Постанова № 33929066, 30.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 р. Справа № 805/13783/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дворникова М.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості зі сплати страхового внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 612 164, 02 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості зі сплати страхового внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 612 164, 02 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що станом на 01 вересня 2013 року Державне підприємство «Селидіввугілля» має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області в сумі 612 164,02 грн., що виникла через несплату в повному обсязі страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України за 2010 рік. Посилаючись на вимоги Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України за 2010 рік в сумі 612 164,02 грн.

Представником позивача та представником відповідача, через канцелярію суду, надані заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження. Також представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, в яких він просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у розмірі 612 164,02 грн.

Представником відповідача надано суду заяву, в якій він визнає позовні вимоги в повному обсязі. Також відповідач заявив клопотання про відстрочення виконання судового рішення, в якому вказав, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, однак, не має коштів для негайного виконання судового рішення, вказує на нестабільний фінансовий стан підприємства, який в значній мірі залежний від бюджетного фінансування, значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про залежність підприємства від кредиторів, поряд з цим має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, зменшення придатності основних засобів, отримані доходи не покривають проведених витрат, що в кінцевому результаті призвело до збиткової діяльності. Зазначає, що майно підприємства знаходиться у податковій заставі, просив встановити порядок виконання судового рішення шляхом відстрочення виконання судового рішення на 3 (три) роки.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеної норми, а також врахувавши клопотання позивача, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, ідентифікаційний код 33426253, зареєстровано 6 червня 2005 року виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, номер запису 1 276 102 0000 000226, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41. Знаходиться на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (а.с. 4-6).

Відповідно до картки страхувальника Державного підприємства «Селидіввугілля» перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, як платник внесків до Пенсійного фонду України, реєстраційний № 05-47-01-0989 з 04 листопада 2005 року (а.с. 8).

02 вересня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області була сформована вимога про сплату боргу по страховим внескам № Ю-94 у сумі 612 164,02 грн., у т.ч. недоїмка по страховим внескам – 472 417,12 грн., фінансові санкції – 83 405,71 грн. та пені – 56 341,19 грн. яка отримана уповноваженою особою відповідача 5 вересня 2013 року (а.с. 63). Документи, які б свідчили про оскарження відповідачем цієї вимоги в матеріалах справи відсутні.

Відповідач протягом встановленого законом строку суму страхових внесків, що зазначена у вимозі, своєчасно не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 612 164,02 грн., що відображено в картках особового рахунку страхувальника та розрахунку ціни позову (а. с. 11-23).

Наявність вказаної заборгованості підтверджується сторонами також актом звірення розрахунків б/н від 30 вересня 2013 року (а. с. 97).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 8 липня 2010 року, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Оскільки заборгованість відповідача виникла до 1 січня 2011 року при встановленні правомірності визначення позивачем суми заявленої до стягнення недоїмки суд застосовує положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, що діяв в період виникнення боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Платниками страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування є застраховані особи, зазначені в пунктах 1 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Державне підприємство «Селидіввугілля» є платником страхових внесків та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 4 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальники, зокрема, зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 ст. 14 цього Закону, - календарний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Частиною 15 статті 106 Закону визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Пунктом 10.8 вказаної Інструкції передбачено, що суми пені стягуються в тому самому порядку, що й недоїмка зі сплати страхових внесків.

Положенням статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що право приймати рішення про сплату недоїмки по страховим внескам надано саме територіальним органам Пенсійного фонду.

Рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду застосовані фінансові санкції до Державного підприємства «Селидіввугілля» (а.с. 78-83).

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області була сформована вимога про сплату боргу по страховим внескам від 02 вересня 2013 року № Ю-94 у сумі 612 164,02 грн., у т.ч. недоїмка по страховим внескам – 472 417,12 грн., фінансові санкції – 83 405,71 грн. та пені – 56 341,19 грн., яка отримана уповноваженою особою відповідача 5 вересня 2013 року (а.с. 63).

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Доказів оскарження зазначеної вимоги в матеріалах справи не має.

Оскільки відповідач суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування своєчасно та в повному обсязі не сплатив, тому виходячи з вимог законодавства вона підлягає стягненню.

Стосовно заяви про відстрочення виконання судового рішення суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

При розгляді наданої відповідачем заяви суд виходив з того, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, ця стаття не вимагає, і суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочення виконання рішення.

При цьому, судом встановлено, що відповідач не має коштів для негайного виконання судового рішення, вказує на нестабільний фінансовий стан підприємства, який в значній мірі залежний від бюджетного фінансування, значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про залежність підприємства від кредиторів, поряд з цим має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, зменшення придатності основних засобів, отримані доходи не покривають проведених витрат, що в кінцевому результаті призвело до збиткової діяльності. Крім того майно підприємства знаходиться у податковій заставі, що підтверджується постановами про арешт коштів боржника та витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 102-118).

При цьому, відповідно до балансу (Звіт про фінансовий стан) станом на 30 червня 2013 року наявна заборгованість перед бюджетом у сумі 50 515 тис. грн., збитки за І півріччя 2013 року склали 39 343 тис. грн. (а.с. 100 - 101).

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, позицію позивача у справі, з урахуванням фінансового положення заявника, відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення заяви про встановлення способу виконання судового рішення шляхом надання відстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду в даній справі на 3 (три) роки, тобто до 30 вересня 2016 року, з огляду на наявні обставини, що ускладнюють виконання постанови.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 – 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості зі сплати страхового внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у розмірі 612 164,02 грн. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33426253) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у розмірі 612 164 (шістсот дванадцять тисяч сто шістдесят чотири) гривні 02 копійки з на користь управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (23336854).

Відстрочити виконання постанови строком на 3 (три) роки – до 30 вересня 2016 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дворников М.С.