Рішення № 33920903, 17.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 911/1396/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», Київська область, м. Вишгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит», Київська область, м. Узин

про стягнення 120548,04 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Дяченко Л.Л. (довіреність №1497/08 від 18 вересня 2012 року);

від відповідача: не з'явився;

від прокуратури: Косенко О.В. (посвідчення №020151 від 3 вересня 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» (далі - відповідач) про стягнення 120548,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії у гарячій воді №22703 від 14 січня 2013 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за використану теплову енергію, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 118980,97 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1306,37 грн. та 260,70 грн. 3% річних.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 5 серпня 2013 року та призначено справу до розгляду на 20 серпня 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

20 серпня 2013 року через канцелярію суду представником позивача подано остаточну заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Зазначена заява обґрунтована тим, що станом на момент розгляду справи по суті відповідач частково розрахувався за отриману теплову енергію.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 27620,49 грн. основного боргу, 5617,18 грн. пені та 1146,97 грн. 3% річних.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Відповідач в судові засідання 20 серпня 2013 року, 3 вересня 2013 року та 17 вересня 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 5 серпня 2013 року, 20 серпня 2013 року та від 3 вересня 2013 року. Витребувані документи відповідач суду не надав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

17 вересня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - споживач) 14 січня 2013 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді за №22703.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник, який одночасно являється виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію у гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно пункту 7.4 договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку на оплату та акту виконаних робіт.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за звітним (розрахунковим).

Пунктом 7.6 договору встановлено, що обов'язок отримати рахунок та акт виконаних робіт для оплати покладаються на споживача.

Відповідно до пункту 8.4 договору у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожиту теплову енергію у строки, визначені у цьому договорі, споживач сплачує на користь постачальника за весь час прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 11.1 договору договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2013 року і поширює свою дію на правовідносини сторін, що виникли з 1 січня 2013 року.

На виконання умов договору позивач в період січень 2013 року - квітень 2013 року надав, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 190574,77 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та рахунками-фактурами за період з січня 2013 року по квітень 2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 27620,49 грн., що складається з 25345,79 грн. заборгованості за квітень 2013 року, 853,16 грн. заборгованості за січень 2013 року, 662,53 грн. заборгованості за лютий 2013 року та 759,00 грн. заборгованості за березень 2013 року.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки, грошові кошти у розмірі 46716,00 грн. сплачені відповідачем після порушення провадження у даній справі, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю розрахувався з позивачем за спожиту електроенергію у повному обсязі. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 27620,49 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 5617,18 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 1146,97 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 80 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, 23а, код 22206848) на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3в, код 13713569) - 27620 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять) грн. 49 коп. заборгованості, 5617 (п'ять тисяч шісток сімнадцять) грн. 18 коп. пені та 1146 (одна тисяча сто сорок шість) грн. 97 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, 23а, код 22206848) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору

4. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 46716,00 грн. припинити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 20 вересня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.