Рішення № 33924929, 02.10.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7445/13-ц

Провадження № 2/645/2148/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 жовтня 2013 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.,

при секретарі судового засідання Ляховій І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза»

про стягнення грошових коштів, -

встановив:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" про стягнення грошових коштів. Позов мотивований тим, що 05 вересня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза» було укладено договір №003273, за умовами якого ТОВ "Архбудекспертиза" від імені та за рахунок позивача вчиняє певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної в додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми "Б.А.Н.К. Платинум", а саме надання учаснику - позивачу безвідсоткової позики в розмірі 100000,00 грн. За умовами цього договору передбачено лише надання Учасникам безвідсоткової позики за рахунок коштів Фонду Учасників за Програмою "Б.А.Н.К. Платинум". Згідно пункту 4.11 додатку № 2 до договору, перевагу має той учасник, що надіслав заяву, яка містить найбільшу кількість сплачених загальних платежів. У випадку, коли декілька учасників надіслали заяви з однаковою найбільшою кількістю сплачених загальних платежів, перевагу має той учасник, який раніше уклав договір. Позивач вважає, що зазначені угоди були укладені під впливом обману та застосування нечесної підприємницької практики і є нікчемними, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача сплачені за договором кошти в розмірі 15231,16 грн.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином. 04.09.2013 року через канцелярію суду надала заяву (вх. №23937), в якій підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник ТОВ "Архбудекспертиза" в судове засідання не з'явився. Судові повістки, що були направлені за місцем реєстрації відповідача, повернулися до суду з довідкою поштової установи про причини невручення, а саме "сплив терміну зберігання". Суд вважає, що небажання відповідача отримати рекомендовані листи з судовими повістками на пошті є відмовою останніх одержати судові повістки. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 76 ЦПК України, в разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Таким чином, відмовившись одержати судові повістки, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Заяв про причини неявки чи клопотань про розгляд справи у відсутність представника відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст.. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05 вересня 2011 року між позивачем та ТОВ "Архбудекспертиза" було укладено договір № 003273 з додатками до нього, за умовами якого ТОВ "Архбудекспертиза" надає послуги, шляхом формування груп учасників, метою яких є придбання товару на умовах програми „Б.А.Н.К.Платинум"(п. 1.3. додатку № 2).

Згідно з п. 1.1 ст. 1 договору адміністратор, за згодою учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеного у додатку № 1 до договору, на умовах діяльності програми „Б.А.Н.К.Платинум", що міститься в додатку № 2 до договору, і які є невід'ємними частинами цього договору, в тому числі: сформувати групу учасників, забезпечити її адміністрування, присвоїти і повідомити учаснику його код у групі; організовувати та проводити асигнаційні заходи, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та строки, передбачені цим договором та додатками до нього; тобто зобов'язався вчинити певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив вступний внесок у розмірі 3 500 грн., який являє собою узгоджені сторонами витрати адміністратора, пов'язані із включенням учасника, тобто позивача, до програми „Б.А.Н.К.Платинум", а також щомісячних загальних платежів за період жовтень 2011 року по серпень 2012 року на загальну суму 11731,16 грн., що підтверджується квитанціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином позивач на виконання умов договору № 003273 від 05.09.2011 року сплатив на користь відповідача 15231,16 грн.

Виконання послуг відповідачем полягає в тому, що учасник сплачує передбачені договором кошти, а ТОВ „Архбудекспертиза" формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється асигнаційний захід, тобто захід по розподілу фонду групи, за результатами якого надається дозвіл, тобто право на отримання товару, на підставі якого адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність учасника або відповідну суму у позику (п.п. 5.1 ст.5 додатку № 2 до Договору). Учасник одержує товар або відповідну суму у позику відповідно до методів визнання права на отримання ним товару/позики, передбачених договором (ст.ст.4,5), і таке визнання права здійснює ТОВ „Архбудекспертиза" на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків.

Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником товару/позики, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ „Архбудекспертиза" за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником товару/позик. Натомість договором передбачено, що у випадку неналежного виконання умов договору або не сплати запропонованих адміністратором платежів, учасник позбавляється права на придбання товару/позики, втрачає сплачений адміністративний платіж і позбавляється права на участь у наступному найближчому заході. У разі виявлення учасником бажання розірвати договір протягом 3 календарних днів з моменту його підписання та виконання ним умов п.8.1 ст.8 додатку № 2 до Договору відповідач повертає учаснику 60% внесеного ним вступного платежу, в інших випадках розірвання договору вступний платіж та адміністративні витрати учаснику не повертаються, повернення коштів відбувається після ліквідації групи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умови спірного договору є несправедливими та непрозорими, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що ТОВ "Архбудекспертиза" здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди групи з придбання товару позики формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (зі змінами та доповненнями) виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з ч. 2, п. З ч. З ст. 18 вказаного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

За умовами ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. З, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно з ч. З ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статті 13 ЦК України, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Частина 3 цієї статті передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 230 ЦК встановлено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.

Судом встановлено, що позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю/отримання позики, ТОВ «Архбудекспертиза» без залучення власних коштів формувало групу учасників, за рахунок яких надавалась відповідно сума у позику іншому з учасників фонду, що компенсацією за рахунок інших учасників Фонду, залучених до умов діяльності програми «Б. А. Н. К. Платинум».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що досягнута між сторонами угода порушує права позивача, а діяльність відповідача з реалізації послуг з адміністрування системи є такою, що вводить споживача в оману.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Стаття 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), у тому числі за рахунок недійсного правочину, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи, що за умовами укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Архбудекспертиза" договору, який є нікчемним, позивачем були сплачені грошові кошти в розмірі 15231,16 грн., ця сума підлягають стягненню з ТОВ "Архбудекспертиза" на користь позивача.

Судові витрати суд покладає на відповідача у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 213, 214, 215, 223, 224, 233 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" (м. Харків, пр. Московський, буд. 247, код ЄДРПОУ 37579211) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 15231,16 грн., сплачених за договором № 003273 від 05.09.2011 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" (м. Харків, пр. Московський, буд. 247, код ЄДРПОУ 37579211) на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 229, 40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, відповідно до вимог ст.. 229 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачами, які не приймали участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано.

Суддя Федорова О.В.