Рішення № 33939976, 02.10.2013, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 2/754/3271/13

Справа № 754/7916/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Смирнової Є.П.,

При секретарі Грей О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві

Справу за позовом

ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»,

3-я особа: ОСОБА_2, -

Про стягнення заробітної плати та компенсації

Середнього заробітку за час затримки розрахунку

При звільненні, відшкодування

Невикористаної відпустки та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

20.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 11.612 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17.765 грн., вихідну допомогу в сумі 3.294 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.

При цьому позивач вказує на те, що 02.07.2007 року він був прийнятий на посаду асистент аудитора ТОВ «АКГ «Експерт», згідно наказу № 72/07 від 02.07.2007 року.

19 грудня 2011 року він був звільнений з посади асистента аудитора ТОВ «ЕКГ «Експерт» по ст.38 КЗпП України, згідно наказу №57/11 від 19.12.2011 року. У день звільнення відповідач був зобов»язаний видати йому трудову книжку та здійснити повний розрахунок у відповідності до ст.ст. 47,116 КЗпП України. Однак, порушуючи вказані норми трудового законодавства відповідач досі не виплатив йому заборгованість по заробітній платі в розмірі 11612,00 грн.

Позивач також зазначає, що згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини підприємства належних йому сум в день звільнення, підприємство повинно сплатити йому середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, окрім прямої заборгованості в розмірі 11.612 грн., відповідач повинен виплатити йому компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з 01 січня 2012 року по 01 травня 2013 року в розмір 17 765,00 грн.

Як вказує ОСОБА_1, починаючи з січня 2010 року генеральний директор ТОВ АКГ «Експерт» ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства про працю не виплачував йому заробітну плату, мотивуючи це відсутністю коштів на рахунках ТОВ АКГ «Експерт». Позивач стверджує, що інформація щодо відсутності коштів не є достовірною, оскільки протягом вказаного періоду були укладені договори на проведення аудиту, а також були укладені договори на постійне консультаційне обслуговування підприємств. Тобто, протягом даного періоду компанія постійно здійснювала свою господарську діяльність. Проте, генеральний директор ТОВ АКГ «Експерт» ОСОБА_2, ігноруючи чинне законодавство про працю та його вимоги про своєчасну та в повній сумі виплату заробітної плати, постійно переносив терміни її виплати, що призвело до накопичення значної суми заборгованості.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що весь цей час, з січня 2010 року до грудня 2011 року, він перебував на утриманні батьків та цивільної дружини. В грудні 2011 року, збагнувши розмір заборгованості із заробітної плати, терміни її невиплати, а також подальші обіцянки генерального директора, що заробітна плата буде обов'язково виплачена, але, в черговий раз, без зазначення конкретної дати її виплати, він прийняв остаточне рішення про звільнення з даної компанії, сподіваючись на дотримання підприємством законодавства про працю хоча б при звільненні. Однак в день звільнення розрахунків з погашення боргу по заробітній платі, виплати заробітної плати за останній місяць роботи та виплати компенсації за невикористані дні відпустки з ним проведено не було. Проте, в день звільнення зі сторони головного бухгалтера та генерального директора ТОВ АКГ «Експерт» почали надходити дивні та наполегливі пропозиції стосовно підписання відомостей на виплату заробітної плати за ті періоди, за які заробітну плату йому виплачено не було.

Протягом 2012 року він неодноразово телефонував до генерального директора ТОВ АКГ «Експерт» з проханням виплатити заборгованість, на що кожен раз отримував негативну відповідь, мотивовану тяжким фінансовим становищем ТОВ АКГ «Експерт».

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що відповідач систематично порушував законодавство про працю, тому відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудових відносин внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю (ст. 38) власник зобов'язаний сплатити йому вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, що становить 3 294,00 грн. (1 098,00 грн. х 3=3 294,00 грн.).

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 3.000 грн. При цьому позивач зазначає, що він мешкає в м. Вишневе, що знаходиться за межами м. Києва. Ним неодноразово було витрачено багато часу на поїздки та дзвінки до відповідача, слухаючи обіцянки про сплату заробітної плати. Коли відповідач почав ігнорувати дзвінки, він часами просиджував на телефоні, добиваючись з'єднання з ним. Тривалий період часу він був змушений проживати за чужий рахунок, що принижувало та згнічувало його, внаслідок чого він втратив душевний спокій.

Посилаючись на викладені обставини, та положення ст.ст. 44, 47, 116, 117 КЗпП України та ч. 1 ст. 1167 ЦК України, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

В-подальшому, ОСОБА_1 позовні вимоги збільшив. В своїй заяві про збільшення позовних вимог від 02.10.2013 року просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 13.281 грн. 51 коп., середній заробіток за час затримки по виплаті заробітної плати в розмірі 24.016 грн. 04 коп., вихідну допомогу в розмірі 3.294 грн., а також моральну шкоду в розмірі 3.000 грн. ( а.с. 134-136).

Крім того, в клопотанні від 02.10.2013 року ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 2.000 грн. (а.с. 137, 138).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 збільшені позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

При цьому, в своїх поясненнях від 30.09.2013 року ОСОБА_1 зазначає, що організація ведення кадрового обліку, обліку нарахування та фактичної виплати заробітної плати працівникам, а також збереження цих первинних документів законодавством покладено на роботодавця, тобто на відповідача.

Відповідно до п. 3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Як зазначає ОСОБА_1, на підприємстві відповідача видача заробітної плати повинна відбуватись через касу, і первинним документом, який підтверджує факт здійснення операції по виплаті заробітної плати, є відомість на виплату грошей або видатковий касовий ордер.

Процедура виплати грошей через касу передбачена Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами.

При цьому, відповідно до п.3.1. вказаного положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.5. цього ж положення передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або у видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Як вказує позивач, оскільки, всі первинні документи кадрового діловодства, документи нарахувань та виплати заробітної плати, які б підтвердили його твердження щодо наявності факту заборгованості по невиплаті заробітної плати повинні знаходитись на підприємстві, ним було подано клопотання щодо витребування таких первинних документів. Позивач вважає, що ним в повному обсязі виконано норму ст.60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того, ним були надані листи Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві №Р-110 від 20.02.2013 року та Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 14.02.2013 року №12/37- 657, де чітко зазначено що дослідити питання виплати мені заробітної плати не надається можливим, у зв'язку з відсутністю відомостей на виплату заробітної плати.

Позивач зазначає, що представниками ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт» не надано жодного документу, які б підтвердили факт розміру нарахування йому заробітної плати, суми її виплати та повного письмового розрахунку при звільнені.

При цьому посилається на ст.116 КЗпП України, згідно якої про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Письмове повідомлення повинно обов'язково бути в двох примірниках, зареєстроване в книзі реєстрації вихідної кореспонденції підприємства та один примірник з оригіналами підпису директора та працівника зберігатися в самому підприємстві, інший видається працівнику. Позивач стверджує, що вимога вказаної статті виконана не була, такий лист йому при звільненні не надавався, тому вважає, що доводи відповідача про повну виплату заробітної плати є недоведеними.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що в день звільнення 19.12.2011 року в кабінеті директора відбулась розмова про погашення заборгованості по заробітній платі. Директор запевняв його, що компанія на даний час має скрутне становище і що всі розрахункові рахунки арештовані по рішенню суду, тому виплатити кошти він не має можливості. Окрім того, директор дав слово, що виплатить всю заборгованість після того, як компанія, на якій він (позивач) брав участь у проведенні аудиту, повністю розрахується з ТОВ «АКГ «Експерт». Між ними була укладена усна домовленість про те, що він виплатить всю заборгованість в період двох-трьох місяців, а позивач в свою чергу зачекає та не буде скаржитись до контролюючих органів, щоб не псувати репутацію директору та компанії.

Як зазначає ОСОБА_1, з січня 2012 року до листопада 2012 року, кожний місяць, він неодноразово телефонував директору ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт» на мобільний телефон щодо виплати заборгованості по заробітній платі. Директор завжди скаржився про поганий фінансовий стан компанії та запевняв його, що від боргу він не відмовляється і що кошти поверне обов'язково. 17.10.2012 року він знову розмовляв з головним бухгалтером ОСОБА_4 (рідна сестра директора) та самим директором ОСОБА_2 Після чого головний бухгалтер попросила його надати номер розрахункового рахунка для перерахунку заборгованості по заробітній платі. Оскільки він не мав розрахункового рахунку в банку, то вранці 18.10.2012 року ним було відкритий рахунок у відділенні ПриватБанку, та повідомлено номер рахунку головному бухгалтеру.

ОСОБА_1 також зазначає, що про зниклі документи він дізнався з листів Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві №Р-110 від 20.02.2013 року та Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 14.02.2013 року №12/37-657.

Зникнення відомостей на виплату заробітної плати його дуже здивувало, адже вказаних відомостей, окрім відомостей за 2009 рік, як і виплати заробітної плати не було.

На думку позивача, дії директора є протиправними та такими, що покривають злочин про невиплату заробітної плати та є прямим порушенням п.1 ст.175 КК України, де зазначено, що безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Зважаючи на обставини, що склалися, він вирішив поскаржитися до Прокуратури Шевченківського району м. Києва.

Як зазначає ОСОБА_1, надані представниками Товариства Довідка обстеження дотримання законодавства про працю на ТОВ «АКГ»ЕКСПЕРТ» від 03.06.2013року за період 2012-2013 роки, копії звітності за чотири квартали №1-ДФ та звітність до Пенсійного фонду, де зазначені суми нарахованої та виплаченої заробітної плати, жодним чином не підтверджують факт виплати йому заробітної плати за 2010-2011 року, оскільки відповідно до законодавства та інструкцій заповнень форм цих звітностей, звітність складається на підставі первинних документів і ніяким образом не підтверджує факт повної виплати заробітної плати. Як наголошує позивач, єдиним документом, який підтверджує факт виплати заробітної плати, є Відомість на виплату грошей із оригіналами підписів одержувача.

Щодо вимог про виплату вихідної допомоги, то ОСОБА_1 зазначає, що основною причиною його звільнення була систематична невиплата заробітної плати, тобто грубе порушення трудового законодавства. Як вказує позивач, в матеріалах судової справи відповідач надав копію його заяви про звільнення, де вказано лише ст. 38 КЗпП України. Тому, твердження відповідача, що він був звільненим на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України, а не на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України є невірним та таким, що не відповідає дійсності.

Позивач також вважає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Враховуючи те, що йому не відомо про дійсний розмір заробітної плати, яку він мав отримувати за вказаний період, а відповідач не надає відомостей щодо розміру зарплати, тому на підставі ст. 95 КЗпП України при розрахунку заборгованості по заробітній платі він враховує розмір мінімальної заробітної плати, який встановлено Законом України «Про державний бюджет» за відповідний рік, а розмір зарплати за 2010-2011 рр. встановлено на підставі Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» (а.с.125-127).

Представник ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт» Деледивка С.Г. в наданих суду запереченнях від 26.07.2013 року зазначив, що доводи позивача щодо обставин предмета позову є голослівними твердженнями, не підкріпленими належним доказовим матеріалом.

Як вказує представник відповідача, позивач зазначає, що він майже два роки ходив на роботу в ТОВ «АКГ «Експерт», сумлінно виконував свої трудові обов'язки, не отримував за це заробітну плату, перебував на утриманні батьків та цивільної дружини і т.д. Зазначені обставини не тільки малоймовірні, але неможливі, оскільки будь-яка тверезомисляча, переднього рівня розвитку людина вже давно б покинула таке місце роботи, а не «знаходилась на утриманні батьків та цивільної дружини». Більше того, така людина принаймні хоч раз звернулася би до роботодавця із офіційною вимогою в період роботи, при зверненні із заявою про звільнення (заява про звільнення позивача не містить жодних натяків на зазначені обставини). Жодних офіційних звернень від позивача в період роботи чи при звільнені не було як до роботодавця, так і до контролюючих органів ні через місяць чи два після звільнення, ні через рік. В той же час в матеріалах справи є наявними і додатково подаються позивачем докази, які підтверджують факти розрахунків по заробітній платі.

Так, основним і прямим доказом таких обставин могли бути відомості по заробітній платі. Однак, ці документи зникли з офісу ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт» в м. Києві по вул. Кудрявській, 8-6, офіс 2, про що 15.11.2012 року було повідомлено Шевченківське РУ ТУ МВС України в м. Києві (заява про вчинення злочину та постанова про відмову в порушенні кримінальної справи додаються).

Як стверджує представник відповідача Деледивка С.Г., якраз після виявлення факту зникнення первинних документів, позивачем було ініційовано подання ряду скарг до контролюючих та правоохоронних органів України, зокрема, Управління праці та соціального захисту, Територіальну інспекцію з питань праці, прокуратуру з питань невиплати заробітної плати, що мало місце більше року назад після звільнення. Однак проведені за результатами скарг перевірки , акти та інші документи додані до позовної заяви самим позивачем, не виявили жодних порушень трудового законодавства у Товариства, не підтвердили факту невиплати заробітної плати. Крім того, в них засвідчені вищевикладені обставини щодо зникнення документів і звернення ТОВ «АКГ «ЕКСПЕРТ» з цього приводу до правоохоронних органів задовго до проведення цих перевірок. Представник відповідача вважає, що зазначені акти контролюючих органів спростовують обставини позову, оскільки містять інформацію про виплату з боку відповідача всіх належних платежів із заробітної плати.

Також, Деледивка С.Г. зазначає, що в довідці обстеження дотримання законодавства про працю на ТОВ «АКГ «Експерт» від 03.06.2013 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної державної в м. Києві адміністрації зазначено, що станом на 03.06.2013 року ніяких заборгованостей до Управління пенсійного фонду та з виплати заробітної плати немає, про що свідчать відомості на виплату грошей під особистий підпис від 31.05.2013 року №000001-№000013, видатковий касовий ордер від 31.05.2013 року та платіжні доручення від 23.04.2013 року №472/18 на суму 35 838,51 грн. та від 31.05.2013 року на суму 14 510, 65 грн. Зазначене також є підтвердженням безпідставності позовних вимог ОСОБА_1

Крім того, представник відповідача вказує на те, що крім відомостей про виплату заробітної плати, як внутрішніх первинних документів, чинне законодавство передбачає складання і подання обов'язкової звітності, де зокрема зазначається інформація про нараховану, виплачену заробітну плату, а також утримані з нею податки та загальнообов'язкові платежі. Зокрема, у формі № 1ДФ - податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (звітність по податку з доходу фізичних осіб - найманих працівників) суми виплаченого доходу найманого працівника та утриманого податку відображаються в колонках №№ 3, 4. Як вбачається з квартальної звітності № 1ДФ (чотири квартали 2010 та чотири квартали 2011 року), за ідентифікаційним кодом ОСОБА_1 - НОМЕР_1, виплачена заробітна плата та сплачені до бюджету нараховані на неї податки.

Згідно звітності ТОВ «АКГ «ЕКСПЕРТ» про суми нарахованої заробітної плати, що є додатком № 4 до звітності в органи пенсійного фонду України, на кінець звітного періоду 2011 року, тобто період звільнення позивача, заборгованість по заробітній платі відсутня. Крім того, аркуш № 7 звітності містить дані по виплаті заробітної плати по ідентифікаційному коду ОСОБА_1 - НОМЕР_1 за зазначений період, а також нарахування і виплату соціальних внесків із його заробітної плати.

Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача вважає, що позивачем не було доведено фактів невиплати заробітної плати, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Документи, додані до позову, не підтверджують, а спростовують обставини, покладені в його основу, а докази заперечень до позову підтверджують вчасність і повноту виплати заробітної плати ОСОБА_1

Деледивка С.Г. також зазначає, що відповідачем був проведений повний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні, отже підстави для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України відсутні. Крім того, зазначені вимоги підтверджують очевидну недобросовісність позивача. Так, з наданої ним копії трудової книжки вбачається, що вже наступного дня після звільнення з підприємства, а саме: з 20.12.2011 року він вже був працевлаштований в іншу організацію ТОВ «Продуктконтракт» на посаду фахівця з внутрішнього аудиту, тобто з очевидним підвищенням в статусі посади. З наявного в трудовій книжці позивача запису про працевлаштування випливає причина звільнення з роботи у відповідача - не порушення останнім вимог трудового законодавства, а наявність іншої, більш статусної за посадою і, напевне, більш оплачуваної роботи

Що стосується вимог ОСОБА_1 про виплату вихідної допомоги, то представник відповідача Деледивка С.Г. зазначає, що відповідачем не порушувались норми законодавства про працю, в тому числі при виплаті заробітної плати, тому підстави для виплати вихідної допомоги відсутні.

Деледивка С.Г. при цьому наголошує, що позивач був звільнений з роботи не на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України - невиконання працедавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (яка дійсно передбачає виплату вихідної допомоги), а згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням позивача, що жодної допомоги не передбачає, як і не може передбачати. Більше того, за заявою самого ОСОБА_1 за два тижні до звільнення, розірвання трудового договору обумовлювалось самим бажанням працівника із передбаченим законом обов'язком відпрацювання, а не порушеннями роботодавця. Зазначена заява позивача про звільнення є не тільки доказом спростування підстав виплати вихідної допомоги, а і доказом того, що при звільненні жодних претензій до працедавця, в тому числі щодо виплати заробітної плати позивач не мав, про жодні порушення не зазначав, оскільки вони були відсутні.

Також, представник відповідача зазначає, що при відсутності порушень вимог чинного трудового законодавства з боку відповідача, відсутні будь-які підстави стягнення з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_1

Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача Деледивка С.Г. просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судовому засіданні 02.10.2013 року представник відповідача Богатиренко О.В. заперечення представника Деледивка С.Г. підтримала та також просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

3-я особа: ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_1 заперечує, вважає вимоги позивача необґрунтованими.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, а також представника відповідача Богатиренко О.В. та третьої особи ОСОБА_2, який був також допитаний в якості свідка, допитавши свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1, 1982 року народження, позивач з 11.06.2007 року по 30.06.2007 року та з 02.07.2007 року по 19.12.2011 року працював в ТОВ «Аудиторська компанія «ЕКСПЕРТ», яке 25.09.2007 року було перейменовано на ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «ЕКСПЕРТ» (а.с. 6-7, 144).

19.12.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи з посади асистента аудитора за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на підставі Наказу № 57/11 від 19.12.2011 року (а.с. 13, 71).

20.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 13.281 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 24.016,04 грн., вихідну допомогу в сумі 3.294 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що порушуючи вимоги ст. ст. 47, 116 КЗпП України відповідач досі не виплатив йому заборгованість по заробітній платі в розмірі 13.281 грн. 51 коп.

Як зазначає позивач, згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини підприємства належних йому сум в день звільнення, підприємство повинно сплатити йому середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, окрім прямої заборгованості в розмірі 13.281 грн. 51 коп., відповідач повинен виплатити йому компенсацію за затримку виплати заробітної плати в розмір 24.016 грн. 04 коп.

При цьому, позивач зазначає, що починаючи з січня 2010 року генеральний директор ТОВ АКГ «Експерт» ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства про працю не виплачував йому заробітну плату, мотивуючи це відсутністю коштів на рахунках ТОВ АКГ «Експерт». Однак, інформація щодо відсутності коштів не є достовірною, оскільки протягом вказаного періоду були укладені договори на проведення аудиту, а також були укладені договори на постійне консультаційне обслуговування підприємств. Тобто, протягом даного періоду компанія постійно здійснювала свою господарську діяльність. Проте, генеральний директор ТОВ АКГ «Експерт» ОСОБА_2 ігноруючи чинне законодавство про працю та його вимоги про своєчасну та в повній сумі виплату заробітної плати постійно переносив терміни її виплати, що призвело до накопичення значної суми заборгованості.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що весь цей час, з січня 2010 року до грудня 2011 року, він перебував на утриманні батьків та цивільної дружини. В грудні 2011 року збагнувши розмір заборгованості із заробітної плати, терміни її невиплати, а також подальші обіцянки генерального директора, що заробітна плата буде обов'язково виплачена, але, в черговий раз, без зазначення конкретної дати її виплати, він прийняв остаточне рішення про звільнення з даної компанії сподіваючись на дотримання підприємством законодавства про працю хоча б при звільненні. Однак в день звільнення розрахунків з погашення боргу по заробітній платі , виплати заробітної плати за останній місяць роботи та виплати компенсації за невикористані дні відпустки з ним проведено не було.

Протягом 2012 року він неодноразово телефонував до генерального директора ТОВ АКГ «Експерт» з проханням виплатити заборгованість, на що кожен раз отримував, негативну відповідь мотивовану тяжким фінансовим становищем ТОВ АКГ «Експерт».

Також, позивач зазначає, що за ст. 44 КЗпП України при припиненні трудових відносин внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю (ст. 38) власник зобов'язаний сплатити вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, що становить 3 294,00 грн. (1 098,00 грн. х 3=3 294,00 грн.).

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 3.000 грн. при цьому позивач зазначає, що він мешкає в м. Вишневе, що знаходиться за межами м. Києва. Ним неодноразово було витрачено багато часу на поїздки та дзвінки до відповідача, він часами просиджував на телефоні, добиваючись з'єднання з ним. Тривалий період часу він був змушений проживати за чужий рахунок, що принижувало та згнічувало його, внаслідок чого він втратив душевний спокій

Вказані доводи ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що підставою для звільнення позивача за ст. 38 КЗпП України, стала особиста заява ОСОБА_1 від 05.12.2011 року про звільнення з посади асистента аудитора за власним бажанням з відпрацюванням двох тижнів до 19.11.2012 року, включно (а.с. 70,71).

Факт звільнення позивача за власним бажанням підтверджується особистою заявою позивача від 05.12.2011 року, наказом № 57/11 від 19.12.2011 року та записом в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.7,70,71).

Як стверджує ОСОБА_1, порушуючи вимоги ст. ст. 47, 116 КЗпП України відповідач досі не виплатив йому заборгованість по заробітній платі в розмірі 13.281 грн. 51 коп., а також компенсацію за затримку виплати заробітної плати в розмір 24.016 грн. 04 коп.

Вказані доводи позивача суд вважає необґрунтованими. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 в день звільнення отримав трудову книжку, про що свідчить його підпис на наказі № 67/11 від 19.12.2011 року про звільнення з роботи, та не заперечує і сам позивач, оскільки згідно запису в трудовій книжці від 20.12.2011 року позивач на наступний день працевлаштувався на роботу в ТОВ «Продконтракт» на посаду фахівця з внутрішнього аудиту.

Суд також враховує, що з моменту звільнення з роботи - з 19.12.2011 року по 20.05.2013 року позивач жодного разу, у встановленому Законом порядку, не звертався до ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт» з вимогами про виплату заробітної плати та компенсації за затримку у її виплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, лише у січні 2013 року позивач звернувся до прокуратури Шевченківського району м.Києва щодо порушення законодавства про працю ТОВ «АКГ «Експерт». Як вбачається з відповідей Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації від 14.02.2013 року та Територіальної державної інспекції з питань праці у м.Києві від 20.02.2013 року на звернення позивача до прокуратури від 09.01.2013 року, перевіркою було встановлено, що відповідно до розрахунково-платіжних відомостей із січня 2010 року по грудень 2011 року заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку позивачу нарахована, проте, дослідити питання виплати йому заробітної плати не надається можливим, у зв»язку з відсутністю відомостей на виплату заробітної плати, які втрачені.

Зазначені обставини підтверджуються заявою ТОВ «АКГ «Експерт» про злочин від 15.11.2012 року та постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 17.11.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.9,11-12, 51-52,53).

Суд також враховує, що крім відомостей про виплату заробітної плати, як внутрішніх первинних документів, чинне законодавство передбачає складання і подання обов'язкової звітності, де зокрема зазначається інформація про нараховану, виплачену заробітну плату, а також утримані з нею податки та загальнообов'язкові платежі.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, зокрема, з формі № 1ДФ - податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (звітність по податку з доходу фізичних осіб - найманих працівників) суми виплаченого доходу найманого працівника та утриманого податку відображаються в колонках №№ 3, 4. Як вбачається з квартальної звітності № 1ДФ (чотири квартали 2010 та чотири квартали 2011 року), за ідентифікаційним кодом ОСОБА_1 - НОМЕР_1, виплачена заробітна плата та сплачені до бюджету нараховані на неї податки.

Згідно звітності ТОВ «АКГ «ЕКСПЕРТ» про суми нарахованої заробітної плати, що є додатком № 4 до звітності в органи пенсійного фонду України, на кінець звітного періоду 2011 року, тобто період звільнення позивача, заборгованість по заробітній платі відсутня. Крім того, аркуш № 7 звітності містить дані по виплаті заробітної плати по ідентифікаційному коду ОСОБА_1 - НОМЕР_1 за зазначений період, а також нарахування і виплату соціальних внесків із його заробітної плати. (а.с.54-61,62-69).

Також, суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудових відносин внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю відповідач зобов'язаний сплатити йому вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, що становить 3 294,00 грн. (1 098,00 грн. х 3=3 294,00 грн.). При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, що він звільнився з роботи не за власним бажанням, а у зв'язку з порушенням відповідачем трудового законодавства, що виразилося у невиплаті йому заробітної плати протягом тривалого часу, оскільки вони не знайшли підтвердження в судовому засіданні та суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Так, як вбачається з наказу про звільнення позивача з роботи № 57/11 від 19.12.2011 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади асистента аудитора за власним бажанням, згідно його заяви від 0512.2011 року. Аналогічний запис міститься і у трудовій книжці ОСОБА_1 Тому, суд вважає твердження позивача про його звільнення з роботи не за власним бажанням, а у зв'язку з порушенням відповідачем трудового законодавства, що виразилося у невиплаті йому заробітної плати протягом тривалого часу, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, суд враховує, що з часу звільнення з роботи - з 19.12.2011 року, позивач з вимогами про зміну причини звільнення та внесення змін до трудової книжки до відповідача не звертався, як не звертався до суду з відповідним позовом.

Також, суд вважає недоведеними доводи ОСОБА_1 про те, що у зв»язку з неправомірними діями відповідача ним було порушено життєві зв»язки, витрачено багато часу на поїздки та дзвінки до відповідача, тривалий період часу він був змушений проживати за чужий рахунок, Враховуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3.000 грн.

Керуючись ст. ст. 4,10, 57- 60, 88, 213-214, 218 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1, 232, 233 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт», 3-я особа: ОСОБА_2, - про стягнення заробітної плати та компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування невикористаної відпустки та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: