Постанова № 33932326, 03.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р.Справа № 1505/9836/2012

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Боярський О.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю представників:

представник позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 09 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

треті особи, на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмета спору - ОСОБА_1, ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати п. 53 рішення Білгород-Дністровської міської ради №269-ХХІІІ від 11 листопада 1999 року про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 325 кв. м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та про надання у тимчасове користування для городництва земельну ділянку площею 513 кв.м. за вищевказаною адресою.

Також, позивачка просила визнати протиправним та скасувати п. 54 рішення Білгород-Дністровської міської ради №269- ХХІІІ від 11 листопада 1999 року про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 325 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що земельні ділянки, які надані органом місцевого самоврядування третім особам - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не відповідають розміру їх часток у спільній частковій власності на жилий будинок та господарські споруди, у зв'язку з чим, у користуванні у позивача знаходиться земельна ділянка, яка є меншою ніж повинна бути.

Постановою Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 09 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував п. 53 рішення Білгород-Дністровської міської ради №269-ХХІІІ від 11 листопада 1999 року про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 325 кв. м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та про надання у тимчасове користування для городництва земельну ділянку площею 513 кв.м. за вищевказаною адресою.

Також, суд визнав протиправним та скасував п. 54 рішення Білгород-Дністровської міської ради №269- ХХІІІ від 11 листопада 1999 року про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 325 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення органу місцевого самоврядування, порушує права позивачів як землекористувачів, оскільки не відповідає Конституції України та законодавству України.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказуючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять постановлене рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

У суді апеляційної інстанції апелянти та їх представники підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечували просили рішення суду залишити без змін.

Представник Білгород-Дністровської міської ради до суду апеляційної інстанції не з'явився, про місце, день та час слухання справи, сповіщений належним чином.

Відповідно до п.4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню на наступних підставах.

Так, згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування як норм процесуального права так і норм матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 1975 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (в подальшому ОСОБА_6).

19 березня 1991 року ОСОБА_5 придбав у виконкому Білгород - Дністровської міської ради Одеської області Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1

В подальшому, ОСОБА_5 змінив прізвище на ОСОБА_5.

ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 стали співвласниками, кожній по 1/8 частин, жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 15 лютого 1994 року.

У зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із заявами до Білгород - Дністровської міської ради про отримання безоплатно у власність земельної ділянки, 11 листопада 1999 року, відповідачем було прийнято рішення №269-ХХІІІ «Про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 325 кв. м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та про надання у тимчасове користування для городництва земельну ділянку площею 513 кв.м. за вищевказаною адресою», а, також, «Про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 325 кв.м. по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд» (а.с.5).

11 листопада 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали Державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 67-68).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про порушення органом місцевого самоврядування прав власності позивачів на землю.

Так, із доказів, наявних у матеріалах справи, вбачається, що співвласник домоволодіння ОСОБА_5 до суду першої інстанції із вказаним позовом не звертався.

ОСОБА_5 зазначає, що спірним рішенням органу місцевого самоврядування його права, як землекористувача не порушені.

При цьому, ОСОБА_5 посилається на підписані особисто ним, як суміжним землевласником Акти встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходяться в користуванні у ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Із цього акту вбачається, що ОСОБА_5 не заперечує проти встановлення в натурі меж земельних ділянок.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, що у позивача ОСОБА_6 є право власності на частину жилого будинку АДРЕСА_1 та право на користування земельної ділянки, площею 917 кв.м., тому, суд першої інстанції не перевіривши ці обставини, зробив необґрунтований висновок про порушення її права, як землекористувача.

Апелянтами до матеріалів справи надано документи про те, що позивач підробила договір купівлі - продажу жилого будинку АДРЕСА_1, на підставі якого стала власником Ѕ частини спірного будинку (а.с.77).

Як вбачається з рішення апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2012 року дані події відбувалися наступним чином.

У листопаді 2010 року ОСОБА_6 звернулася до місцевого суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі - продажу Ѕ частини житлового будинку у АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на домоволодіння.

При цьому, вона стверджувала, що ОСОБА_5 продав її за договором купівлі - продажу, якій був складений у простий письмовій формі Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, відмовив ОСОБА_6 у задоволенні позову.

У провадженні органу досудового розслідування перебуває на розгляді заява ОСОБА_5 про скоєння ОСОБА_6 злочину, пов'язаного з підробкою документа у вигляді договору купівлі - продажу.

Білгород - Дністровський міськрайонний суд, вирішуючи справу по суті, не звернув уваги на те, що ОСОБА_5, зазначений позивачем, позовну заяву, клопотання про поновлення строку звернення до суду не підписував, письмової заяви про розгляд справи без його участі не подавав.

Крім того, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, дійшов висновку, що нею з поважних причин пропущений строк звернення за захистом своїх прав до суду з вищезазначеним позовом.

Колегія суддів, вважає такий висновок є необґрунтованим та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 за своєю правовою природою не засновані на законі і строком звернення до суду не охороняються.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції, у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивачів.

Керуючись ст.ст.195 - 196, 198, 202, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити.

Постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 09 квітня 2013 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської міської ради про скасування рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений 07.10.2013 року.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова