Постанова № 3393044, 02.12.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4889/08

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2008 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Спірідонова М.О.

за участю секретаря - Глазунової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Теплоенергомонтаж» звернулось до апеляційного суду с позовом до ДПІ у Дзержинському районі м.Харква в якому просив суд скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 10.04.2008 року № 0001492305/0.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що оскаржене податкове повідомлення рішення винесено відповідачем з порушенням норм діючого законодавства України та просив суд задовольнити позов у повном уобсязі.

Представник відповідача вс судове засідання з'явився та з позовом не погодився вказавши, що осмкаржене податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у  Дзержинському районі м. Харкова, відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990р., згідно з планом-графіком проведення перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ "Теплоенергомонтаж", вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За наслідками перевірки було складено акт № 2258/23-5/00120980 від 01.04.2008 року яким встановлено, що ВАТ "Теплоенергомонтаж" 30.08.2007 року було укладено договор купівлі - продажу нежитлового приміщення № б/н з фізичною особою ОСОБА_1. Відповідно до п. 2 даного Договору, вартість нежитлового приміщення становиті 692820.45 грн.. в тому числі податок на додану вартість 115470,08 грн. Відповідно даного договору купівлі - продажу, вартість 1 кв. м . приміщення склала 606,01 грн. Загальна площа проданого приміщення складає 1143,0 кв.м. Залишкова балансова вартість відповідно даних податкового обліку станом на 30.08.2007 року складала 71482,52 грн.

Також судом встановлено, що підприємством, з метою продажу даного приміщення було зроблено експертну оцінку вартості об'єкту. Експертну оцінку проведено СТ «Баєр», (код ЕДРПОУ 31580881, сертифікат № 3178/05 від 04.04.2005 року Фонду Державного майна України на право проведення експертної оцінки вартості майна. Строк дії сертифікату - 3 роки). Відповідно експертної оцінки вартість 1 кв.м. приміщення складає 606,01 грн.

Суд зазначає, що в ході перевірки відповідачем було отримано інформацію щодо  ринкової вартості нежитлових приміщень, а саме: відповідно до листа Універсальної біржи „Україна" від 14.02.2008 року № 94. ринкова вартість об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, площею від 1000 до 3000 кв.м у червні - серпні 2007 року за 1 кв. м. складала від 1515 грн. до 5050 грн. за 1 кв.м. в залежності від основних ціноутворюючих факторів;

· відповідно до акту консультацій №Н1-102 від 18.03.2008 року, наданого Харківською торгово - промисловою палатою, ринкова вартість 1 кв.м. нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, у періоді червень - серпень 2007 року могла складати від 1515 грн. до 3030 грн.

Отже на думку відповідача позивачем було порушено вимога п.п.1.20.2, п.1.20 ст. 1 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" щодо визначення звичайної ціни при продажу приміщення прозташованого за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР.

Також, в ході перевірки встановлено, що підприємством, в порушення п.п 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями, суму від продажу даного нежитлового приміщення в розмірі 505867,85 грн. було несвоєчасно включено до складу валового доходу, а саме: підприємством доходи від даної операції включено до складу валових доходів у 3-му кварталі 2007 року в розмірі 83333 грн. ( по факту отриманих грошових коштів) та 4-му кварталі 2007 року в розмірі 422535 грн., в той час, коли датою передачі права власності, відповідно п.3.1 договору купівлі - продажу від 30.08.2007 року № б/н вважається дата реєстрації цього договору у Державному реєстрі правочинів. Вищенаведений договір купівлі - продажу зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 30.08.2007 року ( згідно з даними витягу № 4529270 Державного реєстру правочинів), тобто, датою збільшення валового доходу підприємства від здійснення даної господарської операції, відповідно вимог п.п 11.3.1 п.11.3 ст.П Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 року, є 3 квартал 2007 року.

На підставі вище зазначеного акту перевірки № 2258/23-5/00120980 від 01.04.2008 року начальником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова 10.04.2008 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001492305/0 про стягнення з ВАТ «Теполенергомонтаж» податку до бюджету у сумі 216 422,00 грн основного платеду та 204 828,00 грн штрафних санкцій.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями:

"...звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг)...

...Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник..."

Згідно пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями "Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну".

Суд зазначає, що «Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган» згідно п. п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім цього суд зазначає, що у відповідності до п.13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено судом відповідач виходив з рівня звичайний цін на ціну ринкової вартості нежитлових приміщень, виходячи з листа Універсальної біржи „Україна" від 14.02.2008 року № 94 у відповідності до якого ринкова вартість об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, площею від 1000 до 3000 кв.м у червні - серпні 2007 року за 1 кв. м. складала від 1515 грн. до 5050 грн. за 1 кв.м. в залежності від основних ціноутворюючих факторів, а також акту консультацій №Н1-102 від 18.03.2008 року, наданого Харківською торгово - промисловою палатою, ринкова вартість 1 кв.м. нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, у періоді червень - серпень 2007 року могла складати від 1515 грн. до 3030 грн.

Суд не може погодитись з вище навединим висновками відповідача, оскільки згідно положень п.п 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України застосовується лише в тому випадку, коли звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, суд зазначає, що в актів перевірки не зазначено, чому відповідач прийшов до висновку, що попередніми методами, зокрема, п. 1.20 ст. 1 цього Закону, звичайна ціна не може бути визначена.

Крім цього суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 71 КАС України відповідачем не було надано доказів підтверджуючих проведення аналізу ринку цін на нежитлові приміщення розташовані в м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, площею від 1000 до 3000 кв.м, та не надано цін на ідентичний товар.

Що стосується посилання позивача на лист Універсальної біржи «Україна» та акт консультації, то вказані докази судом прийнятий бути не можуть оскільки данні листа Універсальної біржи «Україна» та акту консультації не є висновком уповноваженого державного статистичного органу.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що подткове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 10.04.2008 року № 0001492305/0 винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 10.04.2008 року № 0001492305/0 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» 216 422 грн. основного платежу та 204 828 грн. штрафних санкцій, в сумі 421 250,00 коп. в повному обсязі;

Стягнути з Державного бюджету на користь відкритого акціонерного товариства відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» (м. Харків, пр. Леніна, ЗО, код. 001209820392) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена 05.12.2008 року.

Суддя М.О. Спірідонов.