Постанова № 33929422, 01.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3080/13-а

01 жовтня 2013 року 10год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Юра І.В., Баханова О.Г.,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

приватного підприємства "Фірма Фармікс"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємства "Фірма Фармікс" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004012342 від 19.08.2013 року та №0004022342 від 19.08.2013 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків проведеної позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «ТД Артекс», ПП «Групотест» та ТОВ «Діапринт» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0004012342, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 8016 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3491 грн., та №0004022342 від 19.08.2013 року, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6981 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3077 грн.

Позивач не погоджується з даними висновками акта, складеного за результатами проведення перевірки, щодо встановленого порушення ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 44, 138, 139, 185, 198, 201 Податкового кодексу України (далі по тексту судової постанови - ПК України), оскільки вказує, що реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД Артекс» та ТОВ «Діапринт» підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Вказує, що зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені без належного правового аналізу господарських операцій підприємства, суперечать достовірним даним бухгалтерського обліку, діючому законодавству, прийняті не на основі об'єктивних даних, а на помилкових висновках та припущеннях контролюючого органу.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що у позивача була проведена перевірка по взаєморозрахунках з ТОВ «ТД Артекс», ПП «Групотест» та ТОВ «Діапринт» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. ст. 44, 138, 139, 185, 198, 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 6976,57 грн. та податок на прибуток в сумі 8016,00 грн.

Вказує на неможливість встановлення на підставі використаних документів та баз даних ДПС реальність та товарність здійснених операцій по виконанні робіт (наданні послуг) підприємством за перевіряємий період.

До початку судового розгляду справи представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Фірма Фармікс" зареєстроване як юридична особа та є платником ПДВ (а. с. 50, 51 т. 1).

08.02.2013 року посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «ТД Артекс», ПП «Групотест» та ТОВ «Діапринт» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки складений акт №588/17-16-22-01/30398035 (а. с. 8-31 т. 1).

Вказаною перевіркою встановлено, зокрема, що в порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 44.1 ст. 44 , пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138. 8 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат позивачем віднесено витрати по підприємствах (ТОВ «ТД Артекс» і ТОВ «Діапринт»), що не спричиняють реального товарного характеру та не підтверджені відповідно оформленими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат за III- ІV квартали 2010 року в сумі 8279,08 грн., за І квартал 2011 року в сумі 4082,5 грн. та собівартості придбаних та реалізованих товарів за II-IV квартали 2011 року в сумі 9750,0 грн. та за 2012 рік в сумі 12771,0 грн.; в порушення пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 ПК України позивачем сформовано податковий кредит в сумі 6976,57 грн., а саме за 2010 рік в сумі 1655,82 грн. (в тому числі за липень 2010 року - 720,12 грн., за серпень 2010 року - 378,66 грн., за вересень 2010 року - 372,52 грн.. за листопад 2010 року - 184,52 грн.), за 2011рік в сумі 2766,50 грн. ( в тому числі за січень 2011 року - 461,1 грн.. за лютий 2011 року - 193,6 грн., за березень 2011 року -161,8 грн., за квітень 2011 року - 265,34 грн., за травень 2011 року -227,7 грн., за червень 2011 року - 180,88 грн., за липень 2011 року -79 грн., за серпень 2011 року -384,2 грн., за вересень 2011 року - 320,4 грн., за жовтень 2011 року - 149,66 грн., за листопад 2011 року - 82 грн., за грудень 2011 року - 260,82грн.) та за 2012 рік в сумі 2554,25грн. (в тому числі за лютий 2012 року в сумі - 751,09 грн., за березень 2012 року - 249,84 грн., за квітень 2012 року -291,04 грн., за травень 2012 року - 56,98 грн., за червень 2012 року - 98,56 грн., за липень 2012 року - 249,84 грн., за серпень 2012 року - 147,78 грн., за вересень 2012 року - 167,31 грн., за жовтень 2012 року - 65,95 грн., за листопад 2012 року - 144,72 грн., за грудень 2012 року - 335,14 грн.) по безтоварним операціям з ТОВ «ТД Артекс» та ТОВ «Діапринт».

На підставі висновків акту перевірки №588/17-16-22-01/30398035 від 08.02.2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0004012342 від 19.08.2013 року (а. с. 32 т. 1), яким донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 8016 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3491 грн., та №0004022342 від 19.08.2013 року (а. с. 33 т. 1), яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6981 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3077 грн.

Щодо проведення взаєморозрахунків позивача з ТОВ «ТД Артекс».

Як вбачається з матеріалів справи між ПП "Фірма Фармікс" (покупець) та ТОВ «ТД Артекс» (постачальник) укладені договори поставки №13128035 від 13.12.2011 року (а. с. 192, 193 т. 2) та №13028035 від 13.02.2012 року (а. с. 194, 195 т. 2). Предметом даних договорів є поставка виробів медичного призначення в асортименті, кількості та ціні що погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки за отриманий товар проводились ПП "Фірма Фармікс" згідно з платіжних доручень №3194 від 20.12.2011 року, №3522 від 13.02.2012 року, №3857 від 26.03.2012 року, №3905 від 30.03.2012 року, №3913 від 30.03.2012 року, №4029 від 28.04.2012 року(а. с. 207-212 т. 2).

Факт отримання позивачем товару (виробів медичного призначення) від ТОВ «ТД Артекс» підтверджується видатковими накладними №13128035 від 13.12.2011 року,№16028035 від 16.02.2012 року, №22038035 від 22.03.2012 року, №28038035 від 28.03.2012 року, №11048035 від 11.04.2012 року (а. с. 196-200 т. 2).

На партії товару (виробів медичного призначення) виписані податкові накладні №345 від 22.03.2012 року, №130213 від 13.02.2012 року, №439 від 28.03.2012 року, №206 від 11.04.2012 року, №210 від 13.12.2011 року (а. с. 201-205 т. 2).

Подальша реалізація позивачем отриманих від ТОВ «ТД Артекс» за договорами поставки №13128035 та №13028035 від 13.02.2012 року ТМЦ підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а. с. 214-239 т. 2), а також банківськими виписками (а. с. 18-65 т. 3).

Щодо проведення взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Діапринт».

Як вбачається з матеріалів справи між ПП "Фірма Фармікс" (покупець) та ТОВ «Діапринт» (постачальник) укладені договори поставки товару №011/07 від 01.07.2010 року (а. с. 1-2 т. 2), №020/01-РМТ від 04.01.2011 року (а. с. 247-249 т. 1), №378/1 від 01.02.2012 року (а. с. 244-246 т. 1), №532 від 01.08.2012 року (а. с. 241-243 т. 1) та №562 від 12.08.2012 року (а. с. 238-240 т. 1). Предметом даних договорів є поставка виробів медичного призначення в асортименті, кількості та ціні що погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки за отриманий товар проводились ПП "Фірма Фармікс" згідно з платіжних доручень (а. с. 189-233 т. 1).

На партії товару (виробів медичного призначення) виписані податкові накладні (а. с. 3-98 т. 2).

Подальша реалізація позивачем отриманих від ТОВ «Діапринт» за договорами поставки №011/07 від 01.07.2010 року, №020/01-РМТ від 04.01.2011 року, №378/1 від 01.02.2012 року, №532 від 01.08.2012 року та №562 від 12.08.2012 року ТМЦ підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а. с. 100-184 т. 2), а також банківськими виписками (а. с. 66-240 т. 3)

При вирішенні справи суд також бере до уваги те, що на час вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ТД Артекс» та ТОВ «Діапринт» останні були зареєстровані як юридичні особи та зареєстровані платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі (а. с. 234-237 т. 1, 187-191 т. 2) та, як наслідок - можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Відповідно до пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 138 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати З Придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. При цьому, датою збільшення валових витрат, згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вищевказаного Закону є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 зазначеного кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ТД Артекс» та ТОВ «Діапринт» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

При розгляді справи суд також бере до уваги встановлені постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року (справа №811/972/13а за позовом ТОВ «Діапринт» до Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області про скасування ППР) обставини щодо товарності здійснення контрагентом позивача - ТОВ «Діапринт» господарських операцій з ТОВ «Феріт Д», ПП «Анта» та ТОВ «Трогсервіспостач», що мали місце у 2010-2012 роках (а. с. 35-43 т.1).

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування витрати по господарським операціям з ТОВ «ТД Артекс» та ТОВ «Діапринт» за III- ІV квартали 2010 року в сумі 8279,08 грн., за І квартал 2011 року в сумі 4082,5 грн. та собівартості придбаних та реалізованих товарів за II-IV квартали 2011 року в сумі 9750,0 грн. та за 2012 рік в сумі 12771,0 грн., а також правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 6976,57 грн., а саме за 2010 рік в сумі 1655,82 грн., за 2011рік в сумі 2766,50 грн. та за 2012 рік в сумі 2554,25 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0004012342 від 19.08.2013 року та №0004022342 від 19.08.2013 року є протиправними та такими, що належать до скасування у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0004012342 та №0004022342 від 19 серпня 2013 року визнати протиправними та скасувати у повному обсязі.

Присудити на користь позивача - приватного підприємства "Фірма Фармікс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 215,65 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.