Ухвала суду № 33923018, 26.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3173/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України у Хмельницькій області до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, а також на відсутність на податковій накладній №23 від 17.04.2012 року печатки ТОВ «Ф.Т.Р.» (контрагент позивача). Крім того, апелянт вказує, що правочини вчинені ТОВ «Ф.Т.Р.» (контрагент позивача) з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» укладені без мети настання реальних наслідків по операціям придбання товарів та наданню послуг та подальшого продажу цих товарів на адресу покупців.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000512203/1795 від 18.07.2013 року, прийнятого на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200, п.201.1 ст. 201 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за основним платежем - 954 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 239 грн.

Актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Ф.Т.Р.", їх реальності та повноти відображення за березень, квітень, травень 2012 року, стверджено, що перевіркою щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Ф.Т.Р." встановлено, що на формування показників за квітень, травень 2012 року мали вплив операції з придбання ТМЦ (одяг) у ТОВ "Ф.Т.Р." на загальну суму 5724 грн. у тому числі ПДВ - 954 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Податковим органом 18.07.2013 року, на підставі акта перевірки №2814/22-3/08597049 від 04.07.2013 року в якому встановлено порушення позивачем п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1193 грн., з яких 954 грн. за основним платежем та 239 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, між ТОВ «Ф.Т.Р.» (постачальник) та Управління Державної служби охорони при УМВС України у Хмельницькій області (замовник) укладено договори поставки №141 від 07.05.2012 року, №23 від 16.02.2012 року, №19 від 15.02.2012 року, №56 від 12.04.2012 року, №46 від 02.03.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику продукцію в асортименті, кількості, ціні, і в строки вказані в специфікації (фуфайку чорного кольору короткий рукав, костюми в кількості 26 шт.

Згідно з п. 3.1. вказаного договору постачальник за свій рахунок здійснює поставку виробів замовнику за вказаною останнім юридичною адресою протягом 15 днів після підписання цього договору.

Зобов'язання сторін за вказаним договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурою, товарно-транспортними накладними компанії "САТ", виписками з банку, оборотно-сальдовими відомостями, сертифікатом якості, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, довідкою №1818 від 13.08.2013 року про отримання ТМЦ від ТОВ "Ф.Т.Р." за участю транспортної компанії "САТ", листом ТОВ "Ф.Т.Р." №318 від 14.08.2013 року, яким товариство підтверджує поставку ТМЦ через транспортну компанію "САТ" відповідно до товарно-транспортних накладних, листом ТОВ "Ф.Т.Р." №174 від 20.06.2013 року, яким товариство інформує, що підприємство зареєстровано в 1947 році, має 3 цехи (2 швейних і 1 трикотажний) і займається пошиттям одягу для силових структур, тому висновки недобросовісних працівників податкових органів шкодять репутації підприємства.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо доводів податкового органу про те, що правочини вчинені ТОВ «Ф.Т.Р.» (контрагент позивача) з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» укладені без мети настання реальних наслідків по операціям придбання товарів та наданню послуг та подальшого продажу цих товарів на адресу покупців, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.