Рішення № 33939803, 18.09.2013, Володимирецький районний суд Рівненської області

№ 556/713/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2013 року

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Іванків О.В.,

при секретарі Подерня О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

встановив:

Адміністрація ПАТ Дельта Банк звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 7016,08 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, про що надав суду письмову заяву, просив розглянути справу у відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник заперечили проти позову, надавши письмові заперечення, в яких вказували, що заборгованість виникла з вини кредитора, який всупереч положенням договору не надавав відповідачу виписок з рахунку з метою збільшення неустойки та власного збагачення. Просили в задоволенні позову відмовити, розглядати справу у їх відсутності.

Розгляд справи проведено у відсутності сторін, у звязку із чим повна фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Так, судом встановлено, що 11 червня 2007 року між ТзОВ ОСОБА_2 Дельта, правонаступником якого є ПАТ Дельта Банк та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №002-17016-110607, згідно з яким відповідач отримала відновлювальну кредитну лінію з кредитним лімітом в сумі 30000 грн. із сплатою обумовлених договором відсотків.

Факт укладення кредитного договору підтверджується оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, в т.ч. кредитним договором з додатками, який підписано сторонами.

Як вбачається зі ст..1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного Кодексу України щодо договору позики.

Позивач виконав умови договору, а саме надав ОСОБА_1 кредит в сумі 1500 грн., що підтверджується наданими суду письмовими доказами.

Судом встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку станом на 26.02.2013 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 7016 грн. 08 коп., в т.ч. тіло кредиту в сумі 7016,08 грн.

Разом з тим, із вказаного розрахунку також вбачається, що до 29.12.2012 року заборгованість по кредиту ОСОБА_1 перед банком становила: тіло кредиту 2519,22 грн., відсотки за користування кредитом, в т.ч. прострочені 543,99 грн., комісія банку 3783,85 грн., пеня 414,24 грн.

Також встановлено, що з 20.10.2008 року ОСОБА_1 зняття готівки з кредитної картки не здійснювала.

З урахуванням викладеного, віднесення з 02.01.2013 року всієї заборгованості за кредитним договором до тіла кредиту не підтверджується доказами.

За змістом ст.ст.1049, 1050 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, в разі несвоєчасного повернення борг стягується в порядку виконання зобовязань. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась неповернутою, та сплати належних йому процентів.

Оскільки своїх зобовязань щодо повернення боргу відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення боргу в частині заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами в загальній сумі 3063,21 грн. підставними і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу стягнення комісії та пені судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.616 ЦК України, якщо кредитор умисно чи із необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов"язання, або не вживав заходів до його зменшення, суд має право зменшити розмір збитків, які стягуються з боржника.

Як вбачається із наданого суду розрахунку, з жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_1 припинила користування кредитними коштами, готівки з карткового рахунку не знімала, до 23.12.2011 року вносила кошти для погашення заборгованості.

Разом з тим, в період з 20.10.2008 року по 26.02.2013 року позивачем не вживалось жодних заходів щодо стягнення заборгованості за договором.

Крім того, позивачем неналежно виконувались умови договору в частині надання ОСОБА_1 виписок про рух коштів по рахунку. Так, у відповідності до п.2.15 договору №002-17016-110607, банк щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, формує Виписки, в якій відображається рух коштів на рахунку держателя за звітний період. Надання виписок здійснюється у спосіб, обраний держателем, про що зазначається в анкеті держателя.

У відповідності до анкети позичальника ОСОБА_1, остання обрала спосіб отримання виписок поштою, однак протягом дії договору позивач жодного разу не надав ОСОБА_1 будь-яких виписок про рух коштів на рахунку. Таке ухилення від виконання договірних обовязків з боку кредитора, позбавило позивальника відповідача ОСОБА_1 можливості своєчасно дізнаватись про стан взаєморозрахунків з банком за кредитом, і сприяло збільшенню заборгованості.

Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 не зверталась до банку за отриманням довідки про стан кредиту, не спростовують висновків суду, оскільки відповідно до умов договору №002-17016-110607 від 11.06.2007 року, а саме п.2.15 цього договору, банк зобовязаний формувати та направляти Держателю карти виписки незалежно від будь-яких його заяв.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що внаслідок сукупної вини банку та позичальника, зумовлене неналежним виконанням договірних зобовязань обома сторонами, відбулось нарощування заборгованості за кредитом, в т.ч. за рахунок комісії та пені, а тому вважає, що сума боргу за цими платежами підлягає зменшенню до 500 грн.

У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат пропорційно до частини задоволених та відхилених витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 554, 616, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.15, 30, 209, 212 ЦПК України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк заборгованість по кредитному договору №002-17016-110607 від 11.06.2007 року в сумі 3563 (три тисячі пятсот шістдесят три) грн. 21 коп., понесені позивачем у звязку із розглядом цивільної справи та підтверджені документально судові витрати в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн.. 70 коп. пропорційно до задоволених вимог, а всього стягнути 3677 (три тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 91 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через районний суд. Апеляційну скаргу може бути подано сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутніми при проголошенні рішення, мають право подати апеляцію протягом десяти днів з часу отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.

С У Д Д Я : ОСОБА_3