Вирок № 33938159, 07.10.2013, Близнюківський районний суд Харківської області

Справа №612/631/13-к

1 -кп /612/60/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Мороза О.І.,

за участю: прокурора Горпинченка В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2

при секретарі Коняєвій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 серпня 2013 року за №12013220380001647, 10 серпня 2013 року за №12013220380001650, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Радгоспне Близнюківського району Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, освіта середня, не працюючого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Радгоспне Близнюківського району Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня, не працюючого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 03.01. 1990 р. Ізюмським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 140 КК України 1960 р. до 2 років виправних робіт з утриманням 20% заробітку;

- 05.12. 1990 р. Лозівським міським судом Харківської області за ст.ст. 94,43 КК України 1960 р. до 9 років 5 місяців позбавлення волі, ст. 14 КК України 1960 р.- з лікуванням від алкоголізму;

- 15.04. 2002 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі;

- 12.12. 2008 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч.3 ст. 357, ст. 70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 02.12. 2011 року умовно-достроково звільнений із Темнівської виправної колонії за постановою Харківського районного суду Харківської області на невідбутий строк 11 місяців 28 днів,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ч.3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 09 серпня 2013 року, близько 05.00 години, обидва перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшли до домоволодіння ОСОБА_4, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 і зайшли в будинок. В приміщенні будинку ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4 удар рукою в обличчя а потім, по черзі із

ОСОБА_5 стали наносити йому удари руками і ногами в грудну клітину та обличчя. Також ОСОБА_5, взявши в руку металевий совок, який знаходився в кімнаті, наніс ним удар ОСОБА_4 по голові. Діями ОСОБА_6 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені ушиблена рана на волосянистій частині голови в лобній області по середній лінії, крововиливи в лівій навколоочній області, на правій щоці, на спинці носу в середній третині, на передній поверхні грудної клітини зліва в області проекції 4,5 ребер по середньо - ключичній лінії, на зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині, на лівій боковій поверхні грудної клітини в області проекції 7,8 ребер по задній підмишечній лінії, на тильній поверхні лівої кисті в області проекції 2-4 п'ястних кісток, на передній поверхні правої голені в середній третині, на передніх поверхнях колін, крововилив в білочні оболонки обох очей.

За ступенем тяжкості:

- згідно п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень, наказ №6 МОЗ України від 17.01. 1995 року - ушиблена рана голови - це легке тілесне ушкодження що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

- згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень, наказ №6 МОЗ України від 17.01. 1995 року - інші тілесні ушкодження - це легкі тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_1 в кінці квітня 2013 року, більш точна дата під час досудового слідства встановлена не була, о 23 годині, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи біля домоволодіння ОСОБА_7, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, побачивши біля будинку велосипед і переконавшись у відсутності мешканців домоволодіння та інших сторонніх громадян, таємно проник на територію домоволодіння, звідки викрав велосипед марки «Аіст», вартістю 198 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник, а викраденим розпорядився.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винними себе у вчиненні інкременованих їм злочинів визнали повністю та дали наступні показання.

ОСОБА_2 пояснив суду, що 09.08. 2013 року, близько 05 години, разом із ОСОБА_1 вони зайшли до ОСОБА_4 у якого раніше неодноразово бували. При цьому були в стані алкогольного сп'яніння але мали намір іще випити. За те, що ОСОБА_4 колись побив його знайому, він першим завдав йому удар рукою в обличчя. Потім ОСОБА_4 наніс удари ОСОБА_1, а потім знову він і ОСОБА_1 Удари були завдані в різні частини тіла. В силу свого сп'яніння не все добре пам'ятає. Перед потерпілим він вибачився, але за відсутності коштів витрати йому на лікування тощо не відшкодував і має намір це зробити. Результати експертизи не оспорює, у скоєному розкаюється, просить його суворо не наказувати.

ОСОБА_1 пояснив суду, що 09.08. 2013 року, близько 05 години, разом із ОСОБА_1 вони дійсно зайшли до ОСОБА_4 він пройшов на кухню і сів за стіл. ОСОБА_2, за те, що ОСОБА_4 колись побив його сестру, першим завдав потерпілому удар рукою в обличчя. Після цього і він сам ударив його в живіт в «область дихання». Коли той упав і став скаржитися на біль, він йому відповів що сестрі також було боляче, підвів ОСОБА_4 і, взявши в руку металевий совок, ударив його совком по голові. Потім вони із ОСОБА_8 кожен завдали ОСОБА_9 ще по декілька ударів і вийшли.

Щодо крадіжки велосипеда пояснив, що він в кінці квітня 2013 року добирався пішки додому. Хотілося пити. Для того щоб попити води він зайшов на територію, як потів виявилося, домоволодіння ОСОБА_7 в с. Новоукраїнка Близнюківського району Харківської області. Там він побачив велосипед. Було близько 23 години. Він взяв велосипед і поїхав на ньому додому. При під'їзді до свого села велосипед заховав в посадці. В серпня 2013 року, оскільки були потрібні кошти, велосипед продав за 15 чи 20 гривень. Результати товарознавчої експертизи і її калькуляцію не оспорює. У скоєному розкаюється.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому суд обмежується допитом обвинувачених, дослідженням матеріалів стосовно особи обвинувачених, обставин, що пом'якшують та обтяжують їх покарання, процесуальних витрат та речових доказів.

Враховуючи пояснення обвинувачених, а також те, що вони не оскаржуть фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості їх позиції.

За таких обставин дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при спричиненні ними 09.08. 2013 року тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, суд кваліфікує за ч.2 ст. 125 КК України оскільки потерпілому було завдане умисне легке тілесне ушкодження , що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Крім того дії ОСОБА_1 при викраденні велосипеда з домоволодіння ОСОБА_7 суд кваліфікує і за ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, скоєна повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинувачених, обставини, які пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 скоїли злочин невеликої тяжкості - ч.2 ст. 125 КК України, а ОСОБА_1, крім того, і тяжкий злочин - ч.3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною що пом'якшує покарання обвинуваченим суд визнає їх щире каяття, а ОСОБА_1 при вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 185 КК ще і з'явлення із зізнанням.

Відповідно до ст. 67 КК України обставинами які обтяжують покарання суд визнає:

- для ОСОБА_1 і ОСОБА_2, при вчинені злочину передбаченого за ч.2 ст. 125 КК України - вчинення злочину особою яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння;

- для ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України - рецидив злочину, оскільки він вчинив новий умисний злочин маючи судимість за умисний злочин - ч.3 ст. 357 КК України.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він не працює, не одружений, має постійне місце проживання де характеризується посередньо як особа яка зловживає спиртними напоями але не конфліктна. Має батьків пенсіонерів які проживають в іншій області де в одному з ними населеному пункті проживає і їх дочка. За останнім місцем відбування покарання характеризувався в цілому позитивно. На обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває. Згідно акту медичного освідування, примусового лікування від алкогольної та наркотичної залежності не потребує.

ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий в тому числі і за скоєння умисних тяжких і особливо тяжких злочинів проти особи та проти власності. Відбував тривалі терміни покарання в виправних установах. Він був умовно-достроково звільненим за останнім вироком суду 02.12. 2011 року на 11 місяців 28 днів. Новий тяжкий умисний корисливий злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України він вчинив в кінці квітня 2013 року, тобто менш ніж через чотири місяці до закінчення строку умовно-достровкового звільнення. Після скоєння цього злочину, також менш ніж через чотири місяці, вчинив злочин проти життя та здоров'я особи - ч. 2 ст. 125 КК України (а.с.48-61).

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він не працює, проживає в цивільному шлюбі та має малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. За місцем постійного проживання характеризується як особа щодо якої до сільської ради надходили скарги громадян на грубе поводження - в нетверезому стані

ображав, допускав лайливі висловлювання, бив громадян. На вулицях села часто з'являється в нетверезому стані. З сусідами підтримує дружні стосунки. На обліку у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Проходив військову службу, перебуває на обліку військовозобов'язаних запасу. Згідно акту медичного освідування в примусового лікування від алкогольної та наркотичної залежності не потребує (а.с.71-79).

Суд, враховуючи наведене, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , тяжкість вчинених злочинів, наявність обставин які як пом'якшують так і обтяжують покарання, повернення викрадено власнику та відсутність у потерпілих до нього претензій, приходить до висновку, що покаранням необхідним і достатнім для його виправлення і перевиховання буде покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді арешту, а за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією цього закону з відбуванням покарання у виправній установі оскільки вбачається стійка антисоціальна спрямованість особи.

Посилання ОСОБА_1 на те що він має літніх батьків про яких треба турбуватися, цих висновків суду не спростовують. Батьки проживають в м. Тернівка. В цьому ж місті проживає і їх дочка - старша сестра ОСОБА_1 Батьки - пенсіонери про що вказав і сам ОСОБА_1

Суд вважає, що має бути застосоване правило ч.1 ст. 70 КК України коли за сукупністю злочинів менш суворе покарання поглинається більш суворим.

Суд, враховуючи наведене, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , тяжкість вчиненого ним злочину, наявність обставин які як пом'якшують так і обтяжують покарання, приходить до висновку, що покаранням необхідним і достатнім для його виправлення і перевиховання буде покарання у вигляді арешту.

За таких обставин підстав для застосування ст. ст.69, 75 КК України не вбачається.

Запобіжний захід ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не обирався і відсутні підстави для його обрання до набрання вироком суду законної сили щодо ОСОБА_2

Під час судового провадження запобіжні заходи, на підставі ч. 4 ст. 176 КПК України, застосовуються судом за клопотанням прокурора.

Заявлене прокурором клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили, підлягає задоволенню, оскільки обвинуваченому призначається покарання у вигляді позбавлення волі з його відбуванням у кримінально - виправній установі.

Цивільний позов не заявлений.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Заходи забезпечення кримінального провадження щодо яких необхідно прийняти рішення при постановлені вироку - не застосовувалися.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 125 КК України та призначити покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України - три роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 125 КК України - п'ять місяців арешту.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначити ОСОБА_1 у вигляді трьох років позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винуватим за ч.2 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді п'яти місяців арештуу із відбуттям покарання в арештному домі.

Після вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 підлягає направленню до Харківського слідчого ізолятору на території якого знаходиться арештний дім для відбуття покарання.

Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_2 для виконання вироку.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, щодо ОСОБА_2 - не обирати.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою в слідчому ізоляторі м. Харкова, взявши під варту у залі суду негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття під варту - з 07 жовтня 2013 року.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 судові витрати за проведення товарознавчої експертизи №2487 від 15.08.2013 року в сумі 550 (п'ятсот п'ятдесят) гривень 62 копійки, на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, р/р № 31419544700005 в УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, код доходів - 24060300, код банку -37999680, МФО 851011. Призначення платежу: експертні послуги. Адреса установи: м. Харків, проспект Постишева, 49.

Речовий доказ - велосипед «Аіст», переданий під схоронну розписку потерпілому ОСОБА_7, залишити йому як власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право копію вироку суду отримати в суді.

Суддя О.І. Мороз