Постанова № 33941669, 30.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2013 р. №820/7703/13-а

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Федуркіній А.В.,

за участю: представника позивача - Елісеєва М.І.,

представника відповідача - Гиря В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ГЕЛІОС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21.05.2013р. за №0001732210 (форма Р), яким ТОВ фірмі "Геліос" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу - 14010100) у розмірі 162642,50 грн., у т.ч. основний платіж у розмірі 130114,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32528,50 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21.05.2013р. за №0001742210 (форма Р), яким ТОВ фірмі "Геліос" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (код платежу - 11021000) у розмірі 25585,00 грн., у т.ч. основний платіж у розмірі 22868,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5717,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що податковим органом було порушено процедуру проведення документальної невиїзної перевірки, висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача. Вважає, що у зв'язку із наведеним, винесенні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та правомірність дій податкового органу. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем направлено на адресу позивача запит №5706/10/224-21 від 05.04.2013р. (а.с.27), в якому посилаючись на п.п.20.1.6, п.п. 20.1.23 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73 ПК України просив надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин ТОВ фірми "Геліос" та ТОВ "Генбудінвест" за період червень-грудень 2012 року. Зазначений запит був отриманий позивачем 10.04.2013р., що підтверджується матеріалами справи.

На запит податкового органу позивач листом №34 від 22.04.2013р. (а.с.28) надав пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ "Генбудінвест" за червень-грудень 2012 року разом з документальним підтвердженням.

З посиланням на приписи п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, начальником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби винесено наказ №885 від 25.04.2013р. (а.с.31) про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ фірми "Геліос" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Генбудінвест" за період з 01.06.2012року по 31.12.2012 року, із зазначенням дати проведення перевірки - 07.05.2013р. Згідно матеріалів справи наказ №885, разом із повідомленням №7066/10/22-122 від 25.04.2013р. про запрошення для підписання акту, позивач отримав 27.04.2013р.

На підставі вказаного вище наказу та службового посвідчення УХК №123502 фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ фірми "Геліос" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "Генбудінвест" за період з 01.06.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт №1751/2210/14086360 від 07.05.2013р. (а.с.15-26).

Згідно висновків акту перевірки №1751/2210/14086360 від 07.05.2013р. податковим органом встановлено порушення позивачем наступних положень податкового законодавства:

1) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 130114,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 130114,00 грн., в тому числі:

- за вересень 2012 року на суму ПДВ 21779,00 грн.;

- за жовтень 2012 року на суму ПДВ 54683,00 грн.;

- за листопад 2012 року на суму ПДВ 53652,00 грн.

2) п.44.1 ст.44 та п.138.2 ст.138, п.146.12 ст.146 ПК України у частині завищення суми витрат декларації з податку на прибуток у 3 кварталі 2012 року, які включенні до Декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 108895,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2012 року у сумі 22868,00 грн.

Підставою для такого висновку відповідача (стор.5 акту) став акт ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби №273/2240/37318658 від 28.03.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Генбудінвест" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.";

Інших обставин здійснення господарської діяльності та підстав для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, відповідачем в акті перевірки №1751/2210/14086360 від 07.05.2013р. не вказано.

На підставі висновків акту перевірки 1751/2210/14086360 від 07.05.2013р. відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001732210 від 21.05.2013р. (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу - 14010100) у розмірі 162642,50 грн., у т.ч. основний платіж у розмірі 130114,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32528,50 грн.

- №0001742210 від 21.05.2013р. (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (код платежу - 11021000) у розмірі 25585,00 грн., у т.ч. основний платіж у розмірі 22868,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5717,00 грн.

Щодо порушень при проведенні податковим органом документальної невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (абз.3 п.п.75.1.2 п.75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до вимог п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Враховуючи, що у законодавчо визначені строки на письмовий запит відповідача позивач надав пояснення та підтверджуючі документи, підстави для призначення перевірки з посиланням на вимоги п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 ПК України у податкового органу були відсутні.

Проте, суд зазначає, що заявлений позивачем адміністративний позов не містить вимоги про визнання дій відповідача з проведення перевірки протиправними.

Щодо встановлених податковим органом порушень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України суд виходить з наступних обставин.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Генбудінвест" укладено договір будівельного підряду №1/08-2012 від 01.08.2012р., предметом якого є роботи з облицювання керамогранітом фасаду будівлі офісу за адресою м.Харків, вул. Данилевського (а.с.32-33). До матеріалів справи надано копії кошторисної документації вартості робіт та розрахунку витрачених матеріалів (а.с. 34-43)

На виконання зобов'язань за вказаним договором між його сторонами складені: акт безоплатної передачі будівельних матеріалів від 03.09.2012р. (а.с.58), акт виконання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (а.с. 61-64), акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 28.09.2012р. на загальну суму 169326,80 грн.(а.с.57), підсумкова відомість ресурсів (а.с.65-69).

Також між позивачем та ТОВ "Генбудінвест" був укладений договір будівельного підряду №1/09-2012 від 01.09.2012р. на будівництво магазинів (торгових павільйонів) загальною площею 170 кв.м за адресою м.Харків, вул. Е.Стасової, 13 (а.с.70-71).

До матеріалів справи надано підсумкову відомість ресурсів (а.с.74-82), локальний кошторис №2-1-1 (а.с. 83-90), акт приймання-передачі основних засобів від 30.11.2012р. (а.с.91), довідку про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.92), акт приймання виконаних робіт №09-311003 (а.с.93-98), довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року (а.с.105), акт приймання виконаних будівельних робіт №09-301102 за листопад 2012 року (а.с.106-109).

На виконання вимог ст.201 Податкового кодексу України ТОВ "Генбудінвест" були видані податкові накладні, які позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів, №248 від 31.10.2012р. на загальну суму 328095,31 грн., №267 від 30.11.2012р. на загальну суму 32199,80 грн., №248 від 28.09.2012р. (а.с.121 -126).

Виконання умов зазначеного договору у частині розрахунків за виконанні будівельні роботи підтверджено платіжними дорученнями №849 від 10.10.2012р. на загальну суму 60000,00 грн., №890 від 22.10.2012р. на загальну суму 70674,15 грн., №919 від 31.10.2012р. на загальну суму 78095,61 грн., №941 від 05.11.2012р. на загальну суму 150000,00 грн., №964 від 13.11.2012р. на загальну суму 100000,00 грн., №1032 від 06.12.2012р. на загальну суму 100000,00 грн., №1038 від 11.12.2012р. на загальну суму 100000,00 грн., №1049 від 14.12.2012р. на загальну суму 21909,80 грн., №1066 від 20.12.2012р. на загальну суму 100000,00 грн., (а.с.127-135)

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних, та про необґрунтованість висновків Акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту.

З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Щодо порушень п.44.1 ст.44 та п.138.2 ст.138, п.146.12 ст.146 ПК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно положень п.146.12. ст.146 ПК України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань, оскільки всі витрати були здійсненні для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у господарській діяльності, а також для поліпшення основних фондів позивача, що підтверджується первинною документацією, яка була розглянута вище.

В акті перевірки №1751/2210/14086360 від 07.05.2013р. відповідач посилається на висновок іншого акту №273/2240/37318658 від 28.03.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Генбудінвест" щодо відсутності факту реального вчинення останнім господарських операцій. Інших обставин господарської діяльності та мотивів на підставі яких відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом у акті перевірки позивача не зазначено.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №1751/2210/14086360 від 07.05.2013р. не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Більше того, як слідує з акту перевірки №1751/2210/14086360 від 07.05.2013р., первинні документи як позивача, так і його контрагента щодо здійснення господарських операцій відповідачем не досліджувались. В акті перевірки не наведено конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у червні-грудні 2012 року.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

При вирішенні даного спору, суд враховує судову практику Верховного Суду України. Так, у відповідності до рішення Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Згідно положень ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків між позивачем та ТОВ "Генбудінвест" не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання придбаного товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ГЕЛІОС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21.05.2013р. за №0001732210 (форма Р), яким ТОВ фірмі "Геліос" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу - 14010100) у розмірі 162642,50 грн., у т.ч. основний платіж у розмірі 130114,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32528,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21.05.2013р. за №0001742210 (форма Р), яким ТОВ фірмі "Геліос" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (код платежу - 11021000) у розмірі 25585,00 грн., у т.ч. основний платіж у розмірі 22868,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5717,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Геліос" (вул. Асхарова, 9-А, м.Харків, 61202, код ЄДРПОУ 14086360) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1912,28 грн. (одна тисяча дев'ятсот дванадцять гривень двадцять вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07.10.2013 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.