Рішення № 33926899, 25.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2859/13 25.09.2013 25.09.2013 25.09.2013

Провадження №22-ц/784/2423/13

Справа № 22-ц/784/2423/13 Головуючий першої інстанції: Боброва І.В.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Галущенка О.І.

суддів Коломієць В.В., Яворської Ж.М.,

при секретарі Дубовій К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2013 року,

ухвалене у справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі ПАТ «ПУМБ»)

до

ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року ПАТ «ПУМБ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач вказував, що 11 березня 2008 року між ЗАТ "ПУМБ» (яке надалі було перейменовано у ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 6166440, за яким позивач надав останньому грошові кошти у розмірі 300 000,00 доларів США для придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 12,99 % річних, строком до 11 березня 2028 року, а ОСОБА_3, в свою чергу, зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним. 02 квітня 2009 року та 18 січня 2010 року сторони уклали додаткові угоди до кредитного договору, якими змінювали його умови щодо розміру процентної ставки. Також між Банком та ОСОБА_3 15 січня 2010 року було укладено додаткову угоду №8571051 до кредитного договору, відповідно до умов якої позивач надав відповідачу кредит в розмірі 109 352грн.47коп., зі сплатою відсотків за користування цими коштами в розмірі 19% річних, строком до 11 березня 2028 року.

З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань 11 березня 2008 року між ОСОБА_3 та Банком було укладено договір іпотеки №6166645, предметом якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов'язань, який з січня 2010р. не сплачує передбачені умовами договорів платежі, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість станом на 31 серпня 2010р.: за кредитним договором №6166440 від 11 березня 2008 року - у розмірі 314 516, 38 доларів США, за додатковою угодою №8571051 від 15 січня 2010 року - у розмірі 116 528грн.81коп., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 291 106, 65 доларів США та 101 006грн. 33коп., заборгованість за процентами - 13 681, 60 доларів США та 11 441грн. 56коп., пеня - 9 728, 13 доларів США і 4 080грн. 92коп.

До початку розгляду справи по суті ПАТ «ПУМБ» змінив позовні вимоги: просив в рахунок погашення вищевказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а також виселити та зняти з реєстрації усіх мешканців, що зареєстровані та проживають у вказаному будинку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2013 року позов задоволено частково. В рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №6166440 від 11 березня 2008 року у сумі 314 516, 38 доларів США, що еквівалентно 2 512 985,88 грн. та додатковою угодою № 8571051 від 15 січня 2010 року у сумі 116 528, 81грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок, загальною площею 269,3 кв.м., житловою площею 159,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, яка буде встановлена на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Виселено усіх мешканців, що зареєстровані та проживають у вищевказаному будинку. В задоволенні позовних вимог про зняття з реєстрації - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» 1820 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив змінити рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення мешканців.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що 11 березня 2008 року між ЗАТ "ПУМБ» (яке надалі було перейменовано у ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 6166440, за яким позивач надав останньому грошові кошти у розмірі 300 000,00 доларів США для придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 12,99 % річних, строком до 11 березня 2028 року, а ОСОБА_3, в свою чергу, зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним. 02 квітня 2009 року та 18 січня 2010 року сторони уклали додаткові угоди до кредитного договору, якими змінювали його умови щодо розміру процентної ставки. Також між Банком та ОСОБА_3 15 січня 2010 року було укладено додаткову угоду №8571051 до кредитного договору, відповідно до умов якої позивач надав відповідачу кредит в розмірі 109 352грн.47коп., зі сплатою відсотків за користування цими коштами в розмірі 19% річних, строком до 11 березня 2028 року (а.с. 18-40).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 11 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "ПУМБ» було укладено договір іпотеки № 6166645, предметом якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 59-72)..

Згідно з вимогами ст.ст. 1049, 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитодавець свої зобов'язання виконав повністю та видав позичальнику обумовлену договорами суму.

Проте, у порушення умов договорів та наведених положень закону ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, оскільки з січня 2010р. не сплачує передбачені кредитними договорами платежі.

Визначаючи розмір заборгованості суд вірно зазначив, що відповідно до наданих розрахунків банку станом на 31 серпня 2010р. утворилась заборгованість: за кредитним договором №6166440 від 11 березня 2008 року - у розмірі 314 516, 38 доларів США, за додатковою угодою №8571051 від 15 січня 2010 року - у розмірі 116 528грн.81коп., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 291 106, 65 доларів США та 101 006грн. 33коп., заборгованість за процентами - 13 681, 60 доларів США та 11 441грн. 56коп., пеня - 9 728, 13 доларів США і 4 080грн. 92коп.

Розмір встановленої судом заборгованості відповідача за основною сумою кредитів та процентами апелянт не заперечував.

Посилання апелянта на наявність передбачених частиною 3 ст. 551 ЦК України підстав для зменшення судом розміру нарахованої відповідачу пені є необґрунтованими, оскільки таких обставин судом не було встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування положень ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо граничного розміру пені, також є безпідставними, оскільки дія зазначеного Закону поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання та фізичні особи - суб'єкті підприємницької діяльності. Перелік суб'єктів правовідносин, встановлений цим Законом, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України N 7-рп/2013 від 11.07.2013р.

За таких обставин, відсутні підстави для зменшення розміру заборгованості відповідача по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.589 ЦК України та ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

2 червня 2010р. відповідач отримав лист позивача № 109/547/120 про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а.с. 41), проте заборгованість не була погашена.

За такого, суд, задовольняючи позов в частині вимог про звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1, правильно керувався тим, що оскільки ОСОБА_3 не виконав умови укладених з ЗАТ «ПУМБ» кредитних договорів, позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про задоволення вимог ПАТ «ПУМБ» щодо виселення усіх мешканців, які зареєстровані та проживають у вищевказаному будинку.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", згідно з ч. 4 ст.9, ст. 109 ЖК України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Проте, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивачем недотримано визначеного законом порядку, а саме - відсутня письмова вимога іпотекодержателя - ПАТ «ПУМБ» - мешканцям іпотечного будинку про необхідність його звільнення, а тому висновок суду про задоволення позовних вимог про виселення є передчасним.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Склад осіб, які мешкають у житловому будинку, на яке звернено стягнення, судом першої інстанції не був встановлений. Банк, заявляючи позовні вимоги про виселення, відповідачем зазначив лише ОСОБА_3 До інших осіб позовні вимоги не було пред'явлено, а тому суд не мав повноважень вирішувати спір відносно інших мешканців спірної квартири.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що судом не були враховані інтереси неповнолітніх дітей відповідача, не заслуговують на увагу, тому що у матеріалах справи відсутні докази майнових прав дітей на будинок, який є предметом іпотеки.

Висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про зняття з реєстрації мешканців, що зареєстровані в іпотечному будинку, апелянт не оскаржував.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2013 року в частині виселення мешканців, що зареєстровані та проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про виселення мешканців, що зареєстровані та проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: