Ухвала суду № 33926920, 25.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2702/13 25.09.2013 25.09.2013 25.09.2013

Провадження №22-ц/784/2306/13

Справа № 22-ц/784/2306/13 Головуючий першої інстанції: Тішко Д.А.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Галущенка О.І.

суддів Яворської Ж.М., Коломієць В.В.,

при секретарі Дубовій К.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2013 року, ухвалене у справі за позовом

ОСОБА_2

до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

(далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»),

треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району виконавчого комітету миколаївської міської ради

про визнання договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки.

Вказувала, що 23 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6. було укладено кредитний договір, за яким Банк надав останньому кредит на суму 28 000 доларів США. В забезпечення кредитних зобов'язань в цей же день між між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 3214, за яким в іпотеку була передана належна іпотекодавцю однокімнатна квартира АДРЕСА_1. За твердженням позивачки, на момент укладення договору в цій квартирі були зареєстровані вона та її неповнолітні діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2

Посилаючись на те, що при підписанні договору іпотеки не було отримано дозволу від неї та органу опіки та піклування на його укладення, та порушення цим договором житлових прав неповнолітніх дітей, позивачка просила визнати договір іпотеки недійсним.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та братом позивачки - ОСОБА_6 - було укладено кредитний договір, за яким Банк надав останньому кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 28 000 доларів США, строком по 23 листопада 2017 року (а.с.42-48). В забезпечення кредитних зобов'язань в цей же день між між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та батьком позивачки - ОСОБА_4 - було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 3214, за яким в іпотеку була передана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 4-6). Зазначена квартира належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 27 січня 1997 року АТ Черноморський судномеханічний завод (а.с.103-104).

З довідки ЖЄД ПП «ШАЛГІС» № 3113 від 23.11.2007р., яка міститься у матеріалах нотаріальної справи щодо посвідчення спірного договору, вбачається, що на час укладання вищезазначеного договору іпотеки в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: власник - ОСОБА_4, його донька - ОСОБА_2 та онука - ОСОБА_7, 1999р.н. (а.с.101).

Після укладення договору іпотеки, ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки народився син ОСОБА_8

Згідно із ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» (у редакції чинній на момент укладення договору іпотеки) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (у редакції чинній на момент укладення договору іпотеки) органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Системний аналіз ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власником відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

З урахуванням того, що іпотекодавець не є батьком ОСОБА_7, 1999р.н., та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, або особою, яка її замінює, а є їх дідом, то він мав право розпоряджатися належним йому на праві власності нерухомим майном без попереднього дозволу органу опіки та піклування на його відчуження.

Крім того, згідно із п. 2.1.1. іпотечного договору іпотекодавець гарантував, що укладенням цього договору не порушені права та інтереси третіх осіб, у тому числі неповнолітніх.

Виходячи із наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про те, що майнові права малолітніх дітей на будинок, який є предметом іпотеки, відсутні.

Таким чином, встановивши наведені обставини, суд правильно відмовив позивачці у визнанні недійсним договору іпотеки, який укладено 23 листопада 2007 р. між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість судового рішення безпідставні і спростовуються висновками суду.

З огляду на наведені обставини, колегія вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: