Рішення № 33940545, 02.10.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5970/13-ц

2/296/2362/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

"02" жовтня 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К.В.,

при секретарі Давиденко В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши y відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Житомирського національного агроекологічного університету про стягнення заробітної плати, компенсації середнього заробітку за невиплату належних при звільненні сум та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Житомирського національного агроекологічного університету (далі також - відповідач), в обґрунтування якого зазначала, що з 1991 року працювала в санаторії-профілакторії Житомирського національного агроекологічного університету та 12.06.2013 р. її було звільнено з займаної посади у зв"язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, однак в порушення трудового законодавства відповідачем не було виплачено при її звільненні заборгованість по заробітній платі, що утворилася в період роботи з 01.01.2013р. по 12.06.2013р. у сумі 13 655,06 грн. та вихідну допомогу в сумі 1 901,34 грн., а тому також просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 12.06.2013р. по день постановлення судового рішення.

Також позивач посилаючись на завдання їй душевних страждань, втрату спокою та сну, тривале неотримання заробітної плати, втрату заробітку її сімєю, що потребує докладання додаткових зусиль для організації свого життя, що сталося внаслідок не проведення з нею остаточного розрахунку просила стягнути з відповідача завдану моральну шкоду в сумі 21 000 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, надала суду письмові заперечення проти позову, в яких вказала, що виплату позивачці заробітної плати та інших нарахувань має здійснювати Житомирське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за рахунок якого фінансується санаторій-профілакторій Житомирського національного агроекологічного університету, а тому у задоволенні позову просила відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом головного лікаря санаторію-профілакторію Житомирського сільськогосподарського інституту №9 від 08.02.1991 року позивачка прийнята на посаду старшого бухгалтера санаторію-профілакторію Житомирського сільськогосподарського інституту з 08.02.1991 р. (а.с. 9).

Згідно до наказу Житомирського національного агроекологічного університету №195-к від 11.06.2013 р. позивачку звільнено з посади головного бухгалтера санаторію-профілакторію з 12.06.2013 р. у зв"язку зі скороченням штату працівників згідно ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 10).

Відповідно до довідки санаторію-профілакторію Житомирського національного агроекологічного університету №101 від 12.06.2013 р. заробітна плата позивачу за період з 01.01.2013 р. по 12.06.2013 р. в сумі 13655,06 грн. не виплачена в звязку з відсутністю фінансування на 2013 р. (а.с. 8)

Згідно із довідкою санаторію-профілакторію Житомирського національного агроекологічного університету №147 від 12.06.2013 р. позивачу нарахована та не виплачена вихідна допомога в сумі 1901,34 грн. в звязку з відсутністю фінансування (а.с. 11).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України від "Про оплату праці" 24 березня 1995 р. N 108/95-ВР, Кодексом законів про працю України (далі КЗпП), іншими законодавчими та нормативними актами.

Так, ст. 1 Законом України від "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, тому вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню.

За змістом вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Встановлено, що санаторій-профілакторій Житомирського національного агроекологічного університету є структурним підрозділом позивача, без статусу юридичної особи та діє на підставі Положення, затвердженого ректором Житомирського національного агроекологічного університету від 28.12.2009 року.

Відповідно до Положення Санаторій-профілакторій відноситься до закладів охорони здоров'я - лікувально-профілактичних закладів санаторного типу з харчуванням і діє в період навчального року.

Згідно з статтею 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у межах асигнувань, що визначаються щорічно при затвердженні бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на наступний фінансовий рік, здійснюється часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Відповідно до положення п. 7.2 зазначеного Положення часткове фінансування Профілакторію за рахунок Фонду здійснюється в межах асигнувань, передбачених кошторисами регіональних програм відділень Фонду.

Згідно із п. 7.5 вказаного Положення кошти на витрати для організації харчування, лікування, побутове обслуговування відпочиваючих, заробітну плату адміністративно-господарського, медичного персоналу та персоналу харчового блоку відповідно із затвердженим штатним розписом надаються обласним відділенням Фонду на договірних засадах з Університетом.

При цьому, судом встановлено, що між Житомирського національного агроекологічного університету та Житомирським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності договір на часткове фінансування Санаторію-профілакторію в 2013 році за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не укладався.

З огляду на викладе, суд не бере до уваги заперечення представника відповідача про відсутність його відповідальності за заборгованість по заробітній платі перед позивачем, яка, на його думку, має бути покладена на Житомирське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки як встановлено у судовому засіданні позивач перебувала в трудових відносинах саме з Житомирським національним агроекологічним університетом, працюючи у санаторії-профілакторії, який є його відокремленим підрозділом і здійснює свою діяльність від його імені без статусу юридичної особи, а тому суд дійшов висновку, що саме Житомирський національний агроекологічний університет як роботодавець несе установлену законом відповідальність за дотримання трудового законодавства, зокрема, й щодо питання, повязаних з належною та своєчасною оплати праці своїх працівників.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 13 655,06 грн. та вихідної допомоги в розмірі 1 901,34 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із пунктом 8 положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Житомирського національного агроекологічного університету №404/01-16 від 12.08.2013 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 розрахована за два останніх місяці перед звільненням (квітень-травень 2013 року) становить 90,54 грн. (а.с 34).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про порушення права позивача на отримання належних йому при звільненні сум, а тому вважає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 12.06.2013 р. (дня звільнення) по 02.10.2013 р. (день ухвалення судового рішення) в сумі 7 152,66 грн., що включає усі податки та обов'язкові платежі з розрахунку: 79 р.д. х 90,54 грн., де: 90,54 грн. середньоденна заробітна плата позивача, що включає податки та обов'язкові платежі; 79 р.д. сумарна кількість робочих днів за період з 12.06.2013 р. по 02.10.2013 р. (згідно листа Міністерства соціальної політики України від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік").

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд вважає доведеними обставини, що неправомірними діями відповідача відбулося порушення трудових прав позивачки, внаслідок чого остання була тривалий час позбавлена можливості отримати належну їй заробітну плату, інші виплати та розпорядження ними на власний розсуд, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв'язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд, виходячи з принципів розумності і справедливості, вважає за можливе заявлені вимоги щодо відшкодування завданої моральної шкоди задовольнити частково у розмірі 500,00 грн.

Крім того, згідно вимог ст. 88 ЦПК України з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірів 344,10 грн., що складається зі ставки судового збору за вимоги майнового характеру в сумі 229,40 грн. та ставки судового збору за вимоги немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди) в сумі 114,70 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Житомирського національного агроекологічного університету (м.Житомир, бульвар Старий, 7; код за ЄДРПОУ 00493681) на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 13 655 гривень 06 коп., вихідну допомогу при звільненні в розмірі 1 901 гривень 34 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 7 152 гривень 66 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 гривень 00 коп., а всього 23 209 (двадцять три тисячі двісті девять) гривень 06 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Житомирського національного агроекологічного університету (м.Житомир, бульвар Старий, 7; код за ЄДРПОУ 00493681) на користь держави судовий збір в сумі 344 (триста сорок чотири) гривень 10 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя К. В. Шалота

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2013 року.