Ухвала суду № 339365, 04.12.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.06 р. № 32/271-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вербицької О.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Коваленка В.М.

при секретарі: Котелянець О.О.

За участю представників:

від позивача -Кисельов Є.В. (дов. від 20.03.2006 р. № ЮР-177/д);

від відповідача -Руденко К.К. (дов. від 13.11.2006 р. № 1681/9/10-203);

від третьої особи - Копанський С.А. (дов. від 30.05.2006 р. № 5904)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення господарського суду м.Києва від 31.08.2006

у справі № 32/271-А (Хрипун О.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі звеликими платниками податків

третя особа відповідача Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області

про визнання недійсними рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 31.08.2006 року у справі № 32/271-А в позові Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (далі – позивач, ВАТ “Укрнафта”) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі – відповідач, СДПІ по роботі з ВПП), третя особа - Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області (далі – третя особа, Роздільнянська МДПІ), про визнання недійсними рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду, Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог, Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” стверджує, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, судом невірно трактуються норми Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.

Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків надала суду письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких спростовує наведені в ній доводи та просить апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 31.08.200 року у справі № 32/271-А – без змін.

Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області також надала суду письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких повністю спростовує наведені в ній доводи та просить апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 31.08.200 року у справі № 32/271-А – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2006 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, а ухвалою від 07.11.2006 року – справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивача, відповідача та третьої особи. Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього кодексу. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” (ідентифікаційний код 00135390) зареєстроване 28.11.1997 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа та 11.07.2005 року включено до ЄДРПОУ.

09.11.2005 року Роздільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. В ході перевірки встановлено факт реалізації 10 л бензину А-95 по ціні 3,99 грн. за 1 літр без застосування РРО та без видачі розрахункового документу; виявлена невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в поточному звіті РРО, а саме: сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становить 3 541,00 грн., а сума коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО, - 641,31 грн. та проінкасовано 3 900,00 грн. Невідповідність складає 1000,34 грн.

За результатами перевірки Роздільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області складено ат від 09.11.2005 року № 15240175/2303, на підставі якого, відповідно до п. 1 ст. 17, ст.. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі – Закону № 265) Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняте рішення від 22.11.2005 року № 0000761606/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5 201,20 грн. за порушення п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону № 265.

За результатами процедури адміністративного оскарження, рішення від 22.11.2005 року залишено без змін, а скарги позивача – без задоволення. Крім того, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято аналогічне рішення від 16.03.2006 року № 0000761606/3.

Як зазначено у ст.. 3 Закону № 265, на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг покладений обов'язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим, роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 ст. З Закону), а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. З Закону).

Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265 передбачено, що за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі від вартості проданих товарів.

Як вірно встановив суд першої інстанції, належних та допустимих доказів на спростування викладених в акті перевірки тверджень щодо незастосування РРО та невидачі розрахункового документу, позивач не надав. За таких обставин, фінансові санкції у розмірі 199,50 грн. застосовані до позивача правомірно.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Згідно ст.. 22 Закону № 265, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Невідповідність суми готівкових коштів в розмірі 1 000,34 грн., що знаходилась на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначеній в поточному звіті РРО, позивач пояснює тим, що зазначена сума у зв'язку з проведенням інкасації була переміщена до сейфу, і вилучити кошти з сейфу оператор не мав можливості внаслідок технічних особливостей сейфу.

Однак належних та допустимих доказів на підтвердження таких тверджень позивач не надав, а тому, застосування до Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” штрафних санкцій в розмірі 5 001,70 грн. за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в поточному звіті РРО є обґрунтованим.

Щодо тверджень позивача з приводу незаконності проведення перевірки Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, то вони спростовуються наступним.

Відповідно до ст..ст..8, 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509 (далі - Закон № 509) визначені функції органів державної податкової служби, до яких належать, зокрема здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема: здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Разом з тим, п. 1 ст. 11 Закону № 509 визначені права органів державної податкової служби щодо здійснення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Отже, документальні невиїзні та планові і позапланові виїзні перевірки діяльності суб'єктів підприємницької діяльності стосуються своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Водночас статтею 11-1 Закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Зокрема, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з наведених цією статтею Закону обставин.

Крім того, Законом України від 25.03.2005 № 2505 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів" ст..11-1 Закону № 509 доповнено частиною сьомою такого змісту: "Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду".

Ст.ст. 15 та 16 Закону № 265 визначено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок. Планові або позапланові перевірки осіб, які використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки, книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Таким чином, поняття позапланових виїзних перевірок, визначених статтею 11 Закону № 509, не поширюються на перевірки по дотриманню вимог Закону № 265.

У межах повноважень, визначених Законом № 265, органи державної податкової служби проводять планові перевірки стосовно додержання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), інших вимог Закону № 265 згідно з затвердженими керівництвом податкових органів планами-графіками проведення перевірок. Перевірки, які не передбачені в планах-графіках органів державної податкової служби, але виникають за інших обставин, зокрема за дорученнями Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, вважаються позаплановими.

Тобто, органи державної податкової служби при здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків, а саме, Закону № 265, проводять перевірки на підставі Закону № 509 у межах повноважень, наданих зазначеним законом.

Відповідно ст. 22 Закону № 509, посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені пунктом 1, частиною першою пункту 2, пунктами 3 та 6 статті 11 цього Закону, а також: пунктами 1-4, абзацами другим, третім, шостим пункту 5, пунктами 6 - 12, 14, підпунктами "а" і "б" пункту 15 (з урахуванням положень цього Закону, інших законів з питань оподаткування), пунктом 16 із дотриманням правил проведення податкових перевірок, встановлених законодавством, пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статті 11, статтями 12 – 15-1 Закону України "Про міліцію". Враховуючи викладене, посадові особи податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків також здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Зазначена перевірка була проведена посадовими особами Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області: головним державним податковим інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи Замітайло С.В. на підставі посвідчення № 760 від 09.11.2005 року, головним державним податковим інспектором цього ж відділу Рослік С.В. на підставі посвідчення № 761 від 09.11.2005 року, завідуючим сектором організації роботи незаконного обігу товарів Роздільнянського відділу податкової міліції УПМ ДПА в Одеській області ст. лейтенантом Філіпенко Д.Ю. на підставі посвідчення № 762 від 09.11.2005 року відповідно до ст. 11 Закону № 509, ст. 16 Закону № 265.

Тобто, доводи позивача з приводу незаконності проведення даної перевірки повністю спростовуються матеріалами справи та поясненнями представників Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Все вищевикладене свідчить про те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, згідно п. 1 ст. 71 КАС України, як в суді першої інстанції так і під час розгляду в апеляційній інстанції.

Таким чином, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 31.08.2006 року у справі № 32/271-А за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа – Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області про визнання недійсними рішень – без змін.

Справу № 32/271-А направити до господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту складання в повному обсязі та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Вербицька О.В.

Судді

Пантелієнко В.О.

Коваленко В.М.