Рішення № 33920963, 13.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2013 р.Справа № 922/3206/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв про стягнення 1 900 493, 00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Заварзіної Н.М., довіреність № 03 від 03.01.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв, 1704855,32 грн. основного боргу, 12485,55 грн. інфляційних витрат, 30525,36 грн. 3% річних, 152626,78 грн. пені, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 2-БО-31/2012 від 05.07.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати за природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 серпня 2013 року.

09 серпня 2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з періодом нарахувань та сумами зазначених санкцій та інфляційних витрат, а також заперечує проти існування основного боргу, у зв"язку з його сплатою, у зв"язку з чим просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1704855,32 грн. основного боргу, 146934,01 грн. пені, 29482 грн. 3% річних та 11213,97 грн. інфляційних витрат, та просив суд зменшити нарахування пені на 50%.

13 серпня 2013 року в судовому засіданні було оголошено перерву в судовому засіданні до 29 серпня 2013 року.

23 серпня 2013 року представник відповідача надав уточнення до заперечень на позовну заяву, в якому зазначив, що сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі, та згідно контррозрахунку пеня складає 69767,87 грн., 3% річні- 10005,71 грн. та інфляційні витрати - 224,09 грн. , у зв"язку з чим просив суд відмовити позивачу в стягненні 1704855,32 грн. основного боргу, у зв"язку з його сплатою, 82858,91 грн. пені, 20519,65 грн. 3% річних, 12261,46 грн. інфляційних витрат, задовольнити клопотання про зменшення пені на 50% та задовольнити клопотання про надання розстрочки в частині задоволеної суми позову на п"ять місяців (з виплатою рівними частинами кожен місяць).

27 серпня 2013 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд визнати неявку представника поважною та відкласти розгляд справи на інший день.

Судом було задоволено вказане клопотання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 серпня 2013 року було відкладено розгляд справи на 09 вересня 2013 року.

09 вересня 2013 року представник відповідача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

09 вересня 2013 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи.

Вказане клопотання було задоволено судом.

09 вересня 2013 року представник позивача надав заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий стан не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню. Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік за невиконання зобов"язань контрагентами, в даному випадку, таких, як підприємство відповідача, чистий збиток компанії складає 10271185 грн.

В судовому засіданні 09 вересня 2013 року було оголошено перерву до 13 вересня 2013 року.

11 вересня 2013 року представник позивача надав довідку, в якій зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, що був поставлений у період з жовтня по грудень 2012 р. відповідно до договору № 2-БО-31/2012 від 05.07.2012 р. становить 0,01 грн.

12 вересня 2013 року представник відповідача надав додаткові уточнення до заперечень на позовну заяву, в яких виклав уточнений розрахунок суми основного боргу, відповідно до якого заборгованість відповідача виникла з 28.11.2012 р. і станом на 01.08.2013 р. сплачена у повному обсязі у розмірі 1704855,32 грн., а також уточнений розрахунок пені та 3% річних. У зв"язку з викладеним, представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1704855,32 грн. основного боргу, у зв"язку з його повним погашенням до подання позову до суду, відмовити в задоволенні 85817,18 грн. пені, 17113,80 грн. 3% річних, 12373,73 грн. інфляційних витрат, задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення пені на 50% та задовольнити клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення на 5 місяців.

13.09.13 р. представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1704855,32 грн. основного боргу, у зв"язку з його повним погашенням до подання позову до суду, відмовити в задоволенні 85817,18 грн. пені, 17113,80 грн. 3% річних, 12373,73 грн. інфляційних витрат, задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення пені на 50% та задовольнити клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення на 5 місяців.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача , судом встановлено наступне.

05 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло", м. Чугуїв (відповідач) був укладений договір № 2-БО-31/2012, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а також інших споживачів, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його в обсязі на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу протягом у жовтні 2012 року - грудні 2012 року природний газ на суму 5279802,94 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 27.11.2012 р., 18.03.2013 р., 18.03.2013 р., які підписані обома сторонами і скріплені печатками.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного а місяцем поставки.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ, але несвоєчасно.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач у своїх додаткових уточненнях до заперечень зазначив, що заборгованість відповідача виникла з 28.11.2012 р. і станом на 01.08.2013 р. сплачена у повному обсязі у розмірі 1704855,32 грн., тобто ще до подання позову до суду. Позивач, в свою чергу, проти цього не заперечував, та надав довідку, в якій зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, що був поставлений у період з жовтня по грудень 2012 р. відповідно до договору від 30.09.2011 р. № 14/2357/11 становить 0,01 грн.

Судом встановлено, що відповідач повністю розрахувався за природний газ у повному обсязі до подання позову, тому дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1704855,32 грн. основного боргу.

За приписом ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов*язання.

Тобто, стягнення 3% річних від простроченої суми, є нерозривно пов*язаним із простроченням зобов*язання, порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов*язання.

Суд перевірив розрахунки 3% річних та виявив помилки у розрахунку, з огляду на це, суд вважає за необхідне навести підстави виникнення зобов"язань по договору та періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Так, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони встановили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.4. договору, вказаний акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, сторони дійшли згоди та зазначені акти приймання-передачі газу були підписані без зауважень сторін та скріплені їх печатками у наступній редакції: на суму 844454,83 грн. від 27.11.2012 р., на суму 1779776,22 грн. від 18.03.2013 р., на суму 2 655 571, 89 грн. від 18 березня 2013 року.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, та воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, підписання зазначених актів є підставою для виникнення зобов'язання у Відповідача щодо остаточних розрахунків.

Враховуючи те, що природний газ був спожитий у жовтні, листопаді, грудні 2012 року, проте акти підписані між сторонами 27 листопада 2012 року та 18 березня 2013 року, суд враховуючи контррозрахунки відповідача, дійшов висновку, що період прострочки починається з наступного дня після підписання актів.

З урахуванням п. 6.1. Договору обов'язок щодо сплати згідно акту приймання-передачі газу на суму 844 454, 83 грн. від 27 листопада 2012 року Відповідач повинен був виконати 27.11.2012 р., тому лише з 28.11.2012р. мало місце прострочення платежу, а згідно актів приймання-передачі газу на суму 1 779 776, 22 грн. від 18 березня 2013 року та на суму 2 655 571,89 грн. від 18 березня 2013 року - 18.03.13р., прострочення платежу за цими актами починається з 19.03.2013р.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню частково в сумі 13411,56 грн. як правомірна.

В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 17113,8 грн. 3% річних слід відмовити як зайво нарахованих.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов*язання за певний період і вони є невід*ємною складовою суми основного боргу.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних, зазначає наступне.

Так, заборгованість за природний газ по договору в сумі 844 454, 83 грн. за актом приймання-передачі від 27.11.2012 р. виникла 28.11.2012 р., з урахуванням передплат склала 112 044, 49 грн., і була повністю погашена 15.01.13р.

У зв" язку з чим заборгованість у зазначеному вище розмірі підлягає індексації за листопад і грудень 2012 р., а інфляційні втрати складають 224,08 грн..

Заборгованість за природний газ по договору в сумі 1 779 776, 22 грн. та 2 655 571, 89 грн. за актами приймання-передачі від 18.03.2013 р. виникла 19.03.2013 р. і була повністю погашена 30.07.13р., внаслідок чого збитки від інфляції мають нараховуватись за весь період прострочення а саме з березня 2013 року по липень 2013 року.

За вказаний період сукупний індекс інфляції становить 99,9 % (100 % х 100 % х 100,1 % х 100 % х 99,9 % ) тобто інфляційні процеси були відсутні, відповідно позивач не зазнав матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс дефляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

У зв'язку з зазначеним, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 224,08 грн. інфляційних витрат підлягає задоволенню як правомірна.

В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 12261,47 грн. інфляційних витрат слід відмовити як зайво нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов"язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 ти днів- додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 152626,78 грн. пені.

Суд, враховуючи викладені вище підстави виникнення зобов"язання, здійснив перерахунок пені, з урахуванням дня, з якого починається прострочка виконання зобов"язання, а саме з 28.11.2012 р. та з 19.03.2013 р.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 50 %, посилаючись на те, що зобов"язання відповідача не виконувалось з об"єктивних причин, а саме у зв"язку з важким фінансовим становищем підприємства відповідача, яке виникло з причин, які не залежали від відповідача, та у зв"язку з різницею в тарифах на теплову енергію, та у зв"язку з невиконанням населенням та бюджетними організаціями зобов"язань за надані послуги. Відповідач зазначає, що сума штрафних санкцій, які позивач вимагає сплатити за прострочення оплати є надмірно великою, тому ніяких збитків йому не спричинено.

Позивач заперечує проти зменшення розміру пені з посиланням на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий стан не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню. Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік за невиконання зобов"язань контрагентами, в даному випадку, таких, як підприємство відповідача, чистий збиток компанії складає 10271185 грн.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства та відсутність провини відповідача щодо неналежного виконання свого зобов"язання за договором № 2-БО-31/2012 від 05.07.2012 р. , приймаючи до уваги заперечення позивача, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про задоволення клопотання відповідача та про зменшення пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 33404,80 грн. пені .

В стягненні 119221,98 грн. пені слід відмовити.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 5 місяців, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити або відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на суд, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін." (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece, Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р.)

В контексті розгляду даної справи це означає, що пріоритет повинен бути наданий саме виконанню рішення суду, у встановленому відповідним законом порядку і строки. І тільки у виняткових випадках, як це і передбачає ст.121 ГПК України, пріоритетною може бути відстрочка або розстрочка виконання рішення. Зі змісту ст.121 ГПК України випливає також, що сама по собі наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не є підставою для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку його виконання. Ці обставини повинні мати винятковий характер, суд оцінює докази, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, за правилами ст.43 ГПК України.

Однак, відповідачем не було зазначено та доведено наявності обставин, що можуть ускладнити виконання рішення (або зробити його неможливим) і що ці обставини є винятковими, як того вимагають норми ст. 121 ГПК України. Тому в задоволенні клопотання про розстрочку виконання судового рішення слід відмовити.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 35944142, р/р № 260023013842 ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823; р/р № 260353013842 ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р № 26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465) 13411,56 грн. 3% річних, 33404,80 грн. пені, 224,08 грн. інфляційних витрат, та 940,80 грн. судового збору.

В стягненні 1704855,32 грн. основного боргу, 12261,47 грн. інфляційних витрат, 119221,98 грн. пені, 17113,8 грн. 3% річних відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.09.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.