Постанова № 33922169, 30.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року 15:48 810/3947/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні засоби та системи" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні засоби та системи" (далі – позивач, товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки про те, що договір, укладений між позивачем та контрагентом, є нікчемним. Фактично позивач має належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, складені позивачем і контрагентом. Висновки про нікчемність правочину ґрунтується лише на підставі актів перевірки контрагента позивача. Позивач просив суд спірні податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити, надав письмові заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційні засоби та системи» зареєстровано 28.07.2008 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

На підставі наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 15.04.2013 №366 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційні засоби та системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Буальбер Гарант» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012. За результатами складено Акт перевірки від 26.04.2013 №279/22-2/35998344, згідно з яким встановлено порушення: ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Телекомунікаційні засоби та системи» при придбанні та товарів (послуг); товар (послуги) по вказаних правочинах не було передано в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України; п.185.1 ст.185 та п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р.25 Декларації) за квітень 2012 року на суму 128039 грн; п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету на суму 150124 грн, в тому числі за І півріччя 2012 року – 150424 грн.

При проведенні перевірки встановлено, що ТОВ «Телекомунікаційні засоби та системи» у квітні 2012 року перебувало в господарських відносинах з ТОВ «Буальбер Гарант», оформлено правочини на загальну суму - 768233,82 грн, в т.ч. ПДВ - 128038,97 грн. Співробітниками ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС встановлено, що цей контрагент-постачальник має ознаки «фіктивності».

Так, згідно з актом ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 22.10.2012 за №402/22-2/38097735 про результати виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Буальбер Гарант» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Тайтрейд» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 встановлено: ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС отримано від ДПІ у Печерському районі акт від 09.08.2012 за №3016/22-4/37318422 про неможливість проведення зустрічної звірки «Тайтрейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень 2012 р., згідно з яким за даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Інтер-М» виписані податкові накладні на адресу ТОВ «Тайтрейд» за квітень 2012 р., які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ «Буальбер Гарант» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та покупців та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за квітень 2012 року. Первинні документи, виписані ТОВ «Буальбер Гарант» в адресу покупців (товарів, робіт та послуг) та отримані первинні документи від підприємств продавців (товарів, робіт та послуг) підприємством ТОВ «Буальбер Гарант» не мають відношення до господарської діяльності підприємства ТОВ «Буальбер Гарант» та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Буальбер Гарант» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 на адресу ТОВ «Телекомунікаційні засоби та системи». Це свідчить, що вказані правочини здійснено без мети настання реальних наслідків.

Перевіркою з’ясовано, що операції, здійснені ТОВ «Буальбер Гарант» за період з 01.04.2011 по 30.04.2012, не мали реального товарного характеру, не виявлено відповідних офісних, виробничих, складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів (послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб’єктів господарювання. Оскільки вищезазначеним не підтверджено здійснення ТОВ «Буальбер Гарант» за період з 01.04.2012 по 31.04.2012 операцій з реалізації та придбання ТМЦ контрагентам-покупцям та продавцям, то ТОВ «Телекомунікаційні засоби та системи» не здійснювало операцій з придбання ТМЦ та послуг у ТОВ «Буальбер Гарант» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001992301 від 20.05.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 160049 грн, в тому числі за основним платежем 128039 грн та за штрафними санкціями 32010 грн, та №0001982301 від 20.05.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 187655 грн, в тому числі за основним платежем 150124 грн та за штрафними санкціями 37531 грн.

Судом встановлено, що 10.12.2009 укладено договір підряду №10304/09/А/019 між позивачем (підрядчик) та ТОВ «Голден Телеком» (замовник) на виконання робіт з підключення споживачів до телекомунікаційної мережі замовника та виконання робіт щодо лінійного обліку, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи. Сторонами оформлено додатки до договору. На виконання умов цього договору сторонами оформлено акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні (т.1 а.с.151-231).

23 листопада 2011 р. укладено договір підряду №71011/6 між позивачем (підрядчик) та ТОВ «Версія - Консалтинг» (замовник) на виконання робіт по завданню замовника. На виконання умов цього договору сторонами оформлено акти виконаних робіт, податкові накладні (т.1 а.с.241-248).

25 листопада 2011 р. укладено договір підряду №71011/5 між позивачем (підрядчик) та ТОВ «Версія - Консалтинг» (замовник) на виконання робіт по завданню замовника. На виконання умов цього договору сторонами оформлено акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.10-22).

Розрахунки позивача з замовниками проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача (т.2 а.с.23-28).

7 березня 2012 року позивач (підрядник) уклав договір генерального підряду №6176 на будівництво об’єктів фіксованого зв’язку для бізнес-клієнтів з ТОВ «Голден Телеком» (замовник) про виконання комплексних робіт з будівництва ОБ «Підключ». Сторонами оформлено належним чином додатки №1, №1/2, №1/3, №1/4, №2, №3, №4 до договору, специфікації №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 (т.2 а.с.45-86). На виконання умов цього договору сторонами оформлено акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, додаткові угоди, кошторисні розрахунки, рахунки-фактури (т.2 а.с.87-249, т.3 а.с.1-13, а.с.25-79). Ці рахунки-фактури відображено в оборотно-сальдових відомостях по рахунку (т.3 а.с.83-87).

З метою виконання умов договору підряду між позивачем (замовник) та ТОВ “Буальбер Гарант” (виконавець) 17.04.2012 укладено договір №17/04-р, предметом якого є: виконання монтажних, електромонтажних та інжинірингових робіт при будівництві систем подачі багажу в аеропортах; виконання робіт з підключення абонентів до мереж операторів зв’язку (включаючи роботи з попередніх оцінок можливості підключення абонентів), будівництва ліній зв’язку та монтажу та настроювання обладнання. Розділом 2 «Обов’язки сторін» цього договору передбачено наступні обов'язки виконавця (п.2.1): у відповідності до запитів, одержаних від замовника, забезпечувати виконання монтажних, електромонтажних та інжинірингових робіт; виконання робіт з підключення абонентів операторів зв’язку; обов'язки замовника (п.2.2) забезпечувати надання технічної, контактної та іншої інформації, необхідної для виконання робіт, своєчасну оплату та прийом виконаних робіт, що надаються, співробітництво при реалізації проектів об'єктів замовника. В розділі 3 «Фінансові стосунки» передбачено, що фінансові відносини між сторонами регулюються відповідно до умов і предмету цього »говору та рахунків-фактур до нього, з урахуванням конкретних особливостей взаємовідносин сторін (п.3.1). Розділом 4 «Порядок виконання робіт» договору передбачено, що виконання робіт, передбачених пунктом 2.1. цього Договору, здійснюються виконавцем власними силами та власним інструментом. Здійснення виконавцем планової частини робіт має відбуватися в робочі дні (з понеділка по п'ятницю) та в робочі години (з 09:00 до 18:00). За бажанням замовника виконавець може надавати ряд додаткових послуг: консультування з питань предмету робіт, що виконуються, поставка додаткового обладнання, поставка та заміна витратних матеріалів, організація навчання персоналу тощо. Оплата за додаткові послуги виконується шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно з рахунками-фактурами останнього. Сторонами до договору оформлено додатки. На виконання умов договору сторонами оформлено 15 актів надання послуг та 15 податкових накладних (т.1 а.с.94-138). Позивачем надано зразок заповнення платіжного доручення (т.1 а.с.141-144).

Суму за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту за відповідний період, що підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т.3 а.с.98-99).

Розрахунки позивача з ТОВ “Буальбер Гарант” згідно з договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача (т.1 а.с.138-140).

Як вбачається з матеріалів справи, для виконання цих робіт позивачем закуповувалися певні матеріали (товарно-матеріальні цінності).

До суду представником позивача не надано ніяких інших доказів реальності вчинених господарських операцій, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

На вимогу суду позивачем не надано запити до контрагента, технічну, контактну та іншу інформацію, що надавалася контрагенту і була необхідна для виконання робіт, рахунки-фактури, які передбачено договором між позивачем та ТОВ «Буальбер Гарант», проектну документацію.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що позивачем передавалося вказаному контрагенту придбані позивачем матеріали, необхідні для виконання робіт, проте не зміг пояснити, як саме видача цих матеріалів оформлювалася позивачем і якими саме документами підтверджується факт передачі цих матеріалів зазначеному контрагенту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто отримання і реалізація товарів, робіт, послуг повинні підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами та іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання, тощо. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось судом, рішення про збільшення грошового зобов’язання з ПДВ та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв’язку з заниженням позивачем податок на прибуток та на додану вартість за 1 півріччя 2012 р., що призвело до заниження сплати податку від здійснення підприємницької діяльності по господарських операціях з ТОВ “Буальбер Гарант”, які податковий орган вважає нікчемними.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту та податку на прибуток, судом досліджено факт передачі та отримання послуг від ТОВ “Буальбер Гарант” (виконавця робіт, послуг) до підрядника, яким є позивач, та в подальшому - кінцевому замовнику ТОВ «Голден Телеком», ТОВ «Версія-Колсалтинг».

Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані договір, акти виконаних робіт, податкові накладні. При цьому позивачем як на вимогу податкового органу під час перевірки, так і на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій із ТОВ “Буальбер Гарант” інших первинних документів, які передбачено укладеним договором та підлягали б обов’язковому оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (запити до контрагента, технічної, контактної та іншої інформації необхідної для виконання робіт контрагентом, рахунки-фактур, виписані контрагентом, які є підставою для оплати цих робіт, тощо).

Суд зазначає, що відсутність необхідної технічної документації у контрагента позивача ТОВ “Буальбер Гарант” з урахуванням специфіки нібито виконаної ним роботи фактично унеможливлює її виконання, оскільки у наявних документах (договір, додатки до нього, податкові накладні та акти приймання виконаних робіт) відсутні конкретні відомості стосовно приміщень, в яких треба виконати ці роботи; кількості абонентів, яких необхідно підключити до мереж операторів зв’язку, та їх місцезнаходження; місце розміщення точок підключення цих абонентів та їх кількість; довжина та схема ліній зв’язку, які треба прокласти, обставини монтажу та відомості про обладнання, які слід підключати і налаштовувати, місце його розміщення та кріплення, тощо. Відтак, за відсутності цієї інформації ТОВ “Буальбер Гарант” не може виконати роботи згідно з умовами укладеного договору.

При цьому суд бере до уваги той факт, що при оформленні передачі послуг від позивача до кінцевого замовника (ТОВ «Голден Телеком», ТОВ «Версія-Колсалтинг») такі документи позивачем складалися, їх надано для доручення до справи та досліджено судом. Суд вважає, що це є свідченням обізнаності позивача з необхідністю оформлення таких документів та свідомого невиконання цих вимог при оформленні правочинів з ТОВ “Буальбер Гарант”, які податковий орган вважає нікчемними.

Суд також бере до уваги, що позивачем за його твердженнями нібито передавалися ТОВ “Буальбер Гарант” придбані позивачем товарно-матеріальні цінності, необхідні для виконання робіт, проте на вимогу суду позивач не підтвердив документально факт передачі цих матеріалів зазначеному контрагенту.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв’язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції, зв’язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою свідчить про не реальність вчинення відповідної операції.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які передбачені укладеним договором та підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (проектна документація, запити до контрагента, технічна, контактна та інша інформація, необхідна для виконання робіт контрагентом, рахунки-фактури контрагента, тощо), відтак, наявні у справі документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд ураховує, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов’язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов’язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв’язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов’язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з’ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт передачі товару (робіт, послуг) від контрагента позивача - ТОВ «Буальбер Гарант» до позивача дійсно належним чином не підтверджується документально.

Суд визнає, що позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Буальбер Гарант», а надані докази: договір, податкові накладні, акти приймання наданих послуг (виконаних робіт) є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв’язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 жовтня 2013 р.