Постанова № 33941940, 02.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року № 813/6521/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

при секретарі Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Калітєєвської Є.О.,

представника відповідача Телішевського М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду, -

В С Т А Н О В И В :

22 серпня 2013 року Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася до суду з позовною заявою до Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (надалі по тексту - ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району»), в якій просить:

-зупинити виконання робіт ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (79019, Львівська обл., м.Львів, вул.Л.Льва, б.4, ідентифікаційний код 03349022) щодо здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел, без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

-заборонити експлуатацію стаціонарних джерел (котли марки АоГВ-20-1, АоГВ-31 для опалення приміщень), яка здійснюється ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (79019, Львівська обл., м.Львів, вул.Л.Льва, б.4, ідентифікаційний код 03349022) без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

-зупинити діяльність ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (79019, Львівська обл., м.Львів, вул.Л.Льва, б.4, ідентифікаційний код 03349022) щодо без дозвільного розміщення та безлімітного утворення і розміщення відходів;

-зупинити без дозвільне розміщення та безлімітне утворення і розміщення відходів «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (79019, Львівська обл., м.Львів, вул.Л.Льва, б.4, ідентифікаційний код 03349022).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у відповідача, як встановлено внаслідок проведеної перевірки, відсутній дозвіл на розміщення та ліміти на утворення і розміщення відходів, відсутній паспорт відходів, не ведеться первинний поточний облік відходів, а також не подається статистична звітність, що є порушенням ст.ст.17, 26, 32 Закону України «Про відходи» і ст.ст.10, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Згідно ухвали судді від 23 серпня 2013 року, в адміністративній справі №813/6521/13-а відкрито скорочене провадження.

Ухвалою судді від 02.09.2013 року розгляд даної справи призначено у судовому засіданні (відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив, надав суду пояснення, які були аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях на позов і просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 19.04.2013 року по 24.04.2013 року позивачем було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства. У ході перевірки було виявлено ряд порушень, а саме: відсутність дозволу на розміщення і лімітів на утворення та розміщення відходів, відсутність паспорта відходів, не здійснення первинного поточного обліку відходів, не подання статистичної звітності, відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовим. Зазначене є порушенням ст.ст.17, 26, 32 Закону України «Про відходи», ст.ст.10, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

За результатами вказаного контрольного заходу позивачем було складено акт №753/03/674 від 19.04.13-24.04.13 р. та припис №453/402-03 від 24.04.2013 року з метою усунення виявлених порушень.

У період з 06.08.2013 року по 11.08.2013 року позивачем було проведено позапланову перевірку виконання відповідачем припису №453/402-03 від 24.04.2013 року, якою встановлено, що вимоги такого припису виконані не були, а порушення законодавства не усунуті. За результатами перевірки позивачем складено акт №1598/03/1273 від 06.08.13-15.08.13 р., а також складено повторний припис №1598/737-03 від 15.08.2013 року.

Вказані вище дії позивача по проведенню контрольних заходів та вжиті ним заходи реагування у формі складення приписів відповідачем у встановленому порядку не оскаржувалися.

У той же час, окрім складення припису №1598/737-03 від 15.08.2013 року на усунення порушень відповідачем чинного природоохоронного законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом для вжиття заходів реагування, визначених ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Посилання відповідача як на підставу своїх заперечень проти позову на те, що чинне законодавство України, а зокрема норма ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виключає можливість звернення органу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до суду із адміністративним позовом про повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, у разі якщо для усунення виявлених недоліків таким органом було складено припис, строк виконання якого сплив, оцінюється судом критично.

На думку суду, винесення припису про усунення правопорушень не є підставою для не звернення із позовом до суду про повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт та не позбавляє контролюючий орган такого права.

Так, згідно з ч.ч.7, 8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, який є розпорядчим документом про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу та складається на підставі акту. Цими ж нормами не встановлено заборону органу державного нагляду (контролю) на звернення до суду із вимогою про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), які можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Як випливає зі змісту ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. У той же час, за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом, допускається й вжиття інших заходів реагування, передбачених законом.

Разом із тим, розглянувши матеріали справи, суд відзначає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на матеріалах позапланової перевірки виконання відповідачем припису №453/402-03 від 24.04.2013 року, результати якої оформлені актом №1598/03/1273 від 06.08.13-15.08.13 р. За змістом та висновками цього акту, слід дійти до висновку, що ним зафіксовано факт невиконання попередньо складеного припису №453/402-03. Частиною 1 статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Отож, у випадку невиконання припису контролюючого органу наслідком є застосування штрафних санкцій, а не звернення до суду із вимогою про повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

У той же час, іншого обґрунтування щодо наявності підстав для прийняття рішення про повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг позивачем не надано, а також не представлено належної доказової бази для застосування судом таких заходів реагування.

Окрім цього, суд доходить до висновку про неможливість задоволення позову у зв'язку із тим, що законом не передбачено можливості вжиття за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), заходів про які просить позивач.

Частиною 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Частиною 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

У зв'язку із наведеним, суд зауважує, що вказаними вище нормами чітко окреслено перелік заходів реагування, які застосовуються за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), та якими можуть бути: повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) продукції; повне або часткове зупинення реалізації продукції; повне або часткове зупинення виконання робіт; повне або часткове зупинення надання послуг.

Натомість, позивач просить суд застосувати заходи реагування у вигляді: зупинення виконання робіт щодо здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин; заборони експлуатації стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин; зупинення діяльності щодо бездозвільного розміщення та безлімітного утворення і розміщення відходів; зупинення бездозвільного розміщення і безлімітного утворення та розміщення відходів. Отже, у даному випадку фактично позивач звертається із вимогами про зупинення викидів забруднюючих речовин та розміщення і утворення відходів, тобто про зупинення діяльності Підприємства, яка порушує природоохоронне законодавство. Вимоги позивача не стосуються зупинення виробництва/реалізації конкретної продукції або виконання конкретних робіт/послуг у межах господарської діяльності відповідача, а за своїм спрямуванням такі вимоги націлені на побічний результат господарської діяльності відповідача з виробництва/реалізації продукції чи виконання робіт/послуг.

Очевидно, що такі вимоги позивача не узгоджуються із ч.5 ст.4, ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки визначені позивачем заходи реагування не передбачені переліком заходів реагування, що вживаються за постановою суду, який не підлягає розширеному тлумаченню, та не відповідають наведеним нормам закону.

Водночас, суд відзначає, що відповідно до п.«в» ч.1 ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

У відповідності до п.5 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011 року, Положення про територіальні органи Держекоінспекції України, в тому числі Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №429 від 04.11.2011 року, Держекоінспекції України та її територіальним органам надано повноваження щодо обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Враховуючи вищенаведене, на думку суду, позивач самостійно міг вжити заходи реагування, про які просить у позовній заяві, оскільки вжиття таких заходів не є компетенцією суду, а віднесено до компетенції саме контролюючого органу.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст.4, 7-11, 14, 18, 19, 69-71, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 жовтня 2013 року.