Постанова № 33941697, 20.09.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-1980/10/0770

рядок статзвіту -8.2.6

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В..,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі :

представників позивача - Бойко Л.Н., Завялова М.В. ,

представника відповідача - Токар М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідністю «Спільного українсько-словацького підприємства «Ковосервіс» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

Позивач - ТОВ «СУСП «Ковосервіс» звернулося у суд з даним позовом, яким просило суд визнати недійсними рішення відповідача № № 0008052341/0, 0008042341/0,0008032341/0 від 22.12.2005 року; 0008112341/0, 0008102341/0, 0008162341/0, 0008152341/0, 0008122341/0 від 23.12.2005 року; 0002791742/0, 0002781742/0 від 26.12.2005 року: 0008052341/1, 0008042341/1, 0008032341/1, 0008112341/1, 0008102341/1, 0008162341/1, 0008152341/1, 0008122341/1, 0002791742/1, 0002781742/1 від 22.02.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відображені в акті перевірки від 20.12.2005 року № 676/23-0/10/19105121 на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є помилковими, оскільки позивач здійснював сплату зобов'язань згідно з призначеннями відображеними у банківських документах.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просили суд такі задовольнити у повному обсязі. Разом з тим, зазначили, що фактичним предметом розгляду справи лишаються податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області № 0008112341/0 від 23.12.2005 року та № 0008112341/1 від 22.02.2006 року, оскільки щодо інших постановлена ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року по справі № К-1611/07.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки штрафні санкції у розмірі 24,97 грн. застосовані у зв'язку з узгодженістю суми податкового зобов'язання з комунального податку та підтверджується даними з облікової картки платника податку.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ «Спільного українсько-словацького підприємства «Ковосервіс» є юридичною особою та зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (Т. 1 а.с. 95-96).

Згідно абзацу другого розділу "Довідково" висновків акту від 20.12.2005 року № 676/23-0/10/19105121 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України товариством з обмеженою відповідністю «Спільного українсько-словацького підприємства «Ковосервіс» за період з 01.10.2002 року по 30.09.2005 року перевіркою встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасної сплати комунального податку ( Т. 1 а.с. 31-50).

На підставі вказаного Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області складені, зокрема, оскаржуване податкові повідомлення рішення № 0008112341/0 від 23.12.2005 року (Т. 1 а.с. 15). Позивач в адміністративному порядку оскаржував податкове повідомлення-рішення, однак за результатами розгляду прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008112341/1 від 22.02.2006 року (Т 1 а.с. 23).

Судом встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року по справі № К-1611/07 касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді задоволено частково, постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 року скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0008112341/0 від 23.12.2005 року і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду, в решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 року - залишено без змін (Т. 2 а.с. 82-84).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 року по справі № 14/111 апеляційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді залишено без задоволення, а апеляційну скаргу СП «Ковосервіс» задоволено частково. Постанову господарського суду Закарпатської області від 31.05.2006 року у цій справі скасовано і прийнято нову постанову. Позов задоволено частково (Т.2 а.с. 42-47).

Враховуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року по справі № К-1611/07 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 року по справі № 14/111 судом розглядалась позовна вимога щодо визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0008112341/0 від 23.12.2005 року та № 0008112341/1 від 22.02.2006 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% за несвоєчасну сплату комунального податку.

У відповідності до Дикрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» № 3293 - XII від 17.06.1993 року із змінами та доповненнями, станом на 25.03.2005 року в ст. 23 «Джерела сплати місцевих податків і зборів», зазначено, що «податки і збори, передбачені ст. 15 (комунальний податок) цього Декрету сплачуються юридичними особами за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядженні, але не більше 10% оподаткованого доходу (прибутку)». Враховуючи, що підприємство не мало відповідного джерела для сплати комунального податку, звіти по комунальному податку подавались та сплачувались у строки, передбачені законодавством, а саме, по акту перевірки (стор. 13):

10.04.2003 року сплачено комунальний податок в сумі 20,40 грн. за березень 2003 року (плат, доруч. № 45 від 10.04.2003 року) без порушень строків вказаних в акті;

03.07.2003 року сплачено комунальний податок за 11 - й квартал 2003 року в сумі 47,60 грн. (шт. дор. № 100 від 03.07.2003 року) без порушень строків сплати;

13.10.2003 року сплачено комунальний податок за 11 - й квартал 2003 року в сумі 51,00 грн. (пл. дор. № 188 від 13.10.2003 року) без порушень строків сплати;

14.06.2004 року сплачено комунальний податок за перший квартал 2004 року (пл. дор. № 51 від 14.06.2004 року) в сумі 61,20 грн. (Т. 1 а.с. 135-136).

Згідно з п.п. 7.7 ст. 7 Рівність бюджетних інтересів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Пунктом 7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. N 135 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2001 р. за N 368/5559 (в редакції, яка діяла на час сплати позивачем комунального податку за 2003 році) Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів - у випадках, передбачених розділом V цієї Інструкції.

Відповідно до п. 7 розділу III. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень вказаної інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цьому розділі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже із наведених положень вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на час сплати позивачем комунального податку (2003 рік) законодавства України належить виключно платнику. Тому зміни податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного доручення із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, призначених платником податків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 56 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрема, достатність а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У зв'язку з необхідністю повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0008112341/0 від 23.12.2005 року та № 0008112341/1 від 22.02.2006 року.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідністю «Спільного українсько-словацького підприємства «Ковосервіс» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області № 0008112341/0 від 23.12.2005 року та № 0008112341/1 від 22.02.2006 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.