Постанова № 33940739, 04.10.2013, Волинський окружний адміністративний суд

">

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року

Справа № 803/1969/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Альтернатива-Люкс» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,

88">ВСТАНОВИВ:FONT>

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач, Волинське обласне відділення ФСЗІ, фонд) звернулось в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Альтернатива-Люкс» (далі - ПП «Альтернатива-Люкс», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 7568,18 грн. та пені в сумі 238,58 грн. усього на зальну суму 7806,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у 2012 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, чим порушено вимоги частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, самостійно поданому Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 11 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році становить 1 осіб. Проте такий норматив не був виконаний, оскільки відповідач не працевлаштував жодного інваліда, що згідно із статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є підставою для сплати товариством адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7568,18 грн. Оскільки відповідач не сплатив зазначену суму адміністративно-господарських санкцій, тому вона підлягає до примусового стягнення в судовому порядку. Крім того, підприємство порушило строки сплати суми адміністративно-господарських санкцій, що є підставою для нарахування та стягнення з останнього пені в сумі 238,58 грн. На підставі вищевикладеного фонд просить суд стягнути з ПП «Альтернатива-Люкс» в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у розмірі 7568,18 грн. та пені в сумі 238,58 грн. усього на зальну суму 7806,76 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, з підстав наведених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання призначене на 04 жовтня 2013 року не прибув, свого представника не направив, заперечення на позовну заяву не подав, про причини не прибуття в судові засідання суду не повідомив, хоча про дату, час і місце проведення судових засідань належним чином був повідомлений.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Поштове відправлення з повісткою, надіслане відповідачу рекомендованим порядком за місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не вручене відповідачу з незалежних від суду причин «за закінченням терміну зберігання» (а.с.17), а тому вважається, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що уточненні позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Альтернатива-Люкс» 25 березня 2009 року зареєстроване як юридична особа виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області та знаходиться за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, буд.7, ідентифікаційний код 36447255 (а.с.23-24).

Підприємство зареєстроване у Волинському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як роботодавець-юридична особа, що використовує найману працю, в якій за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснює діяльність у сфері будівництва доріг та автострад, інжинірингу, геології та геодезії, надання послух технічного консультування в цих сферах, неспеціалізована оптова торгівля, електромонтажні роботи, будівництво трубопроводів, житлових та нежитлових будівель.

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – Закон) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів уповноважене законом на здійснення заходів зі стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, що спростовує доводи представника відповідача у судовому засіданні про відсутності у позивача повноважень на стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Згідно зі статтею 18-1 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Одночасно, підприємство має вжити вичерпні заходи зі створення робочих місць для інвалідів та інформування про це Луцький міський центр зайнятості, який в подальшому здійснює пошук інвалідів та їх направлення.

Перевіривши вжиті відповідачем заходи зі створення робочих місць для інвалідів та правомірність застосування фінансово-господарських санкцій, суд зазначає наступне.

За правилами частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як визначено пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12 вересня 2013 року за вхідним № 3027 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2012 році становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб. При цьому, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна складати 1 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2012 році становив 15136,36 грн. із середньорічною заробітною платою штатного працівника 7568,18 грн. Також підприємство самостійно у рядку 06 нарахувало адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 7568,18 грн. (а.с.7).

За невідповідність створених самостійно підприємством робочих місць для інвалідів передбачена відповідальність згідно частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

За правилами частини четвертої статті 20 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач самостійно відобразило невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2012 році та нарахувало адміністративно-господарській санкцій у розмірі 7568,18 грн., а Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів проінформувало відповідача про обов’язок сплатити ці санкції до 15 квітня 2013 року.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відтак, до обов’язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також обов’язок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. Такі вимоги закону реалізуються відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» шляхом щомісячної подачі звіту про наявність вакансій за формою №З-ПН, яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2012 році склав один звіти до Луцького міського центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, а саме від 29 травня 2012 року (а.с.16).

Відтак, суд дійшов висновку, що Луцький міський центр зайнятості у 2012 році отримав від ПП «Альтернатива-Люкс» лише один звіт про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів.

Зі змісту листа Луцького міського центру зайнятості № 4547/05-04 від 02 жовтня 2013 року також вбачається, що на дану вакансію на посаду «Монтажник СТС і У» з 3 групою інвалідності громадяни не направлялись оскільки за даною спеціальністю вищевказані особи на обліку не перебували.

Згідно частини другої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою №10-ПІ та із списку працюючих інвалідів – штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві 2012 році, повний календарний рік на ПП «Альтернатива-Люкс» не працювали інваліди, а середньообліковий показник становив одну особу (а.с.7).

З даного контексту випливає, що ПП «Альтернатива-Люкс», як роботодавцю, на початок 2012 року було достовірно відомо про невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів та про необхідність вжиття заходів для їх працевлаштування, а саме подати до Луцького міського центру зайнятості звіт про наявність відповідних вакансій.

Однак заходи щодо вільних вакансій для інвалідів підприємство почало вживати лише з травня 2012 року подавши звіт про наявні вакансії до Луцького міського центру зайнятості.

На думку суду вказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем вимог частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки з матеріалів справи вбачається, що тільки у травні 2012 року відповідач надав органам, зазначеним у статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інформацію щодо наявності робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, чим і не виконав обов’язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

За правилами частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач, ПП «Альтернатива-Люкс», не довело суду, що ним вжито всі необхідні заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та щомісячного інформування державної служби зайнятості про вакантні посади для інвалідів.

Згідно частин четвертої та п’ятої статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд керуючись принципом офіційного з’ясування всіх обставин у справі, витребувавши у Луцькому міському центру зайнятості інформацію про подання відповідачем звітності, перевіривши її письмовими матеріалами справи та поясненнями представників сторін у судовому засіданні з’ясував, що у 2012 році ПП «Альтернатива-Люкс» не виконало обов’язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Надавши оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов висновку, що відповідач не в повній мірі вжив усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві, оскільки згідно частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» був зобов’язаний у 2012 році щомісячно подавати інформацію (звіт) про наявні вакансії для інвалідів у встановленому законодавством порядку, так як саме на нього покладена відповідальність за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, а тому нараховані Волинським обласним відділенням ФСЗІ адміністративно-господарській санкції в розмірі 7568,18 грн. та пені в сумі 238,58 грн. підлягають стягненню з ПП «Альтернатива-Люкс» до Державного бюджету України, а відтак позов підлягає до задоволення.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Закону України «Про зайнятість населення», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Альтернатива-Люкс» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 7, ідентифікаційний код 36447255) до Державного бюджету України адміністративно господарські санкції у розмірі 7568, (сім тисяч п’ятсот шістдесят вісім) гривень 18 (вісімнадцять) копійок та пеню в сумі 238 (двісті тридцять вісім) гривень 58 (п’ятдесят вісім) копійок, усього на зальну суму 7806 (сім тисяч вісімсот шість) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський