Рішення № 33923253, 04.10.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

04.10.2013 справа № 2/489/2180/13

рішення

Іменем україни

04 жовтня 2013 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленко І.В.при секретарі Коденко К.В.за участю:

представника позивача Курника В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідокомбанк» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк» (далі - ПАТ «Фідокомбанк») звернулося до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення із відповідача кредитної заборгованості в сумі 1041741,12 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2007 між сторонами було укладено договір № 014/0398/81/03906, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 100000,00 дол.США зі сплатою процентів у розмірі 12,5 відсотків річних з кінцевим терміном повернення коштів до 09.08.2017.

Станом на 02.01.2013 грошові зобов'язання відповідач не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 130331,68 дол. США, яка складається із 88125,24 дол. США заборгованості за кредитом, 27169,84 дол. США процентів та 15036,60 дол. США пені.

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2013 справу передано у порядку статті 116 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за підсудністю до Ленінського районного суду м.Миколаєва.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач, який був присутнім в попередніх засіданнях, позов не визнав. Факт заборгованості за кредитним договором не оспорював.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що 10.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідокомбанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/0398/81/03906, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 100000,00 дол. США зі сплатою процентів у розмірі 12,5 відсотків річних з кінцевим терміном повернення коштів до 09.08.2017.

02.02.2010 до кредитного договору сторонами укладено додаткову угоду 1 та встановлено новий графік погашення заборгованості.

13.07.2010 сторони уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до якої розмір кредиту збільшили на суму заборгованості по відсоткам без видачі позичальнику додаткових кредитних коштів та встановили новий графік погашення заборгованості.

Факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 100000,00 дол.США підтверджується його заявою на видачу готівки від 10.08.2007, заявою на видачу готівки з каси банку від 10.08.2007 № К3/5, а часткове погашення заборгованості - виписками з особового рахунку позичальника.

Згідно із умовами пунктів 1.3, 5.2 цього договору відповідач зобов'язався щомісячно погашати кредит і відсотки рівними платежами відповідно до графіку платежів, наведеного в додатку до кредитного договору.

Пунктом 9.1 кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Станом на 02.01.2013 грошові зобов'язання ОСОБА_4 не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованості по кредитному договору в загальній сумі 130331,68 дол. США, яка складається із 88125,24 дол. США заборгованості за кредитом, 27169,84 дол. США процентів та 15036,60 дол. США пені.

Заборгованість підтверджена розрахунком позивача.

Згідно із положеннями статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобов'язанням.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики.

За змістом частини другої статті 1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно роз'яснення щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором наведено у пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Із доданих до позову письмових доказів встановлено, що 27.12.2010 та 22.10.2010 на адресу відповідача банком були направлені листи-вимоги про порушення грошових зобов'язань та повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, які залишено без виконання.

Таким чином, наведені обставини свідчать про порушення відповідачем грошових зобов'язань та виникнення в банку права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

За такого, позов, в т.ч. в частині розмір пені, клопотання про зменшення якої відповідачем не заявлялося, а її розмір є меншим основної заборгованості, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі, які ґрунтуються на рішенні Голосіївського районного суду м.Києва від 11.01.2012, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 21.03.2012, яким відмовлено банку у достроковому стягненні заборгованості, суд вважає безпідставними.

Так, із вказаних рішень видно, що відмовляючи банку в достроковому стягненні заборгованості суди виходили з передчасності позову через недотримання банком умов договору щодо належного повідомлення позичальника про дострокове повернення заборгованості.

Таким чином, попередні суди по суті вимоги банку не розглядали, а надали лише оцінку обставинам щодо дотримання умов кредитного договору в частині повідомлення позичальника про дострокове стягнення заборгованості.

Крім того, при повторному зверненні до суду банк визначив заборгованість на іншу дату, внаслідок чого змінився її розмір та відповідно підстави позову, проти яких відповідач не був позбавлений можливості заперечувати в судовому засіданні.

Відповідно статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 - 214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Фідокомбанк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (іден.номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Фідокомбанк» заборгованість за кредитним договором від 10.08.2007 № 014/0398/81/03906, яка складається із 88125,24 дол. США заборгованості за кредитом, 27169,84 дол. США процентів та 15036,60 дол. США пені, разом 130331,68 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 1041741,12 грн. (один мільйон сорок одна тисяча сімсот сорок одна гривня 12 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 (іден.номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Фідокомбанк» судовий збір в розмірі 3441,00 грн. (три тисячі чотириста сорок одна гривня 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

суддя