Постанова № 33929210, 27.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3074/13-а

27 вересня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Рибачок С.С.,

за участю:

представників позивача - Кириленка В.П., Похилька О.С.,

представника відповідача - Краська І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Феррі" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Феррі" з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 15.08.2013 року №0000652200, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14953,00 грн.;

від 15.08.2013 року №0000662200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 276425,00 грн., з яких: 221140,00 грн. - за основним платежем; 55285,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару по безтоварним операціям з контрагентом, до податкового кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення у періоді, що перевірявся. Такі висновки податкового органу базуються на результатах перевірки контрагента позивача, якою встановлено проведення операцій через посередників з метою формування штучного податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру по ланцюгу проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання та здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

Таким чином, укладений правочин позивача з контрагентом, на думку податкового органу, є нікчемним, оскільки не спрямований на настання реальних наслідків, а формування податкового кредиту здійснено неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний період та завищення суми залишку від'ємного значення у періоді, що перевірявся.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товару у контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені правильно. Висновки про те, що господарські операції позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, зроблені виключно на підставі даних перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг", у ході якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, з якими позивач не мав фінансово-господарських відносин та формував показники податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг". Як зазначає позивач, фактично у ході проведення перевірки позивача податковим органом встановлено наявність порушень законодавства по ланцюгу постачальників і не встановлено порушень на стадії господарських взаємовідносин щодо постачання товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" до позивача. При цьому позивачем у повному обсязі підтверджено рух товару від контрагента-постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" до покупця - Приватного підприємства "Феррі", проведення відповідних розрахунків та надано підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Твердження податкового органу про нереальність господарських операцій побудовані виключно на даних акта перевірки контрагента позивача в розрізі постачальників товарів (послуг), які позивач вважає безпідставними, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки зроблені без належного аналізу та об'єктивної оцінки первинних бухгалтерських документів, що засвідчують реальність господарських операцій позивача, чим безпідставно визначені суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції. На підставі викладеного позивач просив суд позов задовольнити та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що в основу висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту протягом перевіряємого періоду покладені дані про віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у ціні товару по фіктивним операціям з контрагентом, що виявлено в результаті проведених податковим органом заходів, спрямованих на відпрацювання сумнівного податкового кредиту щодо законності створення та фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг", задіяного у схемах ухилення від сплати податків та конвертацій грошових коштів. У ході перевірки контрагента позивача податковим органом встановлена відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить по відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Внаслідок чого, за результатом перевірки позивача податковий орган дійшов висновку, що операції з придбання та продажу товару, відображені у податковій звітності позивача та контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" на мали юридичного змісту та господарської мети. В силу чого, як стверджує представник податкового органу, визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування за порушення податкового законодавства штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованим, а оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірними. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство "Феррі" є юридичною особою, що зареєстрована 26.01.2001 року Сарненською районною державною адміністрацією Рівненської області, з 08.05.2001 року як платник податків перебуває на обліку в Сарненській міжрайонній державній податковій інспекції, з 08.05.2001 року зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво №200078274).

Згідно довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності позивача є оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, неспеціалізована оптова торгівля.

У липні 2013 року на підставі наказу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.07.2013 року №83, згідно направлення на перевірку від 23.07.2013 року №67/22 посадовою особою податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Феррі" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року (акт перевірки №91/22/31358826 від 31.07.2013 року).

За результатами перевірки посадовою особою податкового органу зроблено висновок про порушення позивачем:

підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статі 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3, пункту 200.4, статті 200, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 221140 грн., в тому числі за лютий 2013 року на суму - 136768 грн., за березень 2013 року на суму - 291123 грн., за квітень 2013 року на суму - 55260 грн.;

підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статі 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3, пункту 200.4, статті 200, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23765 грн., в тому числі за лютий 2013 року на суму - 14953 грн., за березень 2013 року на суму - 8812 грн.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочин, укладений між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" є нікчемним, здійснений без мети настання реальних наслідків.

Такий висновок податкового органу базується на результатах перевірок, відображених, зокрема, у акті від 19.06.2013 року №17/26-55-22-01/38347590 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр Гранд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авін" за період квітень 2013 року, з якого вбачається, що звіркою податкового органу документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками ТОВ "Спектр Гранд" та ТОВ "Авін" за квітень 2013 року. Враховуючи те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів по ланцюгу постачання від зазначених контрагентів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" за квітень 2013 року, податковим органом зроблено висновок про відсутність поставки товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" до контрагентів-покупців, що свідчить, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" та відображеними ним у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за квітень 2013 року контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг) не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Аналогічного висновку дійшов податковий орган на підставі акта від 21.05.2013 року №1758/22-4/38347590 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Легтрейдторг" за лютий 2013 року, у якому відображено висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій по ланцюгу постачання та відсутність поставок товарів (робіт, послуг) Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" до контрагентів-покупців.

За результатами перевірки позивача Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15.08.2013 року №0000652200, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14953,00 грн.;

від 15.08.2013 року №0000662200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 276425,00 грн., з яких: 221140,00 грн. - за основним платежем; 55285,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Щодо господарської операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" судом встановлено наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців станом на 13.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі, відомості про перебування юридичної особи в процесі припинення підприємницької діяльності або про порушення провадження у справі про банкрутство щодо юридичної особи відсутні. Основний вид економічної діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Як встановлено судом, у лютому 2013 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" договір купівлі-продажу від 15.02.2013 року, за умовами якого продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" зобов'язувався передати у власність покупця - Приватного підприємства "Феррі" товар, а саме запчастини до кар'єрного обладнання, а покупець зобов'язувався прийняти обладнання та оплатити його на умовах укладеного договору.

Згідно з умовами зазначеного договору найменування товару визначалося згідно первинних документів на партію обладнання, які продавець повинен передавати покупцю на товар або партію товару: рахунок-фактура, накладна та податкова накладна, товарно-транспортна накладна. За умовами поставки, визначених договором, доставка товару здійснюється продавцем, перехід права власності на товар відбувається в момент: акту приймання-передачі товару. Загальна сума договору складає 2000000,00 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивач надав суду наступні первинні фінансово-господарські документи:

видаткову накладну від 18.02.2013 року №1802-0001 на суму 382600,00 грн. в т.ч. ПДВ 63766,67 грн., видаткову накладну від 18.02.2013 року №1802-0002 на суму 148450,00 грн. в т.ч. ПДВ 24741,67 грн., видаткову накладну від 25.02.2013 року №2502-0001 на суму 289560,00 грн. в т.ч. ПДВ 48260,00 грн., видаткову накладну від 01.03.2013 року №0103-0006 на суму 90552,00 грн. в т.ч. ПДВ 15092,00 грн., видаткову накладну від 01.03.2013 року №0103-0007 на суму 84120,00 грн. в т.ч. ПДВ 14020,00 грн., накладну від 05.04.2013 року №0504-0001 на суму 45960,00 грн. в т.ч. ПДВ 7660,00 грн., накладну від 05.04.2013 року №0504-0002 на суму 285600,00 грн. в т.ч. ПДВ 47600,00 грн.;

товарно-транспортну накладну від 18.02.2013 року №1, товарно-транспортну накладну від 18.02.2013 року №2, товарно-транспортну накладну від 25.02.2013 року №3, товарно-транспортну накладну від 01.03.2013 року №5, товарно-транспортну накладну від 05.04.2013 року №6, товарно-транспортну накладну від 05.04.2013 року №7. У зазначених товарно-транспортних накладних вантажовідправником значиться Приватне підприємство "Профит", вантажоодержувачем - Приватне підприємство "Феррі;

журнал-ордер і відомість по рахунку 281 (товари на складі) за лютий 2013 року, за березень 2013 року, за квітень 2013 року, в підтвердження оприбуткування товару на склад позивача та рух товару по складу.

В підтвердження відповідних умов зберігання товару, що придбавається та в подальшому реалізовується у процесі господарської діяльності, позивач надав суду копію договору оренди №3/1 від 01.01.2013 року, згідно з яким позивач набув в орендне користування складське приміщення площею 45 м2 строком до 31.04.2013 року. Крім того, на реалізацію положень зазначеного договору, позивач отримав у користування козловий кран К2К-5М для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт при завантаженні або розвантаженні в складське приміщення ТМЦ вагою від 100 кг до 5000 кг (Додаток до договору).

Станом на час розгляду справи, оплату за поставлені товари позивач здійснив повністю, в безготівковому порядку на загальну суму 1326842,00 грн. у т. ч. ПДВ - 221140,34 грн., факт перерахування коштів підтверджується відповідними платіжними дорученнями позивача (№83 від 27.02.2013 року на суму 10000,00 грн., №82 від 27.02.2013 року на суму 100000,00 грн., №79 від 26.02.2013 року на суму 153950,00 грн., №78 від 26.02.2013 року на суму 56050,00 грн., №70 від 22.02.2013 року на суму 200000,00 грн., №69 від 22.02.2013 року на суму 20000,00 грн., №68 від 22.02.2013 року на суму 65000,00 грн., №67 від 21.02.2013 року на суму 190000,00 грн., №86 від 06.03.2013 року на суму 84120,00 грн., №85 від 06.03.2013 року на суму 90552,00 грн., №84 від 06.03.2013 року на суму 25610,00 грн., №161 від 18.04.2013 року на суму 24860,00 грн., №154 від 10.04.2013 року на суму 2350,00 грн., №152 від 09.04.2013 року на суму 103900,00 грн., №148 від 08.04.2013 року на суму 56950,00 грн., №147 від 05.04.2013 року на суму 80000,00 грн., №146 від 05.04.2013 року на суму 63500,00 грн.,), що містяться у матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

З пояснень представника позивача, сума за договором купівлі-продажу №56 від 15.02.2013 року у 2000000,00 грн. є загальною та визначає загальний обсяг закупівлі товару і не вичерпана на момент розгляду справи у суді, що передбачає можливість позивача надалі здійснювати купівлю відповідних товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" згідно з умовами зазначеного договору у межах визначеної суми.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" податкову накладну №15 від 18.02.2013 року на суму 382600,00 грн., в тому числі ПДВ 63766,67 грн., податкову накладну №16 від 18.02.2013 року на суму 148450,00 грн., в тому числі ПДВ 24741,67 грн., податкову накладну №32 від 25.02.2013 року на суму 289560,00 грн., в тому числі ПДВ 48260,00 грн., податкову накладну №6 від 01.03.2013 року на суму 90552,00 грн., в тому числі ПДВ 15092,00 грн., податкову накладну №7 від 01.03.2013 року на суму 84120,00 грн., в тому числі ПДВ 14020,00 грн., податкову накладну №15 від 05.04.2013 року на суму 45960,00 грн., в тому числі ПДВ 7660,00 грн., податкову накладну №16 від 05.04.2013 року на суму 285600,00 грн., в тому числі ПДВ 47600,00 грн.

Вказані податкові накладні зареєстровані у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року (розділ ІІ за №з/п 7, 8, 11 на загальну суму податку на додану вартість 136768,34 грн.), за березень 2013 року (розділ ІІ за №з/п 5, 6 на загальну суму податку на додану вартість 29112,00 грн.), за квітень 2013 року (розділ ІІ за №з/п 6, 7 на загальну суму податку на додану вартість 55260,00 грн.).

Також, позивачем надані суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію продукції, придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг":

- Публічному акціонерному товариству "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" згідно видаткових накладних №РН-0000015 від 19.02.2013 року на суму 67000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11166,67 грн., №РН-0000035 від 12.03.2013 року на суму 19500,00 грн., в т.ч. ПДВ 3250,00 грн., №РН-0000030 від 04.03.2012 року на суму 160000,00 грн., в т.ч. ПДВ 26666,67 грн.

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Токмацький гранітний кар'єр" згідно видаткових накладних №РН-0000022 від 20.02.2013 року на суму 280500,00 грн., в т.ч. ПДВ 46750,00 грн., №РН-0000063 від 15.04.2013р. на суму 175000,00 грн., в т.ч. ПДВ 29166,67 грн.

- Публічному акціонерному товариству "Томашгородський щебеневий завод" згідно видаткових накладних №РН-0000023 від 20.02.2013 року на суму 127200,00 грн., в т.ч. ПДВ 21200,00 грн., №РН-0000068 від 17.04.2013 року на суму 6800,00 грн., в т.ч. ПДВ 1133,33 грн.

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар'єр" згідно видаткової накладної №РН-0000019 від 20.02.2013 року на суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15000,00 грн.

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Труд" згідно видаткової накладної №РН-0000025 від 22.02.2013 року на суму -2000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7000,00 грн.

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" згідно видаткової накладної №РН-0000027 від 27.02.2013 року на суму 273645,00 грн., в т.ч. ПДВ 45607,50 грн.?

- Овруцький щебзавод Гомельського міськшляхбудремтресту РБ згідно видаткових закладних №РН-0000031 від 04.03.2013 року на суму 81100,00 грн., в т.ч. ПДВ 13516,67 грн., №РН-0000032 від 12.03.2013 року на суму 72000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12000,00 грн.

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" згідно видаткової накладної №РН-0000065 від 15.04.2013 року на суму 41000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6833,33 грн.

- Публічному акціонерному товариству "Іванівський спецкар'єр" згідно видаткової накладної №РН-0000066 від 16.04.2013р. на суму 91500,00 грн., в т.ч. ПДВ 15250,00 грн.

- Приватному акціонерному товариству "Пинязевицький кар'єр" згідно видаткової накладної №РН-0000067 від 17.04.2013р. на суму 103295,40 грн. в т.ч. ПДВ 17215,90 грн.

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Вестпол" згідно видаткових накладних №РН-0000069 від 17.04.2013р. на суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., №РН-0000072 від 18.04.2013р. на суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.

- Публічному акціонерному товариству "Полонський гірничий комбінат" згідно видаткових накладних №РН-0000033 від 13.03.2013 року на суму 22500,00 грн., в т.ч. ПДВ 3750,00 грн., №РН-0000026 від 26.02.2013р. на суму 64600,00 грн., в т.ч. ПДВ 10766,67 грн., №РН-0000017 від 19.02.2013 року на суму 33300,00 грн., в т.ч. ПДВ 5550,00 грн.

Відповідно до зазначених документів вбачається наступну реалізацію позивачем придбаного кар'єрного обладнання, що передбачає отримання відповідного прибутку від провадження господарської діяльності.

По зазначеним операціям позивач включив до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість від такої реалізації.

Згідно з даними акта перевірки від 31.07.2013 року №91/22/31358826 сума податку на додану вартість сплачена у ціні отриманих товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" включена позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2013 року у сумі 136768,34 грн. на підставі податкових накладних №15 від 18.02.2013 року (сума ПДВ 63766,67 грн.), №16 від 18.02.2013 року (сума ПДВ 24741,67 грн.), №32 від 25.02.2013 року (сума ПДВ 48260,00 грн.), що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2013 року №9014757085 від 20.03.2013 року; за березень 2013 року у сумі 29112,00 грн. на підставі податкових накладних №6 від 01.03.2013 року (сума ПДВ 15092,00 грн.), №7 від 01.03.2013 року (сума ПДВ 14020,00 грн.), що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість позивача за березень 2013 року №9022631461 від 20.04.2013 року; за квітень 2013 року у сумі 55260,00 грн. на підставі податкових накладних №15 від 05.04.2013 року (сума ПДВ 7660,00 грн.), №16 від 05.04.2013 року (сума ПДВ 47600,00 грн.), що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість позивача за квітень 2013 року №9029307135 від 20.05.2013 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту позивача у складі ціни отриманого товару, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угода купівлі-продажу обладнання є нікчемною, то і формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочину та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Відповідно до пункту 2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п. 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З огляду на вищевикладене слідує, що первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, надані для перевірки, є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом та повністю розкривають зміст господарських операцій щодо придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" товарів.

Разом з тим, у ході судового розгляду представник відповідача в обґрунтування безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг", що досліджувались судом, посилаючись на "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року щодо підтвердження перевезення вантажу виключно товарно-транспортною накладною та в частині її реквізитів, вказав на відсутність печаток Товариства на товарно-транспортних накладних від 05.04.2013 року №6 та №7, тому стверджував, що вказані товарно-транспортні накладні не вважаються первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак факт постачання товару позивачу не підтверджений належним чином, що доводить безтоварність відповідних операцій.

По тому, у судовому засідання представники позивача представили суду зазначені товарно-транспортні накладні від 05.04.2013 року №6 та №7 з наявними відтисками печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" та пояснили їх відсутність на попередніх екземплярах виготовленням неякісних копій таких документів.

Оцінюючи повідомлені сторонами обставини та аналізуючи їх у сукупності суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договором товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. До того ж, у акті перевірки від 31.07.2013 року №91/22/31358826 відсутні відповідні посилання на недоліки в оформленні представлених перевірці товарно-транспортних накладних.

Так, відповідно до розділу 1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на певні недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари, є безпідставним, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту платника.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Господарські операції позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" підтверджуються не тільки товарно-транспортними накладними, але й іншими документами, якими є договір, видаткові накладні, документи складського обліку, податкові накладні, платіжні документи, про що вказувалось вище. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю "первинні документи", що визначені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), яким встановлено порядок формування платниками податків податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, для підтвердження законності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентом необхідно підтвердження реальності даних господарських операцій відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни наданих послуг, підтверджені податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг", відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність поставки товару позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" на підставі того, що відсутні акти прийому-передачі товару від подавця до покупця, що передбаченого умовами договору купівлі-продажу від 15.02.2013 року №56 виходячи з такого.

Як вбачається з вказаного договору купівлі-продажу перехід права власності на товар визначений моментом передачі товару продавцем до покупця, з якого до покупця переходять ризики на товар.

Під час судового розгляду представники позивача пояснили суду, що акти прийому-передачі товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" не укладались позаяк факт передачі товару підтверджується належними первинними документами, що у повній мірі доводить реальність господарських операцій: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні документи.

Таким чином, наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження реальності господарських операцій та обґрунтованого формування податкового кредиту по податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" за відповідний період.

Також, як вбачається з акта перевірки від 31.07.2013 року №91/22/31358826 податковий орган за результатами проведеної перевірки фактично визнає податкові зобов'язання від подальшої реалізації обладнання, чим підтверджує наявність реалізованих запчастин та реальність здійснення господарських операцій.

Відтак, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти передання позивачу обладнання за договором купівлі-продажу від 15.02.2013 року №56, оплата його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій.

Суд зазначає, що механізм підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким був сформований податковий кредит з податку на додану вартість законодавством України не визначений. Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

У ході судового розгляду позивач належним чином обґрунтував перед судом, що висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту безпідставний, оскільки відсутні докази проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

При цьому суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Також, суд бере до уваги посилання представника відповідача на постанову господарського суду Рівненської області від 21.11.2012 року, якою Приватне підприємство "Профіт" визнано банкрутом, як на підставу сумнівності представлених товарно-транспортних накладних, датованих 2013 роком, у яких перевізником значиться саме Приватне підприємство "Профит", з огляду на таке.

Дійсно, постановою господарського суду Рівненської області від 21.11.2012 року визнано банкрутом Приватне підприємство "Профіт", вул. Д.Галицького, 20, м. Дубно, Дубнівський район, Рівненська область, 356, ІК 32863804.

Однак, у наявних товарно-транспортних накладних від 18.02.2013 року №1, від 18.02.2013 року №2, від 25.02.2013 року №3, від 01.03.2013 року №5, від 05.04.2013 року №6, від 05.04.2013 року №7 не вказаний ідентифікаційний код або адреса зазначеного перевізника. За таких обставин, суд не вбачає за можливе провести належну ідентифікацію перевізника по операціям з контрагентом, що досліджувались судом, та беззаперечно встановити тотожність реквізитів особи-перевізника. При цьому суд зазначає, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, а основується на беззаперечних фактах підтверджених встановленими обставинами на підставі досліджених судом належних та допустимих доказів.

Крім того, на підтвердження відсутності поставки товару від контрагента-постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" до позивача, у судовому засіданні представник відповідача надав суду лист Відділу Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 27.09.2013 року за вих. №35/8-5468, зі змісту якого вбачається зняття з 26.06.2009 року з обліку для реалізації Приватним підприємством "Профіт" транспортного засобу марки "Рено Магнум" з номерним знаком ВК6534АН та наступну реєстрацію з 10.07.2009 року у органах Державтоінспекції Чернігівської області з видачею номерних знаків СВ4919АО, крім того вказано про реєстрацію транспортного засобу з номерним знаком ВК4555ХХ з 12.12.2007 року за Приватним підприємством "Профіт".

Оцінюючи даний доказ в підтвердження доводів відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг" у порівнянні з сукупністю досліджених судом інших доказів щодо підтвердження реальності зазначених господарських операцій, суд зазначає, що наведена інформація від Державтоінспекції у Рівненській області сама по собі не доводить безтоварності господарської операції, оскільки не є достатнім і беззаперечним доказом відсутності поставки товару від контрагента до позивача, а може лише ставити під сумнів достовірність або точність певної інформації, вказаної у товарно-транспортних накладних. Поряд з цим, як вже зазначалось судом, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від самої наявності або відсутності товарно-транспорної накладної, яка не є документом з питань оподаткування, за яким визначається правомірність формування платником податкового кредиту по податку на додану вартість.

Крім того, як пояснив суду представник позивача та визначено умовами договору купівлі-продажу від 15.02.2013 року №56, обов'язок поставки товару за договором покладений на продавця - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпросторг". При цьому жодним законодавчим актом або нормативним документом не передбачено обов'язку отримувача товару здійснювати перевірку документів перевізника на предмет його діяльності, зокрема щодо належних йому транспортних засобів. До того ж чинне законодавство не забороняє суб'єктам підприємницької діяльності використовувати під час здійснення господарської діяльності знаряддя або засоби, отримані в користування на підставах, не заборонених законом.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу законодавства в розрізі наведених вище правових норм, досліджених судом доказів та встановлених обставин, суд зазначає, що висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та як наслідок заниження податку на додану вартість та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по господарським операціям, що належним чином підтверджені первинними документами та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, є безпідставними.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статі 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3, пункту 200.4, статті 200, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 221140 грн., в тому числі за лютий 2013 року на суму - 136768 грн., за березень 2013 року на суму - 291123 грн., за квітень 2013 року на суму - 55260 грн.; та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2013 року на суму - 14953 грн., є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню, а спірні податкові-повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №0000652200, №0000662200 - скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 2294,00 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області:

від 15.08.2013 року №0000652200, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14953,00 грн.;

від 15.08.2013 року №0000662200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 276425,00 грн., з яких: 221140,00 грн. - за основним платежем; 55285,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Приватного підприємства "Феррі" сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 жовтня 2013 року.