає рішення є лише посадовою особою вказаного органу, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог про зобов'язання Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - машиномісце АДРЕСА_2.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ОСОБА_1 всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 34,41 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Корнєєвої Наталії Сергіївни Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №4982246 від 14.08.2013 року, винесене Державним реєстратором прав на нерухоме майно Корнєєвою Н.С..

Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - машиномісце АДРЕСА_2.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійка).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 07.10.2013 року.

Суддя Біленський О.О.