Ухвала суду № 33922199, 02.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року справа №805/10965/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Нікуліна О.А., Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання - Коханюк А.Р.

за участю:

представника позивача - Вакарчук К.А.,

представника відповідача - Мінкєвича П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 р. у справі № 805/10965/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 114252,18 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 114252,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербіс" надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 96 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 4 робочих місця. Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 2 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції сумі 112143,76 грн. На суму заборгованості станом на 18.07.2013 року нарахована пеня в розмірі 2108,42 грн. Загальна сума заборгованості, яку позивач намагається стягнути з відповідача становить 114252,18 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіс" на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 114252,18 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 р. позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіс" на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені в загальному розмірі 19042 грн. 16 коп.

В апеляційній скарзі позивач, а під час апеляційного розгляду справи представник позивача просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржувану постанову без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

За змістом статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербіс" є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.10.93р., код ЄДРПОУ 20335263.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 96 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 4 особи, з них протягом року на підприємстві працювало 2 інваліди.

Згідно розрахунку суми позову (а.с.6) відповідачу були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 112143,76 грн. Сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 2108,42 грн.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук відповідної роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, що є у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 5 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

За змістом ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" від 23.02.2006) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцією щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 N 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі N 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N 420.

Відповідачем щомісячно надавались звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН протягом 2012 року до Маріупольського центру зайнятості, в яких відповідач вказував вакантні місця для працевлаштування інвалідів, крім звітів за червень - липень 2012 року.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

В свою чергу, відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертну медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

Таким чином, щоб запропонувати роботу інвалідові, підприємству необхідно мати медичний висновок про його стан здоров'я, отже без конкретної людини з обмеженими можливостями, урахування його вад чи захворювання, побажань, рекомендацій МСЕК, індивідуальної програми реабілітації створити робоче місце неможливо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Частиною 3 ст. 23 зазначеного Закону визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, роботодавцями.

Відповідно до п. п. 5, 8 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК і розробляється за участю інваліда.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, створення підприємством для осіб з обмеженими можливостями умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності конкретного інваліда, що чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме за наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда.

Оскільки відповідачем вжито усі передбачені чинним законодавством заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення відповідними органами необхідної кількості інвалідів на підприємство для працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Проте, за червень - липень 2012 року відповідач не доклав всіх, передбачених законом зусиль для працевлаштування інвалідв, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій у розмірі 18690,60 грн. та відповідно пені у розмірі 351,56 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 статті 198, п.1 ч.1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 р. у справі № 805/10965/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 114252,18 грн. - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 р. у справі № 805/10965/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 03 жовтня 2013 року.

Колегія суддів: О.П. Лях

О.А. Нікулін

Л.В. Ястребова