Ухвала суду № 33940598, 07.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/6591/2012 Головуючий у І інстанції Дутчак І.М.Провадження № 22-ц/780/4832/13 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 26 07.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Кулішенка Ю.М., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення Боярської міської ради від 10 грудня 2008 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0,12 га, з яких 0,10 га для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд і 0,02 га - для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1, виданих на його підставі державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, відмовлено.

Ухвалене рішення суд першої інстанції обґрунтовув дотриманням чинного земельного законодавства Боярською міською радою, компетентною вирішувати такі питання, при виділенні земельної ділянки ОСОБА_2 та відсутністю, при цьому, порушень законних прав та інтересів ОСОБА_1.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 28 грудня 2001 року за договором купівлі-продажу придбала житловий будинок АДРЕСА_2 ( а.с. 32, 62, 73, 170-180, 214 ).

Зазначений будинок розташований на земельній ділянці, площа якої не визначена ( там же ).

У відповідності до положень ст. 120 ч. 2 Земельного кодексу України, 2001 року, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщені жилий будинок, будівлі та споруди.

Площа такої земельної ділянки та її межі, у встановленому законом порядку, не визначені і доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема, даних земельно-кадастрової документації у відповідності до вимог ст. 107 ЗК України, позивач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надала.

Відповідно до рішень №21/1077 та №39/1800 Боярської міської ради від 29 грудня 2007 року та 17 лютого 2009 року, відповідно, ОСОБА_1, без врахування положень ст. 120 ч. 2 Земельного кодексу України, 2001 року, передано безкоштовно у власність земельну ділянку, площею 680 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ( а.с. 210, 212 ).

На підставі рішення №2/39 Боярської міської ради від 23 листопада 2010 року їй надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 680 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2, однак виготовити таку не змогла а.с. 205 ).

При цьому, рішенням Боярської міської ради від 10 грудня 2008 року ОСОБА_2 передана, з дотриманням вимог земельного законодавства, безкоштовно у власність суміжна земельна ділянка, загальною площею 0,12 га, з яких 0,10 га для будівництва та обслуговуваннґ будинку та господарських споруд і 0,02 га - для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1, на підставі якого видані на його ім'я два державних акта на право власності на земельні ділянки ( а.с. 9, 12, 13, 220 ).

Право власності на житловий будинок належить відповідачу на підставі договору дарування від 11 липня 1974 року згідно якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, яке зареєстроване 22 серпня 1974 року ( а.с 188-189, 190 ).

Згідно рішення виконавчого комітету Боярської селищної Ради депутатів трудящих від 21 травня 1949 року, затвердженим виконкомом Києво-Святошинської райради депутів трудящих від 23 грудня 1949 року, договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою ОСОБА_3 надана земельна ділянка під забудову в розмірі 0,12 га, якою користувався відповідач після набуття права власності на будинок ( а.с. 34-36, 37, 186 ).

Відповідно, ОСОБА_2 виділена спірна земельна ділянка з дотримання положень чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України.

Надання земельної ділянки ОСОБА_1 без дотримання положень ст. 120 ч. 2 Земельного кодексу України щодо її рощміру, на переконання апеляційного суду, не свідчить про порушення її цивільних прав та інтересів.

Відповідно, заявлені нею позовні вимоги мають бути відхилені за їх необґрунтованістю.

За таких обставин, суд першої інстанції, з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 118, 120, 121 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 373 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212-215, ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

При цьому, дав відповідну оцінку належних і допустимих доказів у справі згідно положень ст. 212 ЦПК України.

А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції.

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про незаконність виділення відповідачу спірної земельної ділянки, в т.ч. і за рахунок позивача, порушення, у зв'язку із цим, цивільних прав та інтересів ОСОБА_1, на переконання апеляційного суду, спростовуються допустимими та належними доказами по справі, які підтверджують висновки суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

У даному разі, вони не можуть бути підставою для задоволення як позовних, так і апеляційних вимог.

Надані суду докази на підтвердження заявлених вимог, зокрема судові рішення ( а.с. 6-8, 199-200 ), виділення земельних ділянок попереднім власникам домоволодіння по АДРЕСА_2 ( а.с. 17, 60, 61, 116-117, 129, 154 ) також не свідчать про це.

Решта доказів, наданих позивачем, на думку суду другої інстанції не відноситься до числа належних та допустимих у відповідності до положень ст.ст. 58-59 ЦПК України, а тому не свідчать про обгрунтованість заявлених вимог.

Не підтвердила ОСОБА_1 і факт знаходження її вбиральні під літерою «Г» на земельній ділянці відповідача даними земельно-кадастрової документації у відповідності до положень ст. 107 ЗК України.

А тому, викладені у апеляції доводи, суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, відповідно до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

Ю.М. Кулішенко