Постанова № 33942158, 30.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 р. № 820/5634/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Яковлєвої Н.П., Новоченко Г.І.,

відповідача - Лисенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.07.2013 р. №0000442200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 267241,25 грн. та № 0000432200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 145 251,25 грн.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що вказані рішення були прийняті відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства України, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивачем, зокрема зазначається, що під час аналізу в акті перевірки ціни реалізації послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та їх собівартості, податковим органом був зроблений висновок щодо безпідставного завищення позивачем валових витрат на суму 1892523,39 грн., в тому числі 660306,04 грн., які на думку відповідача безпідставно були включені підприємством до складу валових витрат. Саме на підставі такого висновку податковою під час перевірки були скориговані рядки 04.1 "Витрати на поліпшення основних фондів" декларацій підприємства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., на суму 1892523,39 грн., в тому числі 660306,04 грн., що відображено у відповідних додатках до акту перевірки. Крім того, 660306,04 грн., які на думку відповідача безпідставно були включені позивачем до складу валових витрат, увійшли до скоригованого перевіркою приросту балансової вартості запасів - рядки 01.2 декларацій підприємства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., що відображено у відповідних додатках до акту перевірки. Таким чином, позивач вважає, що під час перевірки відповідачем двічі був збільшений об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 660306,04 грн.: вперше, через зменшення витрат по рядку 04.1, вдруге - через збільшення доходів по рядку 01.2.

Позивач також зазначає, що надані для перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ПП "Промтранспоставка", ПП "Тевес Юніон", ПП "Світ Касандри-350" та ТОВ фірма "Сат Імпекс" не були визнані нечинними, незаконними або такими, що фактично не були виконані. В акті перевірки відсутні жодні докази того, що позивач та його контрагенти недодержали в момент вчинення правочинів вимог, що встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Безпідставними та необґрунтованими, на думку позивача, є твердження в акті перевірки щодо не встановлення фактів передачі товарів (послуг) від ПП "Промтранспоставка", ПП "Тевес Юніон", ПП "Світ Касандри-350" та ТОВ фірма "Сат Імпекс" до підприємства позивача.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що в ході перевірки ТОВ "Автотранс - Балаклія" виявлені порушення податкового законодавства, які призвели до заниження податку на додану вартість внаслідок заниження валових доходів та завищення валових витрат, а також неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ. За таких обставин відповідач вважає вимоги позову необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України, згідно з ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковими в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" (код за ЄДРПОУ 32898172) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.06.2013 №442/22- 047/32898172 (т. 1 а.с. 19-102).

Висновками зазначеної перевірки встановлені порушення податкового законодавства, зокрема:

- п.п.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку із чим підприємством позивача занижені валові доходи за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року на суму 1170681,00 грн.;

- п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п. 5.6, п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку із чим підприємством позивача занижені валові витрати за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року на суму 574213,00 грн.;

У зв'язку із чим податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "Автотранс-Балакля" збільшений об'єкт оподаткування за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року на суму 596468,00 грн.

- у перевіряємому періоді встановлено заниження податку на прибуток у сумі 149116,00 грн.;

- на порушення вимог п. 135.4, п.п. 135.5.4, п.п. 135.5.5, п.п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п.137.1 ст. 137 розділу ІІІ Податкового кодексу України, ТОВ "Автотранс-Балакля" занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 252203,00 грн.;

- порушення вимог п. 138.2 п. 138.4, п.п. 138.10.2, абз. 3 п.п. "в" п.п. 138.10.4, п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, ТОВ "Автотранс-Балакля" занижено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 448841,00 грн.

У зв'язку із чим податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "Автотранс-Балакля" зменшений об'єкт оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року на суму 196638,00 грн.

- завищення податку на прибуток підприємством позивача у сумі 47739,00 грн. за період 01.04.2011 по 31.12.2012 року.

- порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168\97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту податкових накладних формально складених від ПП "Тевес Юніон"; ТОВ фірма "Сат Імпекс"; ПП "Світ Касандри -350", ПП "Промтранспоставка", у зв'язку із чим завищено податковий кредит всього на суму 213793,36 грн., в тому числі за червень 2010 на суму 40217,85 грн., за липень 2010 на суму 60567,83 грн., за серпень 2010 на суму 26698,00 грн., за вересень 2010 на суму 47253,46 грн., за жовтень 2010 на суму 24912,17 грн., за листопад 2010 року на суму 14144,05 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області із запереченнями від 17.06.2013 року (т.2 а.с. 40-43). За результатами розгляду зазначених заперечень Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської надана відповідь від 25.06.2013 року №2251/10/22-0-14 (т. 2 а.с. 44-58), яким висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки від 10.06.2013 №442/22- 047/32898172 начальником Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області 01 липня 2013 р. відносно ТОВ "Автотранс-Балакля" були прийняті податкові повідомлення рішення: № 0000432200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 145251,25 грн.; №0000442200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 267241,25 грн. (т. 1 а.с. 17-18).

Щодо рішення № 0000432200 про порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за період з 01.01.2012 по 31.03.2011 р. суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З аналізу вказаного закону випливає, що датою формування валових витрат є дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів або оприбуткування платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до приписів п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Судовим розглядом встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ "Автотранс-Балаклія" є здійснення перевезень вантажним автомобільним транспортом. Для підготовки та організації такого виду господарської діяльності підприємство повинно тримати свої автомобілі в належному стані. Даний факт підтверджується статистичною довідкою, копія якої міститься в матеріалах справи.

Саме тому в 2010 році до складу валових витрат підприємством позивача було віднесено 660306,04 грн. витрат, пов'язаних саме з підготовкою та організацією перевезень вантажним автомобільним транспортом, що, на думку суду, не суперечить вимогам п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пункт 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається в акті перевірки відповідач, регулює порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів), витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом.

У своєму Листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд, зокрема, зазначив, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент придбання ТМЦ підприємство мало намір використовувати їх у господарській діяльності, з якою пов'язана сутність валових витрат. Тому, зазначене спростовує доводи відповідача про порушення з боку ТОВ «Автотранс-Балаклія» норм п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, в акті перевірки відповідач не зазначив, який саме з абзаців п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» був порушений підприємством. Між тим, жодна з норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вказувала на те, що списання з балансу товарно-матеріальних цінностей незалежно від підстав, слід розглядати, як використання їх не у господарській діяльності.

Актом перевірки відповідачем, у свою чергу, відображено перевищення сум витрат на поліпшення основних фондів понад 10% у сумі 660306,04 грн. (стор 20-21).

Крім того, судовим розглядом встановлено, що реалізація товарів (робіт/послуг) власного виробництва повинна була здійснюватися за цінами, що не нижче повної собівартості понесених витрат. На думку перевіряючого органу підприємством позивача цю суму було перевищено та складала 1892523, 39 грн., яку повинно виключити зі складу валових витрат відповідного періоду (табл. 17 в Акті перевірки).

Позивачем зазначається, що ці висновки зроблені відповідачем без урахування того, що в складі собівартості, згідно бухгалтерського обліку, входять витрати, які не входять до складу валових витрат згідно податкового обліку, а саме: сума у розмірі 660306,04 грн. - витрати на ремонт основних фондів, які перевищували згідно вимог податкового законодавства 10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів, станом на початок звітного року.

Судом встановлено, що згідно до акту перевірки, під час перевірки були скориговані рядки 04.1 "Витрати на придбання товарів, послуг" декларацій підприємства з податку на прибуток у періоді з 01.01.2010 року по 31.03.2011 на суму 1892523,39 грн., в тому числі 660306,04 грн., що також відображено у додатках до акту перевірки.

Крім того, за матеріалами справи з'ясовано, що перевищення сум витрат на поліпшення основних фондів понад 10% у сумі 606306,04 грн. увійшли до скоригованого перевіркою приросту балансової вартості запасів - рядки 01.2 декларацій підприємства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.03.201 року, що також відображено у відповідних додатках до акту перевірки (стор. 5, додатки до акту "Відомості про балансову вартість товарних запасів, матеріальних ресурсів і малоцінних предметів" за 3 та 4 квартали 2010 року відповідно).

Таким чином, сума коригування валових витрат підприємства при проведені аналізу ціни реалізації власних послуг та їх собівартості повинна складати 1892523,39 - 660306,04, що дорівнюватиме 1232217,35 грн., де 1892523,39 грн. є сума перевищення бухгалтерської собівартості над ціною реалізації та 660306,04 грн. є сума перевищення 10% витрат на поліпшення основних фондів, яка не входить до складу валових витрат.

Таким чином, актом перевірки податковим органом було двічі зменшено витрати підприємства на суму 660306,04 грн., що привело до збільшення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 606306,04 грн.

Згідно ст. п.п.8.7.1 п.8.7. ст.8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, яка діяла на підставі виникнення спірних правовідносин, витрати, пов'язані з ремонтом та поліпшенням основних фондів у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, до складу валових витрат не входять. Витрати, які перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів 2-4 груп чи окремих об'єктів основних фондів 1 групи та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів 1 групи станом на початок розрахункового кварталу (абзац другий пп. 8.7.1 Закону).

Згідно до приписів пункту 1.43. ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», дозволяється використання термінів з бухгалтерських стандартів тільки у випадках, визначених Законом про прибуток і якщо вони не суперечать Закону про прибуток.

Саме тому, здійснивши зменшення сум витрат на поліпшення основних фондів понад 10% на 660306,04 грн. і коригування приросту балансової вартості запасів, при здійснені розрахунку суми перевищення валових витрат над валовими доходами і проведені аналізу ціни реалізації послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та їх собівартості, собівартість також повинна бути зменшена на скориговану суму валових витрат - 660306,04 грн., які повинні бути віднесені на збільшення балансової вартості основних фондів відповідних груп.

Таким чином, сума перевищення валових витрат над валовими доходами, яка підлягає коригуванню по ряд. 04.1 Декларації про прибуток підприємства, повинна складати 8533326,3 - 100443,44 - (10000264,59-660306,04)-325141,66 = 1232217,35 грн., де: 8 533326,30 грн. - дохід від реалізації послуг Кт 70; 100443,44 грн. - вирахування з доходу Дт 704 (10000264,59 - 660306,04)= 9339958,55 грн. - собівартість, відкоригована відповідно до ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; 325 141,66 грн. - адміністративні витрати Дт 92.

Отже, висновки відповідача (стор. 20-21 акту) щодо порушення позивачем вимог п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є неправомірними, оскільки перевіркою безпідставно збільшено об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 660306,04 грн. і донарахована сума податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 30.04.2011 р., що підлягає зменшенню на 165076,51 грн.

Як з'ясовано матеріалами справи, під час аналізу в акті перевірки ціни реалізації послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та їх собівартості (стор. 15-17), відповідачем був зроблений висновок щодо безпідставного завищення позивачем валових витрат на суму 1892523,39 грн., в тому числі 660306,04 грн., які на думку податкового органу, безпідставно були включені підприємством позивача до складу валових витрат.

Саме на підставі такого висновку відповідачем під час перевірки були скориговані рядки 04.1 "Витрати на поліпшення основних фондів" декларацій підприємства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., на суму 1892523,39 грн., в тому числі 660306,04 грн., що відображено у відповідних додатках до акту перевірки.

Крім того, 660306,04 грн., які на думку відповідача безпідставно були включені позивачем до складу валових витрат, увійшли до скоригованого перевіркою приросту балансової вартості запасів - рядки 01.2 декларацій підприємства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., що відображено у відповідних додатках до акту перевірки.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України №334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Слід зазначити, що відповідачем при складанні акту перевірки та зазначенні про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням пп.1.22.1 п.1.22 та п.1.25 ст.1 цього Закону, у відповідності до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. № 984, не наведено та не зазначено відомостей, з посиланням на первинні документи, в яких містилася б інформація щодо операцій за вказаним у акті договорами, які саме враховувались перевіряючими при проведенні перевірки та визначенні суми заборгованості, не наведено суму заборгованості за кожною з операцій, не визначено дату виникнення вказаної заборгованості.

Також, як вбачається з акту перевірки, в ході її проведення встановлено порушення підприємством позивача вимог п. 138.2 п. 138.4, п.п. 138.10.2, абз. 3 п.п. "в" п.п. 138.10.4, п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого податковим органом встановлено, що ТОВ "Автотранс-Балаклія" занижено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 448841,00 грн.

Відповідно до п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Згідно з п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В ході судового розгляду справи представниками відповідача надані пояснення, що у зв'язку з набуттям чинності Податковим кодексом України, десятивідсотковий ліміт, в межах якого платник податку має право на віднесення витрат на ремонт основних засобів до витрат по податковому обліку по податку на прибуток, прийнятий як нульовий. Правового обґрунтування даного твердження представниками відповідача не надано.

Щодо інших первинних документів, по яким встановлено завищення витрат по ремонтам, позивачем надані дані бухгалтерського обліку підприємства, які підтверджують, що вказані суми віднесені на збільшення балансової вартості основних засобів та не включалися до складу витрат.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані Податковий кодекс України (далі - ПК України) не передбачають вибіркове зменшення валових витрат платника податків на власний розсуд, як це було зроблено перевіряючими під час перевірки ТОВ «Автотранс-Балаклія», та які були б не підтверджені первинними документами такого платника податків.

Статтею 83 ПК України передбачений вичерпний перелік матеріалів, які надають право податковій службі робити висновки під час проведення перевірок. В цьому переліку відсутня така підстава, як вибіркове зменшення валових витрат та аналіз податкової звітності платника податків без аналізу первинних документів, на підставі яких платником податків подається звітність до податкової служби.

В свою чергу позивач під час проведення перевірки виконав вимоги ст. 85 ПК України та надав представнику відповідача всі первинні документи, які витребувалися останнім та які були необхідні йому під час перевірки.

В той же час, в акті перевірки відсутні жодні посилання на підставі яких первинних документів позивача (угоди, накладні, рахунки, рахунки-фактури, акти прийому-передачі, ТТН, податкові накладні та ін.) податковим органом були зроблені висновки щодо законності та обґрунтованості подвійного збільшення позивачу за 2010 рік об'єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 660 306,04 грн.: один раз через зменшення витрат по рядку 04.1, а другий раз через збільшення доходів по рядку 01.2. Посилання ж відповідача на те, що під час перевірки позивач не надавав пояснення на запити податкового органу також є необґрунтованими, так як основною підставою для висновків, які податкова служба має право робити під час перевірки, це є перш за все первинні бухгалтерські документи платника податків.

Таким чином, висновок відповідача про безпідставне завищення валових витрат на суму 1892523,39 грн., викладений в акті перевірки, зроблений не на підставі коригування витрат по придбанню ПММ, а на підставі порівняння виробничої собівартості та вартості реалізації послуг за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 року.

Так, позивачем зазначається, що вся вартість здійснених ремонтів, (в тому числі сума у розмірі 660306,04 грн., відкоригована як понадлімітні витрати на ремонти), врахована в складі собівартості на рахунку 90. Сума виробничих витрат, яку відповідач в акті перевірки та письмових пояснення порівнює з вартістю реалізації, складає 8241633,81 грн., де: Кт 13 рах. - амортизація у сумі 1008619,07 грн., Кт 20 рах. - списання матеріалів у сумі 5877916,53 грн. (в т.ч. і вартість запчастин по рах.201 і 207, що підтверджується даними обліку, наданими копіями головних книг підприємства, а також цей факт підтверджено і таблицями перевіряючих у акті перевірки і у письмових поясненнях до акту перевірки), Кт. 22 рах.- списання МШП у сумі 7838,09 грн., Кт. 28 рах.- собівартість реалізованих товарів у сумі 5121,87 грн., Кт. 37 рах.- витрати на відрядження та інші витрати через підзвітних осіб у сумі 108132,49 грн., Кт. 65 рах. - витрати на обов'язкове соціальне страхування у сумі 219225,58 грн., Кт. 66 рах. - витрати по заробітній платі у сумі 618574,45 грн., Кт. 91 рах. - інші витрати загальновиробничого призначення у сумі 396736,73 грн. Разом - 8241633,81 грн.

У відповідності до глави 14 ст. 142 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003 року, зі змінами та доповненнями, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення сум валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Таким чином, коригуванню по рядку 04.1 Декларації про прибуток підлягає сума перевищення валових витрат над валовими доходами. Для розрахунку такого перевищення необхідно враховувати саме валові витрати, відкориговані відповідно до ст.8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час перевірки відповідачем двічі був збільшений об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 660306,04 грн.: один раз через зменшення витрат по рядку 04.1, а другий раз через збільшення доходів по рядку 01.2.

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0000432200 обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо правомірності визначення податку на додану вартість та податкового кредиту за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 судом встановлено, що ТОВ "Автотранс-Балаклія" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 3538667,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення всього на суму 213793,36 грн., в тому числі: за червень 2010 на суму 40217,85 грн., за липень 2010 на суму 60567,83 грн., за серпень 2010 на суму 26698,00 грн., за вересень 2010 на суму 47253,46 грн., за жовтень 2010 на суму 24912,17 грн., за листопад 2010 року на суму 14144,05 грн. Відповідачем зазначено, що підприємство позивача безпідставно включило до складу податкового кредиту податкові накладні формально складені та отримані від ПП "Тевес Юніон"; ТОВ фірма "Сат Імпекс"; ПП "Світ Касандри -350", ПП "Промтранспоставка", у зв'язку із чим завищено податковий кредит всього на суму 213793,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Автотранс Балаклія" здійснювало операції з придбання автопослуг вантажними автомобілями, дизпалива, сидельних тягачів, шин, акумуляторів, ПММ, електричної енергії, запасних частин, тощо.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Автотранс Балаклія" було придбано транспортно- експедиційні послуги у ПП "Промтранспоставка" (код ЄДРПОУ 34330452) згідно договору № 1/07/2010 від 01.07.2010. Податковий орган вважає, що зазначені операції із придбання та реалізації не мали товарний характер, оскільки під час перевірки не надано документів, підтверджуючих факти здійснення доставки товару (товарно-транспортні накладні, акти приймання товарів). На підставі цього відповідачем робиться висновок про формування підприємством позивача "штучного" податкового кредиту, при відсутності отримання економічних вигод.

В ході розгляду справи встановлено, що ТОВ "Автотранс -Балаклія" придбало у ПП "Світ Касандри - 350" (код ЄДРПОУ 33677233) запасні частини та автошини в асортимент, згідно договору №б/н від 01.10.2010. Відповідачем в ході перевірки зроблено висновок про порушення вимог п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту податкових накладних формально складених від ПП "Світ Касандри-350", чим було завищено податковий кредит у сумі 22162,17 грн.

Також, під час судового розгляду з'ясовано, що ТОВ "Автотранс -Балаклія" придбало у ТОВ "САТ ІМПЕКС" (код ЄДРПОУ 32564148) без договору автошини в асортименті. Відповідачем зазначається, що під час перевірки підприємством позивача не було надано жодного документу, підтверджуючого транспортування чи зберігання зазначених матеріалів, крім того не надано актів на списання зазначених шин, крім того, в жодній видаткові накладній не вказано номеру та від якої дати були довіреності на отримання ТМЦ, не вказані ініціали особи, що фактично отримувала зазначені ТМЦ. У зв'язку із чим відповідачем зроблений висновок про порушення ТОВ "Автотранс -Балаклія" вимог п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на вартість" в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту податкових накладних формально складених та отриманих від ТОВ фірма "Сат Імпекс" та завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з цим контрагентом на суму 13369,05 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Автотранс Балаклія" придбавало у ПП "Тевес Юніон" (код 36520701) дизельне пальне, згідно договору б/н від 01.06.2010 та запасні частини шин в асортименті, згідно договору б/н від 01.06.2010 року.

Відповідач зазначає, що до перевірки не було надано жодного документу, який підтверджував би транспортування чи зберігання зазначених ТМЦ, не надано актів на їх списання, в видаткових накладних не зазначений № та дата довіреності на отримання ТМЦ, не зазначені ініціали особи, яка фактично отримувла ТМЦ, тощо. У зв'язку із чим відповідачем робиться висновок про порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ПП "Тевес Юніон", які складені формально, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 173753,81 грн.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин позивача з вищезазначеними контрагентами регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентувались п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", яким зазначалось, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Крім того, частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження обставин здійснення господарських операцій надані копії відповідних договорів (т. 1 а.с. 187-189; 222-223; 236-237; т. 2 а.с. 9-10), податкових та видаткових накладних, акти здачі-прийняття робіт, копії товарно- транспортних накладних, які містять відомсті про вантаж. На підтвердження реальності проведення господарських операцій, позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень, що підтверджують факт оплати підприємством за придбані ТМЦ.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо отримання коштів матеріали справи не містять.

Судом зазначається, що підпунктом 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 визначався вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, що мала містити податкова накладна, видана продавцем покупцю. Під час планової виїзної перевірки у фахівців податкового органу жодних зауважень щодо наданих податкових накладних, виписаних ПП «Промтранспоставка», ПП «Тевес-Юніон», ПП «Світ Касандри-350» та ТОВ фірма «Сат Імпекс», не виникло, що також підтверджується змістом акту перевірки.

Крім того, зазначені в акті перевірки контрагенти позивача на час здійснення правочинів та поставки товару були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, що підтверджується відповідними відомостями із сайту ДПС України (копії відомостей містяться в матеріалах справи), а саме: ПП «Промтранспоставка» зареєстровано платником ПДВ 22.05.2006 р. та є ним до даного часу. Таким чином, на час здійснення правочину з позивачем у вересні-листопаді 2010 року ПП «Промтранспоставка» мало право укладати відповідні угоди та виписувати податкові накладні; ПП «Світ Касандри-350» - свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.03.2011 р., тобто вже після укладання правочину з позивачем, поставки на адресу підприємства позивача відповідного товару та виписки податкових накладних в жовтні 2010 року; ТОВ фірма «Сат Імпекс» - свідоцтво платника ПДВ було анульовано 09.06.2011 р., тобто вже після укладання правочину з позивачем та поставки на адресу підприємства відповідного товару та виписки податкової накладної в листопаді 2010 року; ПП «Тевес-Юніон» - свідоцтво платника ПДВ було анульовано 28.04.2011 р., також після укладання правочину з позивачем, поставки на адресу підприємства позивача відповідного товару та виписки податкових накладних в червні-вересні 2010 року.

Крім того, в акті перевірки відсутні зауваження до податкових накладних, отриманих від ПП «Промтранспоставка», ПП «Тевес-Юніон», ПП «Світ Касандри-350» та ТОВ фірма «Сат Імпекс».

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в судовому засіданні належного виконання сторонами договору, реальності укладеного правочинів, оскільки на момент здійснення господарських операцій постачальники позивача були платниками податку на додану вартість, статуси постачальників позивача не заперечувались відповідачем.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, спірні договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, зазначена сума податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних. При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінансово - господарською документацією. Згідно зазначених податкових накладних, позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

З вищенаведених положень Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що в розумінні зазначеного Закону існують декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної; придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності платника податку; сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Всі вищезазначені документи були надані позивачем до перевірки та були в наявності відповідача , що підтверджується актом перевірки

Суд звертає увагу, що зазначені документи бухгалтерської та податкової звітності були надані до перевірки, зауважень до яких під час останньої у відповідача не було. Твердження того в частині не надання позивачем до перевірки документів на підтвердження господарських відносин з ПП "Тевес Юніон"; ТОВ фірма "Сат Імпекс"; ПП "Світ Касандри -350", ПП "Промтранспоставка" - є безпідставними та нічим не підтвердженими.

Таким чином, на момент перевірки позивача, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту у декларації за червень 2010 на суму 40217,85 грн., за липень 2010 на суму 60567,83 грн., за серпень 2010 на суму 26698,00 грн., за вересень 2010 на суму 47253,46 грн., за жовтень 2010 на суму 24912,17 грн., за листопад 2010 року на суму 14144,05 грн., відповідають зазначеним у податкових накладних.

У зв'язку із чим судом робиться висновок, що податковий кредит покупця - ТОВ «Автотранс Балаклія» вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, як такі, що не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Отже, ТОВ «Автотранс Балаклія» мало усі законодавчі підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ПП "Тевес Юніон"; ТОВ фірма "Сат Імпекс"; ПП "Світ Касандри -350", ПП "Промтранспоставка" за червень -жовтень 2010 року, а викладені у акті перевірки висновки є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні посадовими особами органу державної податкової служби норм чинного податкового законодавства України та не можуть вважатися підставою для донарахування податку на додану вартість.

В ході розгляду справи судом не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами інший результат, ніж придбання товару, який в подальшому використовувався у господарській діяльності. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Окрім того в судовому засіданні встановлено, що товар придбавався позивачем у ПП "Тевес Юніон"; ТОВ фірма "Сат Імпекс"; ПП "Світ Касандри -350", ПП "Промтранспоставка" з метою його подальшого використання для здійснення своєї господарської діяльності.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Щодо тверджень відповідача відносно відсутності мети отримання економічних вигод та сумніву про фактичність (реальність) здійснення господарських операцій при наявності всіх первинних документів, судом зазначається наступне.

Так, податковим органом під час перевірки встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП "Промтранспоставка" (стор. 40-41 акту перевірки) , ПП "Тевес Юніон" (стор 54-56 акту перевірки); ТОВ фірма "Сат Імпекс" (стор. 52 акту перевірки); ПП "Світ Касандри -350" (стор 48-49 акту перевірки).

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що викладене в акті судження податкового органу про нікчемність спірних правочинів ґрунтується виключно на мотивах складених за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача, а саме:

- акту перевірки ПП "Промтранспоставка" (код ЄДРПОУ 34330452) від 17.06.2001 р. №2552/2305/34330452, який був складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, стосовно вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків (ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України), укладених ПП "Промтранспоставка", в тому числі з позивачем;

- акту перевірки ПП "Світ Касандри-350" (код ЄДРПОУ 33677233) від 09.03.2011 р. №718/10-018/33677233, який був складений ДПІ у Київському районі м. Харкова, стосовно вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків (ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України), укладених ПП "Світ Касандри-350", в тому числі з позивачем;

- акту перевірки ТОВ фірма "Сат Імпекс" (код ЄДРПОУ 32564148) від 12.03.2013 р. №119/22.4-07/32564148, який був складений ДПІ у Київському районі м. Харкова, стосовно вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків (ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України), укладених ТОФ фірма "Сат Імпекс", в тому числі з позивачем;

- акту перевірки ПП "Тевес Юніон" (код ЄДРПОУ 36520701) № 119/22.4-07/32564148 від 12.03.2013 року, стосовно вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків (ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України), укладених ПП "Тевес Юніон", в тому числі з позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що судження податкового органу про нікчемність спірного правочину не підкріплено належними доводами та доказами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б достовірно показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

Посилання відповідача на норми Цивільного Кодексу України стосовно правочинів на погляд суду, є припущенням в розумінні саме приписів цих статей, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до правочинів, укладених підприємством позивача з ПП «Промтранспоставка» (сторінки 44-46 Акту перевірки), ПП «Тевес Юніон» (сторінки 56-59 Акту перевірки), ПП «Світ Касандри-350» (сторінки 48-50 Акту перевірки) та ТОВ фірма «Сат Імпекс» (сторінки 52-54 Акту перевірки), контрагенти зобов'язані були передати у власність позивача певну кількість запасних частин або дизельного пального, а позивач повинен був прийняти цей товар та сплатити його вартість.

Під час перевірки та у ході судового розгляду справи, позивач належним чином довів факти отримання від зазначених контрагентів дизельного пального та запасних частин.

Крім того, в акті перевірки (в розділі «Податок на прибуток») відповідачем також зазначено, що основним видом діяльності підприємства позивача є перевезення вантажним автомобільним транспортом. У власності ТОВ "Автотранс-Балаклія" є вантажний автомобільний транспорт, для використання якого підприємство закуповує запасні частини, проводить їх по бухгалтерському та податковому обліку. Для експлуатації вантажного автотранспорту у власній господарській діяльності позивач використовує дизельне пальне, без якого автомобілі не можуть здійснювати перевезення.

Також, судом встановлено, що під час перевірки позивачем надавались докази того, що у власності позивача є автозаправочний пункт, який постійно використовується підприємством для здійснення основного виду господарської діяльності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, копія якого надається.

Таким чином, посилання відповідача в акті перевірки на порушення вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України є безпідставними та не доведеними належним чином.

Вичерпний перелік обставин, які є підставою для недійсності правочину, викладені у ч. 1 ст. 215 ЦК, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК.

В акті перевірки відсутні жодні докази того, що позивач та його контрагенти недодержали в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК. Позивач надав для перевірки всі докази наявності фактів поставки запасних частин та дизельного пального від чотирьох контрагентів та факти отримання Позивачем запасних частин та дизельного пального, використання його в своїй господарській діяльності та сплати його вартості в повному обсязі. У всякому разі, Відповідач не спростував ці факти належним чином та обґрунтовано не поставив під сумнів законність та фактичність тих первинних документів, належним чином засвідчені копії яких були надані Позивачем для перевірки.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у : ПП «Промтранспоставка», ПП «Тевес Юніон», ПП «Світ Касандри-350» та ТОВ фірма «Сат Імпекс» відповідач до суду не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ стосовно порушення ТОВ «Автотранс Балаклія» вимог пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У звязку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0000442200 обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність винесення спірних податкових повідомлень - рішень від 01.07.2013 року за № 0000432200 та № 0000442200, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області від 01.07.2013 року №0000442200 та від 01.07.2013 року №0000432200, винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" (код ЄДРПОУ 32898172; 64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Загородня, 1-А) сплачений судовий збір в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07.10.2013 року.

Суддя Заічко О.В.