Постанова № 33928974, 06.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 р. Справа № 804/7479/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача - від відповідача - Лосяков І.В. (дов. у справі); Носова Н.В., Косенцев Д.В. (дов. у справі); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Утиліта" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта» (далі ТОВ «Утиліта»), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області державної податкової служби податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) від 29.04.2013 року № 0000402202 на загальну суму 483 130,08 грн., в тому числі основного платежу на суму 408 396,05 грн. і штрафних фінансових санкцій на суму 74 734,03 грн.; з податку на прибуток приватних підприємств від 29.04.2013 року № 0000412202 на загальну суму 459 398,14 грн., в тому числі основного платежу на суму 411 509,37 грн. і штрафних фінансових санкцій на суму 47 888,77 грн.

- стягнути з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір у сумі 2 294,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що висновок, викладений в акті перевірки, та прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам законодавства України з питань оподаткування, порушують та обмежують права позивача. Реальність правочинів, укладених позивачем з ПП «Кіт», ТОВ «Дніпропетровська Торгово-промислова Компанія»», ТОВ «ССД-Трейд», ТОВ «Ренус Утиліта», підтверджується первинними документами, які були надані до перевірки (угоди, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки тощо), які підтверджують формування показників податкової звітності позивача та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Ухвалою суду від 01.06.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/7479/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2013р.

18.06.2013 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відпусткою позивача.

Судовий розгляд справи відкладено на 04.07.2013 року.

04.07.2013 року від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов мотивовані тим, що за результатами перевірки встановлено, що на всіх товарно-транспортних накладних наданих до перевірки ТОВ «Утиліта», графи з 9 по 10 та з 12 по 14 не заповнено, не заповнені графи (№ подорожнього листа, № маршруту), відсутні відомості, щодо довіреності за якою отримано товар, відсутні відомості про конкретну адресу навантаження та розвантаження ТМЦ, до перевірки не надано подорожні листи. У наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні відмітка водія-експедитора в отриманні ТМЦ та про допуск відпуску, також у більшості накладних відсутня відмітка вантажоодержувача в отриманні ТМЦ. Перевіркою встановлено неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Утиліта» з питань взаємовідносин з ПП «Кіт», ТОВ «Дніпропетровська Торгово-промислова Компанія»», ТОВ «ССД-Трейд», ТОВ «Ренус Утиліта».

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів в подальшому судовий розгляд справи відкладався на 23.07.2013 року, 06.08.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши присутніх представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

товариство з обмеженою відповідальністю «Утиліта» зареєстровано 16.05.2006 року виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області номер запису 1 229 105 0004 000136, свідоцтво про державну реєстрацію від 12.09.2000 року №453384 серії А00, код ЄДРПОУ 31075851, місцезнаходження суб'єкта господарювання знаходиться за адресою: 51200, Дніпропетровська обл.., м. Новомосковськ, вул. Північна, буд. 1/А.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.09.2000 року за №1131, перебуває на обліку в Новомосковській ОДПІ.

В період з 10.02.2013 року по 25.03.2013 року (термін перевірки продовжувався з 12.03.2013 року по 25.03.2013 року на підставі наказу Новомосковської ОДПІ від 11.03.2013 року №109) на підставі направлень від 11.02.2013 року №№50, 51, 52, 53, виданих Новомосковською ОДПІ, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

ТОВ «Утиліта» проінформоване про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 28.01.2013 року №12/222/02 та копією наказу від 28.01.2013 року №36, вручено під розписку головному бухгалтеру. Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Утиліта».

За результатами перевірки складено акт №127/222/31075851 від 01.04.2013 року «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року», в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п 14.1.201 п 14.1 ст 14; пп 14.1.27 і 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 і 44.2 статті 44, пункту 138.2. ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України суб'єктом господарювання неправомірно занижено податок на прибуток в сумі 41 1509, 37 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 188326,29 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 11128,48 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 20499,54 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 73600,63 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 39446,03 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 59784,72 грн., та за 4 квартал 2012 року у сум: 18723,69 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.2, розділу 3 акта перевірки;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 і 44.2 статті 44, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п. 198.3 та п.198.6 статті 198, ПК України, неправомірно завищено задекларовані показники у рядках 10.1 та 17 Декларації «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» всього у сумі у сумі 408396,05 грн., в тому числі за квітень 2011 року у сумі 8966,1 грн., за червень 2011 року - 10050Г,84 грн., за липень 2011 року -145954,39 грн., за серпень 2011 року - 22621,53 грн., за вересень 2011 року - 4863,22 грн., за жовтень 2011 року -11051.44 грн., за листопад 2011 року - 3259,91 грн., за грудень 2011 року - 3514,15 грн., за січень 2012 року - 2033,08 грн., за лютий 2012 року - 15747,23 грн., за березень 2012 року - 16859,74 грн., квітень 2012 року - 20737,39 грн., за травень 2012 - 16099,32 грн., за червень 2012 року - 29260,41 грн., за липень 2012 року - 6926,29 грн.; тощо.

Не погоджуючись з такими висновками ТОВ "Утиліта" 18.04.2013 року надало Новомосковській ОДПІ заперечення на акт перевірки.

Проте, Новомосковська ОДПІ листом від 25.04.2013 року №5801/10/222-35 повідомила про правильність та обґрунтованість висновків, встановлених в ході перевірки порушень податкового законодавства.

За результатами вищезазначеного акту перевірки Новомосковською ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення:

1) податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) від 29.04.2013 року № 0000402202 на загальну суму 483 130,08 грн., в тому числі основного платежу на суму 408 396,05 грн. і штрафних фінансових санкцій на суму 74 734,03 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств від 29.04.2013 року № 0000412202 на загальну суму 459 398,14 грн., в тому числі основного платежу на суму 411 509,37 грн. і штрафних фінансових санкцій на суму 47 888,77 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток іноземних юридичних осіб від 30.04.2013 року № 0000422203 на загальну суму 19 928,77 грн., в тому числі основного платежу на суму 15 943,02 і штрафних фінансових санкцій на суму 3 985,75 грн.;

4) податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток іноземних юридичних осіб від 30.04.2013 року № 0000432203 на загальну суму 340,00 грн..

ТОВ «Утиліта» не погоджуючись з вищезазначеним податковими повідомленнями-рішеннями та висновками, викладеними в акті перевірки, звернулось з позовною заявою до суду.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в акті перевірки, в розділі 3 акту перевірки відповідач зробив висновок про завищення валових витрат і, як наслідок, заниження податку на прибуток у сумі 411 509,37 грн. Даний висновок відповідача ґрунтується на тому, що у позивача відсутні підстави для віднесення сум до складу валових витрат по операціях з купівлі склобою у ПП «Кіт», оскільки ПП «Кіт» визнано банкрутом, транспортування склобою здійснено без участі самого продавця - ПП «Кіт», і відсутністю у нього складських приміщень, відсутністю господарсько-майнових можливостей для здійснення задекларованого виду господарської діяльності.

Також, відповідач у акті перевірки ставить під сумнів реальність господарських операцій по купівлі-продажу склобою між позивачем та ТОВ «Дніпропетровська Торгово-промислова компанія». Це пов'язано з тим, що в свою чергу ТОВ «Дніпропетровська Торгово-промислова компанія» здійснювало закупівлю товарів від ТОВ «РИВС», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ТОВ «ЕКОСТАН СЕРВІС». На підставі акту Новомосковської ОДПІ від 06.03.2013 року № 78/221/36399228 щодо позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дніпропетровська Торгово-промислова Компанія» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РИВС», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ТОВ «ЕКОСТАН СЕРВІС», Новомосковска ОДПІ дійшла до висновку про недійсність правочинів по поставці товарів на користь ТОВ «Дніпропетровська Торгово-промислова Компанія» від вищезазначених постачальників.

Крім того, у зв'язку з не наданням до перевірки позивачем товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування дизельного палива та бензину від постачальника - ТОВ «ССД-Трейд» відповідач ставить під сумнів реальність даної господарської операції.

По взаємовідносинах позивача з ТОВ «Ренус Утиліта» відповідач вважає, що ТОВ «Ренус Утиліта» надавав послуги енергозабезпечення ТОВ «Утиліта» згідно укладеного договору оренди № 16А від 04.01.2012 року без наявності ліцензії, що суперечить вимогам діючого законодавства України.

В акті зазначено, що на формування сум податкового кредиту мали вплив операції з придбання склобою, отримання послуг перевезення, отримання послуг оренди, ремонтні роботи, та інше.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ та нарахування податкового зобов'язання згідно висновків відповідача, відображених у акті перевірки, є нереальність господарських операцій по закупівлі склобою у ПП «Кіт», ТОВ «Дніпропетровська Торгово-промислова Компанія», закупівлі дизельного палива та бензину від ТОВ «ССД-Трейд» та оплата рахунків за послуги енергопостачання, які надавалися ТОВ «Ренус Утиліта».

Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч.1 ст. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Реальність правочинів, укладених позивачем з ПП «Кіт», ТОВ «Дніпропетровська Торгово-промислова Компанія»», ТОВ «ССД-Трейд», ТОВ «Ренус Утиліта» підтверджується первинними документами, які були надані до перевірки (угоди, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки тощо), які підтверджують формування показників податкової звітності позивача та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Позивач мав відповідну інформацію щодо статусу вищезазначених контрагентів, як платників податку на додану вартість, про те, що вони не виключені з реєстру платників податку, не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, не визнані банкротами, не існувало даних і щодо анулювання у контрагентів позивача свідоцтв податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, а саме: видаткові накладні та податкові накладні за господарськими операціями позивача з ПП «Кіт», ТОВ «Дніпропетровська Торгово-промислова Компанія»», ТОВ «ССД-Трейд», ТОВ «Ренус Утиліта» складені у відповідності до вимог законодавства України. До вказаних документів податковий орган зауважень теж не має.

Щодо тверджень відповідача про те, що товарно-транспортні накладні за формою не відповідають законодавству, тому можна зробити висновок про відсутність факту перевезення товару, то слід відзначити те, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних може підтверджувати дотримання або порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операції; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє покупця товарів права включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також, не відповідають вимогам чинного законодавства України висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між сторонами договорів, оскільки приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204 ЦК України).

З аналізу норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦК України можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Крім того, органи податкової служби не мають права здійснювати оцінку діяльності платників податків за договорами, укладеними позивачем з його контрагентами, і ставлення під сумнів можливості фактичного виконання цих угод знаходяться поза межами повноважень органів державної податкової служби та свідчить про порушення відповідачем ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права органів державної податкової служби. З аналізу даної норми, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність (фіктивність) правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Однак, відповідачем, з перевищенням своїх повноважень, у акті перевірки від 01.04.2013 року № 127/222/31075851 зроблено висновки про нереальність господарських відносин.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність договорів позивача з його контрагентами, не міг керуватися лише припущеннями щодо нереальності укладених договорів, його позиція не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.

Згідно ст.14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств позивачу і правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Від-так, позовні вимоги належить задоволити в повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Утиліта» задоволено в повному обсязі, то на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області державної податкової служби податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) від 29.04.2013 року № 0000402202 на загальну суму 483 130,08 грн., в тому числі основного платежу на суму 408 396,05 грн. і штрафних фінансових санкцій на суму 74 734,03 грн.; з податку на прибуток приватних підприємств від 29.04.2013 року № 0000412202 на загальну суму 459 398,14 грн., в тому числі основного платежу на суму 411 509,37 грн. і штрафних фінансових санкцій на суму 47 888,77 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта» 2 294,00 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук